Лев Лещенко – біографія і пісні

Без цієї пісні – “День Перемоги” сьогодні неможливо уявити святкування 9 Травня. Тим не менш колись творіння Харитонова і Тухманова мало не потрапило під заборону.

Йшов 1975 рік, наближалася 30-я річниця розгрому фашистської Німеччини. В СРСР оголосили всенародний конкурс на кращу пісню до святкової дати. Але конкурс конкурсом, а для підстраховки в Міністерстві культури дали завдання поету-пісняру Володимиру Харитонову.

Про всіх і кожного

– Мені сказали: пісня повинна бути радісна, оптимістична, – згадував поет. – Поклавши трубку, я задумався: стільки людей загинуло, і раптом – оптимістична пісня? І тут мене осяяло: «Це радість зі сльозами на очах!»

Харитонов вирішив: його вірші будуть не тільки про солдатів-героїв, але і про всіх, хто трудився в тилу. Так виникла ще одна знаменита фраза: «Цей день ми наближали, як могли».

З автором чиновники не прогадали, адже Харитонов пройшов війну. Перший бій прийняв під Москвою, отримав важке поранення в Сталінграді, з госпіталю – знову на передову…

– До капітуляції Німеччини я дожив дивом, -зізнавався поет. – Сотні разів бачив, як навколо гинули вчорашні школярі… Про них я і написав: «Здрастуй, мама, ми повернулися не всі, б пройтися босоніж по росі!».

Серед 900 робіт, які надійшли на конкурс, вірші Харитонова були визнані кращими. Однак загальнонародної пісня стала не відразу.

Випередили час

Народження шлягера супроводжувалося скандалами. Спровокували їх музичні експерименти, які виявилися занадто сміливими для того часу.

Харитонов віддав вірші Давида Тухманова. Імениті радянські композитори обурювалися: хто такий Тухманов? Творець простеньких мелодій для розважальних пісень? «Остання електричка» і «Ці очі навпроти» -добре, але чи варто довіряти йому твір державного масштабу?

В аранжуванні пісні радянські музичні критики почули нотки капіталістичного джазу, буржуазного фокстроту і навіть маршу з царської Росії, а використання бас-гітари при оркестровці композиції визнали кричущим хуліганством.

Виявилися невдалими і умови першого виконання пісні. Леонід Сметанников заспівав «День Перемоги» на одній з травневих програм «Вогника».

– Твір народне, для площ і маршів, – відразу зауважив Лев Лещенко, – а воно прозвучало в напівпорожній студії. Потрібна енергія живого залу!

Здавалося, пісня засуджена. Однак зручний випадок для «правильної презентації» твори представився через півроку.

Зал слухав стоячи

Восени 1975 року на концерті до Дня міліції Лещенко за традицією привітав працівників МВС з їх професійним святом. Щоб оновити репертуар, заспівав і «День Перемоги» у супроводі естрадно-симфонічного оркестру Центрального телебачення і Всесоюзного радіо під керівництвом Юрія Силантьєва.

– Що пісня «заборонена», я промовчав, – не раз посміхався Лев Валер’янович. – Будуть овації, не буде і покарання. Переможців адже не судять.

З другого куплета зал слухав Лещенко вже стоячи, а потім попросив виконати композицію ще раз. Через кілька місяців «День Перемоги» став переможцем головного музичного фестивалю країни – «Пісня-75».

За чотири десятиліття шедевр Харитонова і Тухманова виконували багато – від Юрія Гуляєва та ВІА «Лийся, пісня» до Едіти П’єхи та Мусліма Магомаєва. А в травні 2005 року Йосип Кобзон заспівав її у Берліні на плацу перед Рейхстагом.

Посилання на основну публікацію