✅Якими іконами благословляють нареченого і наречену перед весіллям?

Благословення нареченого і нареченої на щасливе подружнє життя – одне з найважливіших подій під час весілля. Православні вважають, що цей обряд має особливу силу і може мати значний вплив на подальшу долю молодих.

Як же проводиться благословення? І які ікони використовують для нього?

Як готуються до благословення перед весіллям?

Звичай благословення має глибоке коріння. На Русі обряд проводився відразу ж після сватання, причому батьки закривалися з молодими в окремій кімнаті і надихали їх з іконою в руках.

Образ, який використовується в ті часи, був сімейною реліквією і передавався у спадок, завдяки чому з кожним новим весіллям набував все більшої сили. Після благословення нареченому і нареченій відводилося 3 тижні на зміцнення їх бажання створити сім’ю. Зараз обряд проводять в день весілля, хоча традиція використання ікон, як і раніше зберігається.

Перед подією молодим слід неодмінно підготуватися. Якщо раніше ікони передавалися з покоління в покоління, то зараз в більшості випадків їх купують в храмах. Додатково готують невеликі рушники, оскільки образа не можна тримати голими руками.

Кожен учасник обряду повинен бути повідомлений завчасно. Дуже важливо, щоб ті, хто будуть благословляти, не мали нічого проти цього дійства.

Хто благословляє наречену і нареченого?

За традицією напуття молодим дають їх батьки. Спочатку благословення виходить від рідних нареченої, що підтверджують свою згоду на майбутній шлюб. Після того, як майбутнє подружжя вінчаються і розписуються в РАГСі, напутні слова вимовляють батьки нареченого, приймаючи молоду у свою сім’ю.

Іноді буває так, що у одного з молодят немає батьків. У такій ситуації благословення проводить хтось із близьких – старші сестри, брати або хресні. При відсутності таких представниками на одруженні можуть бути друзі.

Якими іконами благословляють молодят?

Для обряду беруть ікони Пресвятої Діви Марії і Спасителя. Можна взяти будь-яке зображення Богородиці, але традиційно благословення проводиться за допомогою образу Казанської Божої Матері.

Цей лик вважається одним з найбільш шанованих і має велике значення для жінок, оскільки перед ним моляться про зачаття дітей. Вважається також, що вона може захистити житло від злих духів і подарувати молодим довгу і благословенну життя. Цією іконою мати традиційно благословляє дочку перед відвідуванням РАГСу.

Серед ікон із зображенням Христа найчастіше віддається перевага образу «Спас Вседержитель», яким при створенні сім’ї батьки напуття сина. На іконі зображений Спаситель – в одній руці він тримає розкрите Євангеліє, а інший благословляє людину, яка на нього дивиться.

Існує думка, що лик Всевишнього здатний принести щастя, позбавити від смутку, забезпечити благополучне життя молодим. Іноді замість «Спаса Вседержителя» використовують ікону Миколи Угодника. У православ’ї вірують, що він здатний захистити від злиднів і принести достаток в оселі.

На деяких весіллях майбутнього подружжя благословляють вінчальною парою – складенням, де ікони Христа і Богородиці з’єднані між собою.

Як проходить обряд благословення перед вінчанням?

Тільки отримавши напуття від рідних, наречений і наречена можуть бути абсолютно впевнені в благополучному житті, наповненою терпінням, любов’ю і взаєморозумінням. Традиційних стандартів благословення не існує, але зазвичай воно проходить в кілька етапів.

Перед подорожжю в РАГС молодих благословляють батьки нареченої. Вони вимовляють напутні слова для дочки і «відпускають» її в нове сімейство, а після повторюють ту ж процедуру для нареченого.

Лик образу при цьому повинен бути спрямованим в бік молодят. Потім майбутньому подружжю перев’язують кисті рушником і вважають, скільки вийшло вузликів – стільки ж буде нащадків в сім’ї.

Після того як молоді розписуються або вінчаються, благословення проводять батьки нареченого. Вони також вимовляють напутні слова, після чого за допомогою ікони «Спаса Вседержителя» накладають на подружжя хресне знамено. Закінчується обряд підношенням молодятам хліба і солі, що символізує вступ нареченої в нову сім’ю.

Посилання на основну публікацію