Фаталізм і волюнтаризм

По відношенню до людської свободи склалися дві світоглядні концепції: фаталізм і волюнтаризм.

Фаталізм історично виник раніше волюнтаризму. Він розглядає кожен людський вчинок, як невідворотну реалізацію приречення. Це означає, що вільний вибір людини виключається. Таким чином, фаталізм – це переконаність у тому, що все вирішено і своїми силами людина нічого не може змінити. Будь-яке нерівність між людьми розглядається просто – у людей різні долі. Хтось народжений стати царем, а хтось слугою. Небезпека фаталізму полягає в тому, що вона робить людину пасивним. Людина думає: «Який сенс щось робити, коли комусь вирішено сидіти на дні, а кому-то правити світом…». Але справа ж в тому, що людина не може знати, яка йому уготована доля. Чи не може його бездіяльність і смиренність з тим що є привести до втрачених можливостей? Може! Тоді чому б не прагнути до більшого?

Волюнтаризм – концепція протилежна фаталізму, абсолютизує свободу людської волі. Говорячи простіше, волюнтаризм заснований на вірі в те, що все на світі відбувається тому, що хтось із людей так захотів. Домігшись прогресу суспільного розвитку людина стала усвідомлювати свою всесильність і всемогутність. Людина волюнтаристських поглядів вважає, що його можливості безмежні. У своїй поведінці він нехтує можливими наслідками. Небезпека волюнтаризму полягає в тому, що людина переоцінює себе і недооцінює реальні об’єктивні умови.

Якому напрямку віддати перевагу, справа особиста. Але в житті краще в усьому дотримуватися “золотої середини”!

В. Шекспір ​​писав:

Весь світ – театр.
У ньому жінки, чоловіки – усі актори.
У них свої є виходи, і входи,
І кожен з них не грає одну роль.

На щастя, у кожної людини не одна можлива роль, їх безліч. Тому, якщо не вийшло стати тим, ким хотілося, є можливість стати кимось краще і бути щасливим в цій ролі. Головне – не втрачати віру!

Посилання на основну публікацію