Хто такі західники і слов’янофіли?

На початку 19 століття в Росії сформувалися найрізноманітніші теорії про можливі перспективи і шляхи розвитку держави. Але найпопулярнішими стали теорії західників та слов’янофілів, які знайшли безліч прихильників серед відомих людей.

Слов’янофіли зосередилися в Москві, де в розкішних панських апартаментах точилися жваві дискусії про державу та її історичний шлях. У Росії значно змінилися традиційні форми життя і організація державної влади. Яскравим підтвердженням цього є повстання декабристів.

Більшості людей було не байдуже майбутнє рідної країни, тому вони не могли допустити насильницького зміни політичного устрою держави. На підставі цих роздумів сформувалися політичні та історичні уявлення слов’янофілів. Свою теорію вони поширювали за допомогою періодичних видань та книг.

Спільнота слов’янофілів складалося з високоосвічених людей, які добре знали світову історію і могли порівняти історичні долі різних країн. За теорією слов’янофілів самобутня Росія повинна мати свій власний шлях історичного розвитку, який не може бути схожим на шлях іншої держави.

Росія уникнула протиборства різних соціальних груп, а переважна більшість населення були прихильниками православ’я. Також в країні існувала селянська громада, тому історія держави унікальна. Слов’янофіли вважали Росію берегинею монархії і християнської віри, яка здатна об’єднати всю світову слов’янство.

Вони протистояли введенню в країні парламентських асамблей західного зразка. За їхньою теорією свою думку повинен виражати народ, але прийняття остаточного рішення залишається за монархом. Влада царя повинна залишатися безмежної і самодержавної незалежно від конституції. Але слов’янофіли закликали до єднання народу і царя, тому вимагали відродження земськихсоборів. Вони повинні були стати органами народного волевиявлення.

Ідеальним державою слов’янофілами представлялася мирна і патріархальна допетровська Русь, яка не знала політичної і соціальної боротьби. Тому вони негативно ставилися до політики європеїзації держави, якої дотримувався Петро Перший.

За теорією слов’янофілів країні насильно нав’язали чужі звичаї, норми і порядки. Імператорська влада стала над простим народом, а інтелігенція і дворянство вважали за краще закордонні традиції і віяння. За часів правління Петра Першого країна розкололася на дві частини.

Однією частиною стало російське селянство, яке становило основу суспільного побудови держави. Другу частину уособлювали дворяни, інтелігенція і чиновники. Але слов’янофіли не опиралися технічному прогресу, так як розуміли всю важливість удосконалення та модернізації умов праці. Вони виступали за розвиток будівництва, банківської справи, промисловості і торгівлі.

У теоріях слов’янофілів було багато вірних ідей, які сформували самосвідомість російського народу.

Також існували західники, які дорівнювали на західноєвропейські країни. Вони пропагували необхідність перетворень в державі, а як приклад наводили суспільний устрій Франції та Англії.

Західники критикували порядки в рідній країні, а також вимагали скасування кріпацтва і громадянських свобод. Вони обурювалися самоуправством чиновників і виступали за розвиток капіталізму. Західники не знаходили в історії розвитку Росії повчальних моментів і вважали, що прогрес приходив в країну з Заходу.

Вони захоплювалися політикою Петра 1 і бачили глибокі перетворення в епоху його царювання. Західники не звертали уваги на ціну цих важливих перетворень, які супроводжувалися насильством, жорстокістю і кровопролиттям.

Вони захоплювалися французькою революцією, яка спричинила за собою масові вбивства і десятиліття жорстоких воєн. Їм подобалося благоустрій життя в Англії, яка пограбувала і розорила свої колонії. Західників не цікавила ціна добробуту держави, їм важливий був лише кінцевий результат.

Посилання на основну публікацію