Розвиваючись у різних соціокультурних умовах, вчення засновника буддизму набуло різних форм і безліч інтерпритацій, тлумачень. Вчення багаторазово міняло сенс і асимілювалося.
Буддизм отримав масштабне поширення по всій Південній, Південно-Східній і Центральній Азії і Далекому Сході, а потім і в неазіатських регіонах.
Буддизм обростав місцевими особливостями, набував своєрідну форму. Ніколи не існувало загальнобуддійської церкви, адміністративної єдності світової буддійської традиції.
Принцип общинної організації життя, Сангхи, вносив демократичні елементи в буддійську спільність. Центральне завдання кожного послідовника Будди – досягнення звільнення, нірвани – орієнтація на самостійний духовний шлях.
Буддійська громада не знала єдності вже за життя засновника.
Процес дроблення на різноманітні школи, напрямки, течії триває і до цього часу.
Тхеравада (хінаяна)
Тхеравада («вчення старійшин») вважається школою суворого слідування правилам Вінаї для ченців і черниць. Для них Будда – істота, яка досягла Просвітлення в процесі духовного вдосконалення, яке протікало у різних формах протягом сотень народжень.
В якості духовних практик послідовники тхеравади широко використовують різноманітні медитативні техніки.
Філософські шукання не властиві адептам даного напрямку.
Основним регулятором поведінки було добровільне дотримання дисциплінарного статуту (Вінаї).
Махаяна
Махаяна («Велика колісниця») – це другий за часом історичного оформлення напрям у буддизмі. Махаяна як самостійна течія склалося на початку нашої ери.
Махаяна представлена різними школами у:
- В’єтнамі;
- Китаї;
- Кореї;
- Тайбеї (Тайвань);
- Японії.
В махаяні отримала розвиток ідея бодхісаттв – вищих істот, які допомагають врятуватися іншим істотам. Це клас небесних істот, які досягли Просвітління, але продовжують низку народжень у сансарі, для надання допомоги іншим.
У вченні махаяни вважається, що стану будди може досягти кожен.
В махаяні визнається незліченну число будд. Будда розглядається як вищий принцип єдності всього сущого, він присутній завжди і у всьому. Весь всесвіт розглядається як космічне Тіло Будди, виробляється уявлення про небесні країни, в які можна потрапити в стані медитації.
Апофеозом вчення махаяни про бодхісаттвах є їх обожнювання. Найбільш шануються бодхісатви Авалокітешвара і Майтрея – втілення кохання та милосердя. Земним втіленням Авалокітешвари вважається Далай-лама.
Ваджраяна
Ваджраяна («Діамантова колісниця») стала третім найбільшим напрямком, в якому спадщина раннього буддизму доповнилася новими:
- практиками;
- текстами;
- міфологією;
- ритуалами.
Ваджраяна почала формуватися в Індії у 5-му столітті
Для неї характерні акцент на посвячення та обряди, створення нових видів йоги. Як необов’язкові для виконання розглядаються моральні заборони.
Згідно буддійського тантризму досягти вищого стану будди можливо для будь-якого віруючого в земному житті, для чого практикуються:
- магія;
- йога;
- різні ритуали;
- читання мантр;
- особливе значення надається духовно-йогическому вдосконалення жінок.
Виробляється уявлення про нові класи жіночих божеств і духів (дакіні), які виступають в ролі захисниці Дхарми (буддійського вчення).
Ламаїзм
Ламаїзм представляє собою синтез махаяни, ваджраяни і архаїчних вірувань народів пригімалайського регіону.
Здійснення обрядів трактується ламаїзмом як основний шлях виходу з ланцюга перероджень.
У монастирях:
- здійснюється поклоніння священним предметам;
- зберігаються збірники канонічних текстів;
- зберігаються зображення найбільш шанованих постатей.
У ламаїзмі отримали популярність молитовні барабани-циліндри, які обертаються, з текстами молитов.
Сформувалися і вкоренилися різні напрямки ламаїзму, в тому числі «червонокапелюшні» і «жовтокапелюшні» (гелукпа), які створилися в 15-му столітті і стали провідними.
Глава гелукпи – Далай-лама («лама-океан [мудрість]») – шанується як втілення Авалокітешвари.
Це напрямок, який:
- вимагає безшлюбності лам;
- переважає на Тибеті;
- поширився в Монголії, Бурятії, Калмикії.
У 17-му столітті Далай-лама визнається духовним і світським главою Тибету, який надовго стає центром ламаїстської традиції. Ламаїзм став важливим елементом культури центральноазійських суспільств.