Німецька окупація Польщі (1939-1945)

У перші дні німецької окупації, яка тривала з 1939-1945 рік, поляки почали жорстоке опір. Від розбитою польської армії залишилося кілька озброєних загонів і окремих груп військовослужбовців, які і вели збройні сутички з німецькими окупантами. Одним з таких загонів командував майор Генріх Добжанський, який вів особливо відрізняє вид боїв, а саме діяв з Свентокшіжських лісових укриттів, що давало можливість потерпіти мінімум втрат під час сутичок і взяти німців зненацька. Втім, крім Добжанського, таким способом діяли і загони Владислава Ясинського, Людвіка Квятека, Косаака і інших …

У цей час під напливом патріотичного духу, жвавого найжорстокішими відсіч співвітчизниками ворогові, почали формуватися підпільні організації, метою яких була підтримка залишків армії ресурсами, створення ефективної опозиційної сили на противагу німецькому режиму, і яка в майбутньому буде сприяти з визвольними силами ззовні. Що ж стосується Німецької федеральної режиму, то на захопленій території здійснювалася «расова політика», масові переселення і класифікація населення за національністю та правами. Ця політика була спрямована на роз’єднання і внутрішнє розмежування населення, що проживало на окупованій території Польщі. Було створено безліч гетто, куди скапливали євреїв і циган.

 Вони ж звичайно мали найнижчі права, що ж стосувалося осіб німецької національності, то вони були привілейованою групою. Приниженню піддавалися не тільки меншості, корінні поляки теж переслідувалися. Багатьох виганяли з власних будинків, в яких потім осідали німецькі офіцери і формувалися службові інстанції, що залишилися в якості нагляду над виконавчими органами. Тільки еліті вдавалося зберегти трохи честі, зумівши домовитися з німецьким командуванням, вони зберігали невелику частину майна і права, але зобов’язувалися постачати діяти на благо Німеччини користуючись зв’язками і фінансовими засобами. Незабаром така політика викликала агресію і подив вільнодумних, що справило до формування підполів.

Також на території Польщі були створені німецькі концентраційні табори або «табору смерті». По всій Європі таких таборів було близько п’яти тисяч, але самі сумнозвісні в Польщі: Освенцим, Майданек, Собібур, Треблінка. Під брехливим приводом трудиться в ім’я Німеччини, в табір скапливали все небажані для рейху елементи. В першу чергу євреїв, потім повстанців, гомосексуалістів, розумово відсталих. Більшість з яких також відбиралися для досліджень в програмі «вища раса». Ті ж, кому довелося опиниться в концентраційному таборі, незабаром помирали від нездужань, голоду або ж в камері смерті, де збирали залишилися для знищення хімічної атакою. Після звільнення Польщі від німецької окупації 10 листопада 1945 року було створено Головну комісію з розслідування гітлерівських злочинів в Польщі. Результати комісії були передані Нюрнберзького процесу, в ході якого розглядалися злочину керівників гітлерівської Німеччини.

Посилання на основну публікацію