Навіщо на Новий Рік наряджають ялинку?

Всі ми з дитинства любимо наряджати новорічну ялинку. Ця традиція має давню історію і бере свій початок з біблійних легенд. Чому ж прийнято прикрашати саме хвойні дерева і звідки взялася ця традиція?

На цей рахунок є кілька притч і сказань.

За християнськими переказами в ніч, коли на світ з’явився Син Божий, на небі загорілася яскрава зірка. Побачивши божественний знак, до Вифлеєму попрямували не тільки люди, а й рослини. Всі хотіли показати велику радість і піднести дитині подарунок: квіти, фрукти і ягоди.

На велику подію з північних земель поспішала ялина. Вона прийшла самої останньої і сором’язливо встала в сторонці. У поспіху ялина забула про подарунок для новонародженого Спасителя. Тоді рослини один за одним почали віддавати їли свої дари: плоди, пелюстки, яскраві квіти. Дерево перетворилося, стало гарним і радісно підійшло до Ісуса. Малюк посміхнувся і на верхівці ялини засяяла яскрава зірка.

За іншою легендою, в печеру до Спасителя хвойне дерево не пропустила пальма, дорікнувши її гострими колючками і липкою смолою. Скромна Ялинка не стала виправдовуватися і сумно спостерігала за всім в сторонці. Тоді один з ангелів змилостивився і збагатив її гілки сяючими зірками.

Побачивши таку красу, немовля посміхнувся і подав ручку прекрасного дереву. З тих пір Ель стала знаменням великого свята Різдва Христового.

Новорічна традиція в Північній Європі
З незапам’ятних часів європейці вірили в існування лісових духів, що живуть в густій ​​хащі, особливо на соснах, ялинах і ялиці. Вони вірили, що хуртовини і хуртовини – це витівки духів. Що б задобрити таємничих істот, люди всіма способами намагалися їм догодити: прикрашали хвойні дерева, приносили підношення, проводили таємничі ритуали.

Традицію встановлювати вічнозелене дерево в будинку пов’язують з ім’ям святого Боніфація. Притча говорить, що проповідник, доносячи язичникам Слово Боже, зрубав могутнє дерево бога Тора, щоб показати його безсилля. Падаючи, воно повалило навколо всі дерева, залишивши недоторканою ялина.

Вважається, що на самому початку існування традиції ялинку не прикрашали, а просто ставили в хаті. Вперше її прикрасив Мартін Лютер в 1513 році. На згадку про Спасителя він встановив на верхівці дерева Різдвяну зірку. Багато взяли приклад Лютера.

Традиція набула масового характеру лише в середині XIX століття. Жителі Англії, Франції та Америки стали приносити додому гілки хвойних дерев, прикрашаючи їх яблуками, кольоровим папером і іншими предметами.

Поширення звичаю в Російській Імперії
Традицію прикрашати ялинку на Новий Рік впровадив Петро I. Перший час, відверто кажучи, порядок не приживався. Швидше за все, це пов’язано з тим, що на Русі здавна шлях покійного стелився гілками хвої. Так що зі святом і веселощами це не асоціювалося.

Відродження традиції відбулося завдяки княгині Олександрі Федорівні, яка мала німецьке коріння. Напередодні 1819 року в царській резиденції в Москві вона веліла поставити ялинку і народити її різними прикрасами. Царського приклад наслідував і простий люд.

З приходом радянської влади згадка про православ’я і релігії в цілому, всіляко обмежувалося. Гонінню піддавалися всі різдвяні атрибути, в тому числі традиція прикрашати новорічну ялинку. Так тривало до 1935 року, поки в комуністичній газеті не з’явилася стаття із заголовком «Влаштуємо дітям свято – прикрасимо новорічну ялинку».

Керівництво країни підтримало ініціативу і через якийсь час в магазинах стали з’являтися іграшки і прикраси. Все ж відродження традиції не могло пройти повз радянського апарату, і замість Віфлеємської зірки на верхівці встановлювали символ комунізму – зірку червону.

Сьогодні ялинка асоціюється з Новим Роком, Дідом Морозом, святом і веселощами. З особливою радістю до прикраси хвойної красуні приступають дітлахи.

Посилання на основну публікацію