Ісламська релігія — реферат

Історія ісламу

«Іслам» означає «покірний Аллаху» в перекладі з арабської мови. Послідовники ісламу називають себе «муслим», що в перекладі означає «відданий Аллаху». В українській мові це арабське слово трансформувалося в слово «мусульманин».

Іслам зародився на заході Аравійського півострова на початку $ VII $ століття. Містами виникнення ісламської релігії були міста Мекка і Ясриб (Медіна). У сучасному світі територія цих міст входить до складу Саудівської Аравії. Засновником цієї релігії є великий пророк – Мухаммад, в перекладі з арабського означає «прославлений». Мухаммад був пастухом від народження, але став купцем після одруження на багатій вдові. В $ 610 $ році у Мухаммада з’явилися «бачення», він почав бачити те, що було недоступне іншим: ангелів, таємничі дерева, і він почав чути те, що не могли чути інші: голос Аллаха, голоси ангелів. Голоси віщали йому зміст священної книги під назвою – Коран, в перекладі на російську мову – «Читання вголос». Таємничі голосу веліли йому проповідувати віру в Аллаха і засуджувати багатобожжя. У віці сорока років Мухаммад почав вести проповідницьку діяльність.

У другій половині 17 століття спочатку єдиний іслам розділився на дві великі конфесії: суннизм і шиїзм. В 18 столітті від шиїтів відокремилася ще Соднам конфесія – исмаилизм. Таким чином, сформувалися три основні ісламські конфесії – суннизм, шиїзм, исмаилизм. Крім зазначених в ісламі існує ще кілька десятків невеликих за чисельністю конфесій. Найпоширенішою є суннизм, її прихильники складають 80% мусульман всього світу.

Поширення ісламської релігії

Всього в світі налічується сорок чотири мусульманських країн. Одна з мусульманських країн – Туреччина, яка розташована одночасно в Азії і в Європі, одна країна знаходиться в Європі – це Албанія, 16 країн розташовуються на африканському континенті і 26 країн в Азії. У сорока з цих країн переважають суніти серед віруючих і тільки в чотирьох більшу частину віруючих складають шиїти: в Ірані, Іраку, Азербайджані та Бахрейні.

У Російській Федерації іслам за поширеністю є другою після православ’я конфесією. Мусульмани переважають у трьох регіонах Росії: на Північному Кавказі, включаючи Чечню, Дагестан, Інгушетію, Адигеї, Кабардино-Балкарії і Карачаєво-Черкесії, в Татарській республіці і Башкирської республіці.

Священні книги ісламу

Всі священні ісламські книги ісламу діляться на дві групи:

  • «Коран», що включає книгу-твір і книгу-те;
  • «Сунна» ( «Переказ»), що складається з шести книг-творів і близько ста книг-томів.

Відповідно до ісламського віровчення, існують два «Корану»: небесний, так званий оригінал і земної «Коран» – копія. Небесний «Коран» був завжди, він зберігається під троном Аллаха в єдиному екземплярі. У земної «Корану» існує багато копій, але точної є тільки копія на арабській мові.

Зміст земного «Корану» було передано людям по ланцюжку: Аллах диктував його ангелу Джабраїлу, ангел передавав пророку Мухаммаду, а Мухаммад вже у вигляді проповідей доносив до своїх учнів.

«Коран» містить 114 сур, тобто глав, а сури в свою чергу діляться на частини, звані аятами.

Сунна є збірник висловів Мухаммада і його розповіді про його життя. Авторами оповідань про життя Мухаммада вважаються його сучасники.

Ієрархія в ісламській релігії

В ісламі існує шість груп надприродних істот:

  • Бог, якого звуть «Аллах»;
  • ангели,
  • злі джини, створені з вогню Аллахом, противники його волі;
  • добрі джини, які є помічниками Аллаха;
  • гурії,
  • Бурак.

Аллах створив землю, всіх живих істот, сім небес, рай, що знаходиться на сьомому небі і пекло, розташований нижче першого неба. Над сьомим небом розміщується трон Аллаха.

