Іудаїзм

Іудаїзм є релігійною традицією єврейського народу. Термін «іудаїзм» походить від імені Юди-родоначальника найчисельнішого з давньоєврейських племен. Нащадки Юди заснували царську династію в стародавньому Ізраїльському царстві. Хоча іудаїзм можуть сповідувати представники інших національностей, не можна бути євреєм, нічого не знаючи про іудаїзм. Іудаїзм являє собою одну з давніх національно-державних релігій, що збереглася до наших днів.

Періоди історії юдаїзму

Історія іудейської традиції розпочинається у II тисячолітті до н. е.., коли семітські кочові племена заселили Ханаан (сучасна Палестина). Після завершення розселення єврейських племен було утворено Ізраїльсько-Іудейське царство. Близько 945 р. до н. е. ізраїльський цар Соломон побудував знаменитий Єрусалимський храм для поклоніння Яхве. У 587-586 рр. до н. е. Ізраїль був захоплений вавилонським царем Навуходоносором II, Єрусалимський храм був зруйнований, більшість іудеїв уведено в полон. Після падіння вавилонської держави наприкінці VI ст. до н. е. євреям було дозволено повернутися на батьківщину і відновити храм у Єрусалимі. Надалі Палестина була завойована Римом. З I ст. н. е. євреї розселяються по всьому світу, починається період діаспори. У середньовічний період у Західній Європі виникло вчення Каббали. Основне кабалістичне твір Зогар («Сяйво») було написано в XIII ст. Згідно Каббалі наблизитися до Бога можна тільки через оволодіння таємним знанням про Його ім’я.

Святе письмо іудаїзму

Святе письмо іудеїв називається ТАНАХ, тексти якого прийнято розділяти на три частини:
– Тора («Закон», «Вчення») включає п’ять книг Мойсея (П’ятикнижжя). Автором Тори вважається пророк Мойсей вивів єврейський народ з єгипетського полону в Ханаан.
– Книги, іменовані Пророки (Небиим), містять запис пророчих видінь, в яких бог Яхве відкривав свою волю.
– У групу книг Писання (Кетувім) увійшли історичні й поетичні твори, призначені для публічного читання під час великих релігійних свят. До найбільш відомих текстів цієї групи відносяться Пісня піснею, Екклесіаст, Псалтир.

Канонічний варіант ТАНАХа – так звана масоретская Біблія (від масора – традиція) – був схвалений Радою вищого єврейського духовенства (Синедріоном) в 70-х рр. 1 ст. н. е.

Існують 2 основних редакції давньоєврейської писання (у християнській традиції іменованого Старий Завіт) – Палестинська, більш коротка, включає 39 книг, і Олександрійська, розлогу, що включає 50 книг. Християнська церква прийняла за основу Олександрійський канон, що зберіг своє значення для православ’я і католицизму. У православній і католицькій Біблії до складу Старого Завіту включаються
12 неканонічних (второканонических) книг. Протестантські віросповідання взяли Палестинський канон.

Читання ТАНАХа – основа синагогального богослужіння. Кілька разів в тиждень читаються уривки з Тори. По суботах додатково читаються фрагменти пророчих книг.

Талмуд («вивчення») являє собою релігійний, моральний, побутовий і законодавчий коментар до текстів Тори. На відміну від «писаного закону», Талмуд називають усним законом.

Заповіді

Заповіт (союз, договір) Бога з обраним народом включає такі основні положення:

  • 1) Яхве – єдиний Бог, творець світу і долі кожної людини.
  • 2) Єврейський народ є богообраним і буде перебувати під особливим заступництвом Бога до тих пір, поки буде поклонятися Йому і дотримуватись даних Богом законів.

Моральну основу ТАНАХасоставляетДекалог(«10 заповідей»), переданий єврейського народу через Мойсея на горі Синай. Декалог включає наступні заповіді: 1) почитати єдиного Бога; 2) не створювати собі кумира – об’єкт для поклоніння; 3) не називати ім’я Бога без необхідності; 4) почитати суботу як день, присвячений Богу; 5) поважати батьків; 6) не вбивати; 7) не чинити перелюб; 8) не красти; 9) не лжесвидетельствовать; 10) не бажати нічого, що належить ближньому.

Крім основних заповідей, життя віруючого єврея підпорядкована численним заборонам і релігійно-обрядовим розпорядженням. Серед релігійних обрядів найбільше значення надається обрізання і досягнення повноліття. Обрізання хлопчиків проводиться на восьмий день після народження.

Іудейські свята

Цикл іудейських свят визначається за місячним календарем тривалістю 354 дня (12 місяців по 29 або 30 днів). Особливе місце у святковому циклі євреїв займає субота (шабат). Більшість свят пов’язано зі знаменними подіями єврейської історії. Найбільше значення мають Песах (Великдень), який знаменує вихід з Єгипту, Шавуот, що нагадує про дарування Тори по закінченні Результату, Сук – кот – свято в пам’ять про поневіряння іудеїв в Синайській пустелі.

Напрямки іудаїзму

В іудаїзмі існують різні напрямки. До ортодоксального напряму належать хасиди, скрупульозно зберігають закон. Хасидський протягом оформилося в середині 18 ст. серед євреїв України. Засновник хасидизму – Ізраїль Бешт. За вченням хасидів містичне спілкування з Богом і чудотворе – ня доступно особливим праведникам – цадикам.

Реформований іудаїзм являє собою різноманітні релігійно-політичні напрями, що виникли в середині 19 ст. серед євреїв Західної Європи та США, які виступають за спрощення або скасування архаїчних розпоряджень іудаїзму. Консервативний іудаїзм являє собою проміжну ланку між ортодоксальним і реформованим напрямками. З початку 20 ст. великий вплив набуває концепція сіонізму, в основі якої лежить ідея створення єврейської держави.

Посилання на основну публікацію