Чи можна дарувати ікони? Думка церкви

Ікона – один із символів віри, духовності і культури православних людей. Чи можна їх дарувати? Таке питання часто задають віруючі, які хотіли б піднести своїм близьким щось цінне і особливе.

Більшість матеріальних предметів здаються невиразними і малоцікавими, а ось ікона – саме те, що може стати виразом щирості і безмежної любові до рідних. Що ж думає церква про дарування святих зображень?

Що говорить церква про дарування ікон?
Традиція дарувати образу існувала з давніх часів. Наші предки постійно підносили їх один одному, вважаючи, що ікони приносять у дім щастя, любов і здоров’я. Подібний подарунок займав гідне місце в житло і ставав справжньою підтримкою Всевишнього. Люди вірили, що коли образ підноситься в дар, він сильнішає, а вся його міць направляється на благополуччя будинку.

Священнослужителі висловлюються тільки за подібні подарунки, оскільки вони є свого роду інструментом поширення віри серед людей. Дарування образів – це велике таїнство, яке привносить в будинок частинку вічного і духовного. На думку церкви, дарувати ікони потрібно від чистого серця, адже, піднесені від щирого серця, вони здатні творити справжні чудеса.

В яких випадках даруються ікони?
Згідно з церковними канонами, ікони слід підносити тільки близьким і дорогим людям, які ведуть віруючий спосіб життя, ходять до храмів, моляться і сповідаються.

Не варто робити такі подарунки малознайомим людям, адже навіть якщо образ надзвичайно красивий, чоловік може його просто не оцінити. Ікона – це не предмет інтер’єру, а засіб спілкування з Господом, тому вона буде потрібною тільки тим, хто дійсно розуміє її призначення.

Кращим приводом для піднесення виступають церковні святкування, ювілейні дати, дні народження, весілля. Є думка, що якщо піднести образ на подібні заходи, то Святий Дух дарує на людину своє благословення і подарує йому прекрасне майбутнє.

Якщо ікона стала подарунком на перший рік народження дитини, вона буде захищати його протягом усього життя. Дарунки можна робити і без приводу, але образ, піднесений «до випадку», має більш сильну енергетику і буквально пронизаний чудотворними властивостями.

Які ікони можна дарувати?
Вирішивши зробити подарунок, не зайвим буде з’ясувати, який саме образ доречний в тій чи іншій ситуації. Приміром, на хрещення підносять мірну ікону. У минулому такі образу виготовляли спеціально по зростанню (міру) немовляти і зображували на них лики святих, на честь яких названо дитина. Крім цього, можна піднести образок Божої Матері, який розміщується біля ліжка і зберігає малюка від нещасть.

До таїнства вінчання підносять вінчальну пару – Богородиці та Господа Вседержителя, якими молодих спочатку благословляють батьки, а потім – священнослужитель в храмі. Згодом ці ікони стають сімейною реліквією і передаються нащадкам, даруючи їм щастя і терпіння. Щоб у нареченого і нареченої вдало склалося сімейне життя, а Господь подарував дітей, підносять образи святих Февронії і Петра.

На день народження і ювілей краще дарувати іменні ікони із зображенням святих покровителів. Перед таким чином людина може просити у Всевишнього допомоги у важких ситуаціях, розради в печалі або благословення перед важливими справами.

Незалежно від дати, студенту можна подарувати ікону святої Тетяни, медичному працівнику – лик цілителя Пантелеймона, а колезі – святого Георгія Побідоносця. При виборі подарунка потрібно враховувати, що кожна ікона має своє значення, і до кожної з них люди звертаються з різними молитвами.

Коли не можна дарувати ікони?
Бувають випадки, коли ікони дарувати не рекомендується. Зокрема, не можна підносити подібні дари людям іншого віросповідання. Подумайте, хіба вам знадобитися православний образ, якщо ви сповідуєте мусульманство чи іудаїзм?

Не варто робити такий подарунок, якщо ви впевнені, що людина буде використовувати його тільки в якості предмета інтер’єру або сховає куди-небудь подалі від очей.

Потрібно розуміти, що святий лик – це духовний подарунок, до якого має проявлятися побожне ставлення. Крім того, церква забороняє дарувати ікони, виготовлені своїми руками, якщо вони перед цим не освячені в храмі.

Посилання на основну публікацію