1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Соціологія
  3. Структура конфліктології

Структура конфліктології

Загальна характеристика структури конфліктології. Вивчення конфлікту в історії та військовій справі

Структура конфліктології – це ті складові галузі знання, в рамках яких відбувається вивчення тих чи інших сторін конфліктів, що забезпечують цілісність знань про предмет, досліджуваному у рамках конфліктології.

Проводячи загальну характеристику структури конфліктології, слід зазначити, що в даний час за різними оцінками налічується до одинадцяти галузей знань, в рамках яких відбувається вивчення конфліктів. В результаті на сучасному етапі конфліктологія склалася як міждисциплінарна наука, що увібрала в себе різноманітний досвід вивчення причин, умов і шляхів вирішення конфліктів у суспільстві.

Так, однією з галузей знання, що вивчає найбільш активні і руйнівні форми конфліктів є військова наука. В рамках неї в кінці XX ст. була сформована власна теорія військового конфлікту, що включає визначення сутності, класифікацію видів військових конфліктів, а також способи їх управління і вирішення.

Необхідність формування відповідної концепції була обумовлена тим, що класична категорія воєнної науки – «війна», як складне суспільно-політичне явище, втілене в боротьбі держав, націй чи соціальних груп із застосуванням методів збройного насильства стала надто складною для детального наукового вивчення і осмислення.

В результаті був сформований підхід, згідно з яким війна стала розглядатися як складна сукупність окремих військових конфліктів різного ступеня інтенсивності, кожен з яких окремо краще піддавався аналізу.

Схожим чином до проблеми осмислення конфлікту дійшли і дослідники-історики – вивчаючи протягом багатьох століть війни та міжнародні протистояння, вчені тільки в 70-х роках XX ст. стали говорити про необхідність виділення самостійної категорії конфлікту, як передумови і базового елемента відповідних воєн.

В результаті, на сучасному етапі вченими-істориками вивчаються наступні категорії конфліктів:

  • міжнародні конфлікти, як складова відносин, що складаються між державами;
  • регіональні конфлікти, в які виявляються залучені групи держав (найчастіше – країни, що розвиваються);
  • етнічні конфлікти;
  • власне Історичні конфлікти, що вивчаються з використанням методів конкретно-історичного аналізу. Тобто робляться спроби осмислення конфліктів, що відбувалися у попередні століття виходячи з можливості всебічного вивчення тенденцій і умов, що мали місце у відповідні періоди.

Вивчення конфліктів в точних науках і мистецтвознавстві

Поряд з традиційними елементами-дослідженнями в галузі соціології, психології, педагогіки, в структурі конфліктології виявляються також і нестадартні концепції, пропоновані, в тому числі, в рамках точних наук.

Так, наприклад, досить широке поширення набула концепція вивчення конфліктів із застосуванням математичних моделей. Виникнувши в Сполучених Штатах Америки з опорою на теорію ігор, практика математичного підходу до опису конфліктів отримала досить широке поширення й у вітчизняній науці, а його результати в даний час активно застосовуються в теорії прийняття оптимальних рішень та управлінні конфліктами.

Із змістовної точки зору, розглянутий елемент структури конфліктології виражений у дослідженнях, присвячених розробці універсальних математичних моделей розв’язання конфліктів, що складаються між людьми і соціальними групами, дослідженнях конфліктів з неоднорідним суб’єктним складом («людина-машина», «жертва-хижак», тощо), а також досліджень, спрямованих на вироблення пропозицій щодо оптимізації поведінки людини в конфліктній ситуації.

Аналізуючи значення точних наук у структурі сучасної конфліктології можна не звернути увагу і на те, що конфлікти вивчаються і в рамках виключно гуманітарних наук. Наприклад, конфлікти широко вивчаються в мистецтвознавстві та літератури – зіткнення інтересів і протиборство персонажів є однією з головних тем у всій світовій літературі.

Більш того, конфлікти служать основним елементом, широко використовуються і вивчаються також у сфері театру, кіно, музики, та образотворчому мистецтві. У результаті можна говорити про те, що обґрунтованість вивчення конфліктів з боку мистецтвознавства виражається в тому, що конфлікт виступає певним сполучною початком, основою прояву тих чи інших процесів, характерних для конкретного жанру мистецтва.

Політологічні та юридичні підходи до вивчення конфлікту як структурні елементи конфліктології

Продовжуючи характеристику структури конфліктології відзначимо, що однією з найбільш великих складових відповідної структури, активно розвивається з початку 70-х років XX ст. стала політична конфліктологія.

Так, в даний час, в рамках політології активно аналізуються і описуються сучасні міжнародні та внутрішньодержавні конфлікти (включаючи їх військово-політичні аспекти), робиться спроба оцінити роль і «внесок» наддержав у поширенні наддержавних конфліктів, аналізуються причини та способи врегулювання існуючих конфліктів, і т. д.

При цьому вкрай важливим є те обставина, що в рамках політичної науки виробляються конкретні технології вирішення наявних соціальних конфліктів, з опорою на конкретно-історичні умови їх виникнення, наявні ресурси і настрій протиборчих суб’єктів.

В останні десятиліття значний внесок у структуру конфліктології був внесений і з боку представників юридичної доктрини. З урахуванням того, що значна частина міжособистісних і міжгрупових соціальних конфліктів вимагає адекватного втручання з боку юрисдикційних органів (наприклад, у результаті передачі спору на розгляд суду), концепції легального вирішення конфлікту з опорою на норми чинного законодавства набули важливу роль у системі сучасної конфліктології.

ПОДІЛИТИСЯ: