Стосовно людської свободи склалися дві світоглядні концепції:
- фаталізм;
- волюнтаризм.
Фаталізм історично виник раніше волюнтаризму. Він розглядає кожен людський вчинок, як невідворотну реалізацію приречення. Це означає, що вільний вибір людини виключається. Таким чином, фаталізм – це переконаність у тому, що все вирішено і своїми силами людина нічого не може змінити. Будь-яке нерівність між людьми розглядається просто – у людей різні долі.
Хтось народжений стати царем, а хтось слугою. Небезпека фаталізму полягає в тому, що вона робить людину пасивним.
Людина думає:
«Який сенс щось робити, коли комусь вирішено сидіти на дні, а комусь правити світом…».
Але справа ж в тому, що людина не може знати, яка йому уготована доля. Чи не може його бездіяльність і смиренність з тим що є привести до втрачених можливостей? Може! Тоді чому б не прагнути до більшого?
Волюнтаризм – концепція протилежна фаталізму, абсолютизує свободу людської волі. Говорячи простіше, волюнтаризм заснований на вірі в те, що все на світі відбувається тому, що хтось із людей так захотів. Домігшись прогресу суспільного розвитку людина стала усвідомлювати свою всесильність і всемогутність.
Людина волюнтаристських поглядів вважає, що його можливості безмежні. У своїй поведінці він нехтує можливими наслідками. Небезпека волюнтаризму полягає в тому, що людина переоцінює себе і недооцінює реальні об’єктивні умови.
Якому напрямку віддати перевагу, справа особиста. Але в житті краще в усьому дотримуватися “золотої середини”!
В. Шекспір писав:
Весь світ – театр.
У ньому жінки, чоловіки – усі актори.
У них свої є виходи, і входи,
І кожен з них не грає одну роль.
На щастя, у кожної людини не одна можлива роль, їх безліч. Тому, якщо не вийшло стати тим, ким хотілося, є можливість стати кимось краще і бути щасливим в цій ролі. Головне – не втрачати віру!