1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Родина і діти
  3. Як привчити дитину спати в своєму ліжечку?

Як привчити дитину спати в своєму ліжечку?

З проблемою, як привчити дитину спати в своєму ліжечку, найчастіше стикається той, хто віддав перевагу природне батьківство. Годування на вимогу, а не по режиму, спільний сон, відсутність сповивання – все це допомагає дітям рости здоровими і розвиватися правильно не тільки фізично, а й психологічно. Головна аксіома такого підходу – не квапити час і не нав’язувати строгі загальні нормативи. Цей же принцип повинен діяти і при відучення малюка проводити ночі в батьківському ліжку.

Коли краще переїжджати в дитячу?

12-18 місяців

Багато хто вперше замислюються про припинення спільного сну вже після першого року життя малюка. 12 місяців сприймаються як серйозний рубіж, за яким повинен послідувати новий етап дорослішання. Але, як і в ситуації з відлученням від грудей, більшість дітей цього віку шумно протестують проти неугодного їм рішення. У цей момент дорослі часто роблять помилку, вважаючи такий опір проявом впертого характеру або капризами. Мами переживають, що надто потурали бажанням немовляти постійно відчувати їх присутність і прагнуть негайно ліквідувати наслідки такого потурання.

Тому, хто впритул підійшов до цього рубежу, необхідно пам’ятати – правильно розвивається дитина проходить всі етапи розвитку своєчасно. Ви можете докладати грандіозні зусилля, щоб навчити немовляти повзати і сидіти, однак зробить він це тільки тоді, коли буде готовий фізично. Рівно той же алгоритм діє і в психологічному становленні – передчасна спроба прищепити самостійність, швидше за все, обернеться стресом для всієї родини. Якщо ви прийняли рішення привчити дитину спати в своєму ліжечку, але зіткнулися з активним протестом, знайте – час вибрано невірно.

Як визначити готовність до змін?

Головним показником буде якість сну. Якщо ночі стали більш неспокійними, з частими пробудженнями і криками, у дитини з’явилися дратівливість, швидка стомлюваність протягом дня – це означає, що ви поквапилися з відселенням в дитячу.

Одні діти володіють сильним темпераментом і відразу показують старшим своє небажання спати окремо, інші ставляться до переселення зовні спокійно. Тому доведеться трохи постежити – чи не стало ваше рішення причиною стресу.

18-36 місяців

У цей період багато отримують у своє розпорядження окрему дитячу. Іноді прагнення привчити маленьку дитину спати вночі в своєму ліжечку збігається за часом з відмовою від грудей. Жити по режиму взрослеющего чоловічка стає неможливо, і мами з подивом виявляють, що вдень малюк сам охоче лягає в своє ліжечко. Припинення денних годувань допомагає досягти прогресу в укладанні окремо на денний сон. Це може стати першим сигналом, що час для переїзду у власну кімнату підійшло.

Як запропонувати переїзд?

Півторарічного малюка вже можна безболісно відучити від нічних годувань, при цьому відпаде і необхідність спати поряд з мамою. Оскільки пояснення дорослих навряд чи будуть сприйняті в цьому віці, найлегше змінити процес укладання. Деякі залишають вечірні годування, після яких просто перекладають заснув дитини в ліжечко. Якщо він спить спокійно, хвилюватися немає про що – вранці він сам прийде в батьківське ліжко за порцією молока. Однак якщо легкого переходу на самостійний сон не виходить, то термін може бути відсунутий ще на кілька місяців.

Ближче до двох років переїзд ідеально приурочити до дня народження. Дитячу кімнату краще готувати разом, розповідаючи про майбутні зміни в позитивному ключі. У цьому віці накопичений словниковий запас вже дозволяє малюкам сприймати пояснення, а новизна стає привабливою. Майбутній переїзд повинен сприйматися як свято з привітаннями та подарунками новому господареві дитячої кімнати.

Фізіологічної потреби проводити ночі поруч вже немає, але залишаються психологічні труднощі. Діти потребують емоційної захисті, а близькість до батьків допомагає їм усунути тривогу, сприяє розслабленню і міцному безтурботному сну. Існують маленькі хитрощі, які дозволять зберегти почуття захищеності при переселенні в дитячу.