В ісламі є пророки (наби) – це люди, яким Аллах доручив звіщати людям істину, що складається з двох основних частин: істини про правильну релігії та в правді про правильне життя.

Серед пророків виділяються посланці, які отримали від Аллаха не тільки усні, але також і письмові одкровення.

Серед посланців найбільшим шануванням користуються дев’ять осіб, які називаються «стійкими пророками». Слід зазначити, що вісім з дев’яти посланців шануються і християнами: Ной (Нух), Яків (Якуб), Авраам (Ібрагім), Йосип (Юсуф), Іов (Айюб), Давид (Дауд), Мойсей (Муса), Ісус Христос ( Іса). На думку мусульман, християни спотворили не тільки ім’я Іси, але також характеристику його внутрішньої природи. Для них Іса – це великий пророк, але не бог. З дев’яти стійких пророків найбільшим шануванням користується – Мухаммад, що володіє титулом «Друк пророків».

З подіями з життя Мухаммада пов’язано два великих мусульманських свята:

  • Мавлюд – день народження пророка;
  • Мірадж – день вознесіння пророка на небо для бесіди з Аллахом.

Мусульманське вчення про душу

Вчення про душу у мусульман повністю збігається з вченням про душу античних християн.

Душа на відміну від тіла вважається мусульманами надприродною частиною людини. Душа здатна жити без тіла, не залежить від нього. Душа – це цілісне утворення. Душа створена Богом і вона безсмертна.

Відповідно до ісламського віровчення загробний світ складається з раю і пекла. Рай відкривається для праведників, а місце грішників в пеклі. Розподіл на праведників і грішників в ісламській релігії здійснюється інакше, ніж в християнстві. У християнстві все люди вважаються грішниками, за винятком матері Христа – Марії, а праведниками визнається частина грішників. У мусульман праведники і грішники є протилежними групи людей. У перших в житті переважають добрі вчинки, а у других – погані. У мусульман вважається, що в рай потрапляють на вічно, а в пеклі мешканці діляться на постійних і тимчасових. Тимчасово в пеклі перебувають грішники-мусульмани, які в наслідку переводяться Аллахом в рай.

Мусульманські богослови, перебування в потойбічному світі, ділять на два етапи:

  • до Судного дня, коли душа існує без тіла;
  • після Судного дня, коли душі возз’єднуються з тілами в раю або пеклі.

Кожен мусульманин повинен вести спосіб життя, необхідний шаріатом.

Шаріат – звід юридичних, моральних і побутових правил поведінки, схвалених мусульманськими авторитетами.

Через шаріат виражається моральне вчення ісламу. Шаріат спирається в своєму тлумаченні на Коран і Сунну. Але так як тлумачення можуть бути різні, в різних країнах шаріату частково проголошували різні правила поведінки. Наявність таких відмінностей нерідко призводить до жорстоких суперечок між мусульманами з питання сповідування істинного ісламу.

Шаріат містить також певні харчові заборони. Шаріатом заборонено вживання в їжу свинини, розпивання алкогольних напоїв, забороняється вживання м’яса хижих тварин, акул, крабів, раків.

В ісламі існують три види молитов:

  • шахада – щоденне свідчення про віру;
  • намаз – щоденна обов’язкова п’ятиразова молитва;
  • додаткова молитва.

Боротьба за віру

Кожен справжній мусульманин обов’язково повинен брати участь в боротьбі за віру.

Боротьба за віру називається джихад.

Різниться чотири види джихаду:

  • джихад меча – участь у збройній боротьбі з невірними;
  • джихад руки – прийняття дисциплінарних заходів стосовно порушників норм моральності і злочинців;
  • джихад мови – обов’язок схвалювати оточуючих за вчинки угодні Аллаху, і засуджувати їх за порушення правил шаріату;
  • джихад серця – боротьба мусульманина з власними недоліками і пороками.
Посилання на основну публікацію