Історія ісламу
«Іслам» означає «покірний Аллаху» в перекладі з арабської мови. Послідовники ісламу називають себе «муслим», що в перекладі означає «відданий Аллаху». В українській мові це арабське слово трансформувалося в слово «мусульманин».
Іслам зародився на заході Аравійського півострова на початку $ VII $ століття. Містами виникнення ісламської релігії були міста Мекка і Ясриб (Медіна). У сучасному світі територія цих міст входить до складу Саудівської Аравії. Засновником цієї релігії є великий пророк – Мухаммад, в перекладі з арабського означає «прославлений». Мухаммад був пастухом від народження, але став купцем після одруження на багатій вдові. В $ 610 $ році у Мухаммада з’явилися «бачення», він почав бачити те, що було недоступне іншим: ангелів, таємничі дерева, і він почав чути те, що не могли чути інші: голос Аллаха, голоси ангелів. Голоси віщали йому зміст священної книги під назвою – Коран, в перекладі на російську мову – «Читання вголос». Таємничі голосу веліли йому проповідувати віру в Аллаха і засуджувати багатобожжя. У віці сорока років Мухаммад почав вести проповідницьку діяльність.
У другій половині 17 століття спочатку єдиний іслам розділився на дві великі конфесії: суннизм і шиїзм. В 18 столітті від шиїтів відокремилася ще Соднам конфесія – исмаилизм. Таким чином, сформувалися три основні ісламські конфесії – суннизм, шиїзм, исмаилизм. Крім зазначених в ісламі існує ще кілька десятків невеликих за чисельністю конфесій. Найпоширенішою є суннизм, її прихильники складають 80% мусульман всього світу.
Поширення ісламської релігії
Всього в світі налічується сорок чотири мусульманських країн. Одна з мусульманських країн – Туреччина, яка розташована одночасно в Азії і в Європі, одна країна знаходиться в Європі – це Албанія, 16 країн розташовуються на африканському континенті і 26 країн в Азії. У сорока з цих країн переважають суніти серед віруючих і тільки в чотирьох більшу частину віруючих складають шиїти: в Ірані, Іраку, Азербайджані та Бахрейні.
У Російській Федерації іслам за поширеністю є другою після православ’я конфесією. Мусульмани переважають у трьох регіонах Росії: на Північному Кавказі, включаючи Чечню, Дагестан, Інгушетію, Адигеї, Кабардино-Балкарії і Карачаєво-Черкесії, в Татарській республіці і Башкирської республіці.
Священні книги ісламу
Всі священні ісламські книги ісламу діляться на дві групи:
- «Коран», що включає книгу-твір і книгу-те;
- «Сунна» ( «Переказ»), що складається з шести книг-творів і близько ста книг-томів.
Відповідно до ісламського віровчення, існують два «Корану»: небесний, так званий оригінал і земної «Коран» – копія. Небесний «Коран» був завжди, він зберігається під троном Аллаха в єдиному екземплярі. У земної «Корану» існує багато копій, але точної є тільки копія на арабській мові.
Зміст земного «Корану» було передано людям по ланцюжку: Аллах диктував його ангелу Джабраїлу, ангел передавав пророку Мухаммаду, а Мухаммад вже у вигляді проповідей доносив до своїх учнів.
«Коран» містить 114 сур, тобто глав, а сури в свою чергу діляться на частини, звані аятами.
Сунна є збірник висловів Мухаммада і його розповіді про його життя. Авторами оповідань про життя Мухаммада вважаються його сучасники.
Ієрархія в ісламській релігії
В ісламі існує шість груп надприродних істот:
- Бог, якого звуть «Аллах»;
- ангели,
- злі джини, створені з вогню Аллахом, противники його волі;
- добрі джини, які є помічниками Аллаха;
- гурії,
- Бурак.
Аллах створив землю, всіх живих істот, сім небес, рай, що знаходиться на сьомому небі і пекло, розташований нижче першого неба. Над сьомим небом розміщується трон Аллаха.
