Соціологія культурно-духовної сфери

Соціологія культурно-духовної сфери – це системне поняття, що включає в себе ряд таких самостійних соціологічних теорій, як соціологія освіти, соціологія науки, соціологія культури, соціологія засобів масової інформації.
Для соціології культурно-духовної сфери великий інтерес представляє аналіз діяльності її суб’єктів. До суб’єктів духовного життя відносяться суспільство, покликане забезпечити людині широкий доступ до культури, допомогти розкрити йому творчі обдарування; громадські організації та добровільні об’єднання, кожне з яких притаманними йому формами і методами бере участь у виробництві, споживанні та розподілі духовних цінностей; і звичайно, сама людина.
Розгляд цього напряму слід почати з визначення поняття «культура». Як уже зазначалося, єдиного тлумачення цього поняття немає. Наприкінці 1970-х років налічувалося понад 250 визначень культури. Існує кілька підходів до дослідження культурного феномена.
До культури відносять все, що створено людством за період його існування у всіх сферах суспільного життя. Соціологічний підхід до культурно-духовній сфері визначають три обставини.
1. Культура є мірою суспільного прогресу, і її стан є стан суспільства, що виявляється через показники культури, вимірювані соціологічними методами.
2. Культурно-духовне життя втілює гуманістичні цілі розвитку суспільства, відображає стан цивілізованого змісту суспільних відносин, досліджуваних соціологією.
3. Є певна технологія перетворення багатств людської історії у внутрішнє надбання особистості. Через аналіз духовно-культурних цінностей визначається культурна соціалізація, що також є соціологічної проблемою.
Об’єктом культурно-духовної сфери вважається однойменна середу, навколишнє людини.

Посилання на основну публікацію