Що таке люстрація в політиці?

Кардинальна зміна державної влади часто супроводжується масштабними перетвореннями, покликаними поліпшити політичний клімат в країні і надати легітимність нового уряду.

Якщо кермо влади бере на себе різко опозиційна партія або держапарат змінюється силовим шляхом (після революцій і воєн), то одним з таких перетворень стає люстрація. Що це за поняття? Кого піддають люстрації і яким чином вона відбувається?

Що означає слово «люстрація»?
Термін «люстрація» є похідною від латинського слова lustratio, яке в перекладі означає «очищення через жертвопринесення».

У своєму первісному розумінні поняття пов’язують з традиційними жертвопринесеннями богам, проведеними в Стародавньому Римі кожні 5 років після перепису населення. Під заклання потрапляли свині, вівці, бики. Якщо обряд не проводився, то всі подальші лиха і нещастя в країні приписувалися саме цього.

Що таке люстрація?
Суть сучасної люстрації полягає в законодавчому обмеженні прав окремих осіб на зайняття посад в держапараті. Іноді по відношенню до люструвати людям здійснюється публічне поширення інформації про їхнє особисте життя, походження, біографії.

Найчастіше політику «очищення» проводять з метою позбутися від колишніх державних діячів і опозиційних політичних сил, але в деяких випадках люстрація здійснюється по релігійних та інших мотивів.

Політика «очищення» застосовується в світі з першої половини XX століття. У післявоєнній Європі люстрації піддавали чиновників, причетних до фашистського режиму, в Латинській Америці – людей, які керували під час військової диктатури, а в деяких країнах Східної Європи і колишнього Союзу – осіб, які потрапили під декомунізацію.

Кого піддають люстрації?
Під люстрацію може потрапити будь-яка людина, який працював при попередній владі в апараті управління, судах, правоохоронних органах, який займав високу військову посаду або важливі пости в освітніх установах, на митницях і в інших громадських інститутах. Іншими словами, політика «очищення» застосовується по відношенню до людей, які неугодні правлячому режиму.

Іноді люстрація цілком правомірна, особливо якщо стосується осіб, які заплямували себе поганими справами – хабарництвом, крадіжками, корупцією. Але часто буває так, що за допомогою люстрації правляча верхівка просто позбавляється від політичних супротивників.

Як проводять люстрацію?
Люстрація є комплексом законодавчих заходів, тобто проводиться шляхом прийняття відповідних законів із наступним звільненням людей із займаних посад. З цією метою створюється спеціальний люстраційний комітет, який стежить за виконанням закону.

Прихильники практики «очищення» обгрунтовують її необхідність як історичними прецедентами, так і потребою боротися з колишнім режимом або захищати завоювання нової влади. Як приклади вони наводять успішну демілітаризацію Японії і денацифікацію Німеччини після Другої світової війни.

Правові підстави люстрації
Незважаючи на гадану правомірність, закон про люстрацію є юридичною казусом і нерідко обмежує конституційні права громадян держави. Зокрема, практика «очищення» засуджує людей за дії, які за фактом злочинними були, наприклад за роботу в журналістській сфері або державних спецслужбах.

Крім того, люстраційні закони мають зворотну силу, тобто засуджують людини за злочини, вчинені до їх прийняття, а це неприпустимо в правовій державі. У різні роки у люстрації було багато противників, які вважали, що вона є звичайним зведенням рахунків з опонентами і суперечить нормам моралі і права.

Посилання на основну публікацію