В ісламі є пророки (наби) – це люди, яким Аллах доручив звіщати людям істину, що складається з двох основних частин: істини про правильну релігії та в правді про правильне життя.
Серед пророків виділяються посланці, які отримали від Аллаха не тільки усні, але також і письмові одкровення.
Серед посланців найбільшим шануванням користуються дев’ять осіб, які називаються «стійкими пророками». Слід зазначити, що вісім з дев’яти посланців шануються і християнами: Ной (Нух), Яків (Якуб), Авраам (Ібрагім), Йосип (Юсуф), Іов (Айюб), Давид (Дауд), Мойсей (Муса), Ісус Христос ( Іса). На думку мусульман, християни спотворили не тільки ім’я Іси, але також характеристику його внутрішньої природи. Для них Іса – це великий пророк, але не бог. З дев’яти стійких пророків найбільшим шануванням користується – Мухаммад, що володіє титулом «Друк пророків».
З подіями з життя Мухаммада пов’язано два великих мусульманських свята:
- Мавлюд – день народження пророка;
- Мірадж – день вознесіння пророка на небо для бесіди з Аллахом.
Мусульманське вчення про душу
Вчення про душу у мусульман повністю збігається з вченням про душу античних християн.
Душа на відміну від тіла вважається мусульманами надприродною частиною людини. Душа здатна жити без тіла, не залежить від нього. Душа – це цілісне утворення. Душа створена Богом і вона безсмертна.
Відповідно до ісламського віровчення загробний світ складається з раю і пекла. Рай відкривається для праведників, а місце грішників в пеклі. Розподіл на праведників і грішників в ісламській релігії здійснюється інакше, ніж в християнстві. У християнстві все люди вважаються грішниками, за винятком матері Христа – Марії, а праведниками визнається частина грішників. У мусульман праведники і грішники є протилежними групи людей. У перших в житті переважають добрі вчинки, а у других – погані. У мусульман вважається, що в рай потрапляють на вічно, а в пеклі мешканці діляться на постійних і тимчасових. Тимчасово в пеклі перебувають грішники-мусульмани, які в наслідку переводяться Аллахом в рай.
Мусульманські богослови, перебування в потойбічному світі, ділять на два етапи:
- до Судного дня, коли душа існує без тіла;
- після Судного дня, коли душі возз’єднуються з тілами в раю або пеклі.
Кожен мусульманин повинен вести спосіб життя, необхідний шаріатом.
Шаріат – звід юридичних, моральних і побутових правил поведінки, схвалених мусульманськими авторитетами.
Через шаріат виражається моральне вчення ісламу. Шаріат спирається в своєму тлумаченні на Коран і Сунну. Але так як тлумачення можуть бути різні, в різних країнах шаріату частково проголошували різні правила поведінки. Наявність таких відмінностей нерідко призводить до жорстоких суперечок між мусульманами з питання сповідування істинного ісламу.
Шаріат містить також певні харчові заборони. Шаріатом заборонено вживання в їжу свинини, розпивання алкогольних напоїв, забороняється вживання м’яса хижих тварин, акул, крабів, раків.
В ісламі існують три види молитов:
- шахада – щоденне свідчення про віру;
- намаз – щоденна обов’язкова п’ятиразова молитва;
- додаткова молитва.
Боротьба за віру
Кожен справжній мусульманин обов’язково повинен брати участь в боротьбі за віру.
Боротьба за віру називається джихад.
Різниться чотири види джихаду:
- джихад меча – участь у збройній боротьбі з невірними;
- джихад руки – прийняття дисциплінарних заходів стосовно порушників норм моральності і злочинців;
- джихад мови – обов’язок схвалювати оточуючих за вчинки угодні Аллаху, і засуджувати їх за порушення правил шаріату;
- джихад серця – боротьба мусульманина з власними недоліками і пороками.