М’яка іграшка

У цьому віці вже з’являються перші плюшеві улюбленці, і відбувається це не випадково. М’яка іграшка здатна взяти на себе функції «захисту». Добре, якщо такий друг вже вибраний дитиною і «призначений» на почесне місце. Визначити це просто – іграшка не покидає дитячих рук, а її відсутність викликає бурхливу реакцію. Якщо подібний захисник ще не з’явився у вашому будинку – саме час познайомитися з маминої «заміною»: це може бути подарунок на день народження або звичайна купівля, якій належить переселитися в дитячу разом з господарем. Пухнастий ведмежа або будь-який інший симпатичне звірятко допоможе привчити маленьку дитину спати вночі в своєму ліжечку.

Нічник

Правильне вечірнє освітлення відіграє важливу роль при укладанні і стає незамінним при переході на окремий сон. Невеликий джерело світла – це можуть бути ночничок або світяться зірки на стелі або стіні – створює додаткове відчуття захищеності.

Тілесний контакт

Обіймів і поцілунків в цей період має стати більше, ніж зазвичай. Навіть у звичних обставинах діти, недоодержують фізичної ласки і тепла, важче справляються з невеликими стресами і втомою. Малюк відчує себе спокійно, якщо буде засинати, тримаючи маму чи тата за руку, добре допомагає і розслабляючий масаж перед сном. Але і протягом дня не забувайте притискати його до себе, брати на руки і обіймати.

Ритуал укладання

Якщо укласти крихту в його ліжечко вдень не складно, то ввечері з капризами і небажанням засинати самостійно доводиться стикатися частіше. У деяких випадках така поведінка є результатом перевтоми. При спільному сні діти відправляються спати одночасно з батьками, а сам процес засинання звично не викликає ускладнень. Довгі ритуали і заколисування не потрібні: відчуваючи близькість рідних людей, малюк швидко розслабляється і засинає без будь-яких додаткових зусиль з вашого боку.

Чекати, що точно так само він поведе себе і після переселення, досить наївно. Навіть якщо сам переїзд був сприйнятий позитивно, дитина йде в дитячу охоче і без сліз, необхідно готуватися до того, що в найближчі дні почнуться нескінченні вставання, опівнічні ходіння і прохання, в результаті яких вся родина засне пізніше звичайного.

Тепер вечірній ритуал укладання стане обов’язковим. Відбуватися він повинен в один і той же час, оскільки пропущені терміни приведуть до більшої стомлюваності, і відповідно, капризи стануть набагато сильніше. За годину до відходу до сну потрібні увага і турбота – ігри повинні бути припинені, їх замінять вечірня ванна і читання.

Хлопчики і дівчатка

Переселення хлопчика краще всього довірити батькові або дідові. Ближче до трьох років сини починають активно наслідувати главі сім’ї, саме тому тата зможуть підібрати правильну аргументацію набагато краще. Зіграйте на почутті власної значущості сина – в цьому віці він прагне виглядати таким же хоробрим і мужнім, як дорослий чоловік. Важливо не соромити і не пригнічувати страхи і тривоги хлопчика, а демонструвати гордість за його дорослішання, хвалити за самостійність.

Дівчатка виявляються набагато восприимчивее до дрібниць і деталей обстановки. Красива постільна білизна, сподобався колір нічника або нові шпалери можуть стати більш ефективними засобами, ніж вмовляння. Ближче до трьох років дітьми обох статей добре сприймаються спеціальні «нічні» казки. На допомогу батькам написані цілі серії, але можна застосувати і власну фантазію. Сюжет повинен бути коротким і заколисуючим, а головними героями стануть такі ж діти і чарівні персонажі – тітонька Ніч або Фея снів. Не пропонуйте тривалих обговорень прочитаного, навпаки, запропонуйте дитині закрити очі і подумати про казкових героїв.

Готовність батьків

Звичайно, кожного дорослого більше турбує, як перенесе нічну розлуку їх чадо. Про власні переживання вони воліють не думати, хоча від ставлення батьків до подій залежатиме успіх або провал всього підприємства. І мами, і тата звикають до спільного сну, отримуючи від цього задоволення. Не виключено, що в перші тижні жінки почнуть спати гірше, встаючи до дитячого ліжечка щопівгодини і відчуваючи себе незатишно. Іноді масла у вогонь підливають і тата, шкодуючи «кинуту» крихту і потайки переносячи своє пташеня назад в тепле гніздечко.

Перед прийняттям важливого рішення дайте і собі час на підготовку, не соромлячись зізнатися, що й вам чекає нелегкий крок. Ваш малюк росте і потихеньку вступає в самостійне життя, завдання старших – відпускати його туди спокійно, оберігаючи всіх членів сім’ї від непотрібних стресів.

ПОДІЛИТИСЯ: