Етапи соціальної реабілітації

Етапи соціальної реабілітації

До основних етапів соціальної реабілітації відносяться:

  • Медичний етап. Завдання даного етапу: відновлення і компенсація медичними методами функціональних можливостей організму, порушених в результаті вроджених патологій, перенесених травм або хвороб.
  • Медико-професійний етап. Характеризується відновленням працездатності, включає медичну реабілітацію, тренування і розвиток професійно-значущих функцій, вибір і адаптація майбутньої професії.
  • Професійний етап. Система заходів, що забезпечують можливість працевлаштуватися, зберегти колишню роботу і просуватися по службовій драбині. Сприяє соціальної інтеграції індивіда.
  • Соціальний етап. Характеризується комплексом заходів, спрямованих на поліпшення якості та рівня життя, створення умов для повноцінної участі в житті суспільства. Даний етап спрямований на забезпечення незалежності індивіда, навчання його навичкам самообслуговування.

Медичний етап соціальної реабілітації

Медична реабілітація – комплекс заходів, спрямованих на компенсацію порушених або відновлення втрачених функцій, гальмування розвитку захворювання, заміщення втрачених органів і ін.

Основними видами медичної реабілітації є: реконструктивна хірургія, відновне лікування, ортезування та протезування, санаторно-курортне лікування.

Медичний етап реабілітації включає три періоди.

Стаціонарний (лікарняний) період. У стаціонарі ставиться діагноз, розробляється індивідуальна програма реабілітації, яка містить різні методи лікування (терапевтичні, хірургічні). Методи лікування спрямовані на зменшення або ліквідацію патологічного процесу, розвиток постійних або тимчасових компенсаторних механізмів, попередження ускладнень, відновлення функціонування уражених систем і органів, поступову активізацію фізичного потенціалу пацієнта. У відновлюючої лікуванні використовують лікувальний масаж, лікувальну фізкультуру, елементи трудотерапії, засоби фізіотерапії.

Поліклінічний (санаторний) етап. Починається після виписки пацієнта зі стаціонару і триває в реабілітаційному центрі, поліклініці або санаторії за умови стабілізації і поліпшення стану пацієнта, розширення рухової активності. Проводиться підготовка до трудової діяльності. Використовуються всі засоби фізичної реабілітації. В кінці періоду дається висновок про функціональні можливості організму пацієнта і його готовності до трудової діяльності. При значних анатомічних дефектах і залишкових функціональних порушеннях пацієнтам пропонують пройти перекваліфікацію.

Диспансерний етап. Проводиться спостереження за пацієнтами. Проводяться заходи щодо підтримання та поліпшення фізичного стану пацієнта, його працездатністю.

У кожному періоді велика роль відводиться роботі педагогів, психологів, юристів і соціологів, які допомагають у вирішенні питань адаптації до нового стану, працевлаштування, професійної працездатності і т.д.

Професійний етап соціальної реабілітації

Професійна реабілітація включає: встановлення професійних можливостей інвалідів; здійснення професійної орієнтації, професійної підготовки і перепідготовки; раціональне працевлаштування та професійну адаптацію.

Професійна реабілітація передбачає участь в процесі реабілітації ряду структур: адміністрація регіону; бюро медико-санітарної експертизи; структури, що займаються питаннями працевлаштування інвалідів; структури освіти; роботодавці, які використовують працю інвалідів; самих інвалідів. Система професійної реабілітації не працюватиме в повному обсязі без злагодженої взаємодії всіх учасників даного процесу.

Держава забезпечує право інвалідів на працю шляхом прийняття ряду заходів:

заборона дискримінації інвалідів з усіх питань професійної діяльності: умови найму і зайнятості, умов прийому на роботу, безпечних умов праці, просування по службі та ін .;
захист профспілкових, трудових прав інвалідів нарівні з іншими громадянами;
можливість доступу до загальних програм професійної та технічної орієнтації, професійного навчання, служб працевлаштування;
розширення можливостей на ринку праці для інвалідів, надання допомоги в пошуку, отриманні, відновлення роботи;
можливість для індивідуальної трудової діяльності, започаткування власної справи, розвитку кооперативу;
забезпечення належним чином обладнаним робочим місцем;
заохочення програм професійної реабілітації.
Соціальний етап реабілітації
Соціальний етап реабілітації спрямований на формування оптимального середовища для життєдіяльності інвалідів, забезпечення умов для відновлення втрачених суспільних зв’язків і соціального статусу.

Соціальний етап реабілітації включає:

  • соціально-середовищну орієнтацію – процес формування вміння орієнтуватися в навколишньому середовищі (освітньої, житловий, виробничої, соціальної) як інваліда;
  • соціально-середовищну освіту – процес навчання навичкам користування допоміжними пристосуваннями навколишнього середовища, технічними пристосуваннями (поручнями, пандусом);
  • соціально-середовищну адаптацію – результат пристосування інваліда за допомогою застосування допоміжних засобів і навколишнього середовища до об’єктів життєдіяльності; в результаті соціально-середовищної адаптації розвивається адаптованість інваліда.

Соціально-середовищна адаптація особливо важлива для осіб з порушеннями в опорно-руховому апараті, з порушеннями рухової активності, що настає внаслідок порушень або відсутності довільної рухливості кінцівок, відсутність усієї кінцівки

У реабілітаційному процесі головне місце відводиться навчання інваліда життя з інвалідністю, створення свого нового образу, а також нового способу життя.

Соціальна реабілітація включає навчання інвалідів навичкам соціальної незалежності і соціального спілкування, навичкам проведення дозвілля, навчання розв’язувати проблеми особистого характеру, створити сім’ю і ін.

Важливо, щоб особи з обмеженими можливостями знали свої права і пільги, що надаються і гарантовані державою.

Посилання на основну публікацію