Загальна характеристика взаємовідносин людей

В процесі виробництва і споживання матеріальних благ люди вступають в різного роду відносини, в основі яких, як уже говорилося, лежить їх взаємодію один з одним. В ході такої взаємодії виникають суспільні відносини. Характер і зміст останніх багато в чому обумовлені специфікою і обставинами самого взаємодії, цілями, переслідуваними конкретними людьми, а також місцем і роллю, які вони займають у суспільстві.
Громадські відносини можна класифікувати на основі різних критеріїв:
1) за формою прояву суспільні відносини діляться на економічні (виробничі), правові, ідеологічні, політичні, моральні, релігійні, естетичні і т.д .;
2) з точки зору приналежності до різних суб’єктів розрізняють національні (міжнаціональні), класові і конфесійні та т.п. відносини;
3) виходячи з аналізу функціонування зв’язків між людьми в суспільстві можна говорити про відносини по вертикалі і горизонталі;
4) характером регламентованості суспільні відносини бувають офіційними і неофіційними.
Всі види громадських відносин пронизують в свою чергу психологічні відносини людей (взаємини), тобто суб’єктивні зв’язки, що виникають в результаті їх фактичної взаємодії і супроводжувані вже різними емоційними і іншими переживаннями (симпатіями й антипатіями) індивідів, в них беруть участь. Психологічні відносини – жива людська тканина будь-яких суспільних відносин.
204
Різниця між громадськими та психологічними відносинами полягає в тому, що перші за своєю природою, якщо так можна висловитися, “матеріальні”, є наслідком певного майнового, соціального та іншого розподілу ролей в суспільстві і в більшості випадків сприймаються як належне, носять у відомому сенсі знеособлений характер. В суспільних відносинах розкриваються насамперед суттєві особливості соціальних зв’язків між сферами життєдіяльності людей, видами праці і спільнот.
Психологічні ж відносини – результат безпосередніх контактів між конкретними людьми, наділених певними особливостями, здатних виражати свої симпатії і антипатії, усвідомлювати і переживати їх. Вони насичені емоціями і почуттями, тобто переживанням і виразом індивідами або групами свого ставлення до взаємодії з іншими конкретними людьми і групами.
Психологічні відносини повністю персоніфіковані, так як носять суто особистісний характер. Їх зміст і специфіка наповнюються, визначаються і залежать від конкретних людей, між якими вони виникають.
Відношення, таким чином, – це соціалізована зв’язок внутрішнього і зовнішнього змісту психіки людини, його зв’язок з навколишньою дійсністю і свідомістю.
Категорія відносини може й як готовність до визначений ному взаємодії, і як реально діюча зв’язок в рамках “суб’єкт-об’єкт”, “суб’єкт-суб’єкт”.
Відносини в рамках “суб’єкт-об’єкт” і “суб’єкт-суб’єкт” не є ідентичними. Так, загальним для однієї й іншої зв’язку виступає, наприклад, активність (або вираженість) відносини, модальність (позитивна, негативна, нейтральна), широта, стійкість і т.д.
Водночас суттєвим розходженням відносин в рамках суб’єктно-об’єктної і суб’єктно-суб’єктної зв’язки є односпрямованість і взаємність відносин. Тільки за умови наявності взаємності відносин можливе утворення “сукупного фонду” загального і нового межсуб’ектной освіти (думок, почуттів, дій). Коли важко сказати, де своє, а де чуже, і те й інше стає нашим.
Суб’єктно-суб’єктні відносини характеризуються як постійної взаємністю, так і мінливістю, що обумовлюється
205
активністю не тільки однією з сторін, як це має місце при суб’єктно-об’єктних відносинах, де стійкість більше залежить від суб’єкта, ніж від об’єкта.
Суб’єктно-суб’єктні відносини, крім того, включають в себе не тільки відносини людини з іншою людиною, а й ставлення до самого себе, тобто самоотношение. В свою чергу, суб’єктно-об’єктні відносини – це всі відносини особистості до дійсності, виключаючи відносини між людьми і самоотношение.
Загальним критерієм поділу міжособистісних відносин (взаємовідносин) на види виступає привабливість. До складових елементів взаємної привабливості-непривабливості відносяться: симпатії-антипатії і притягання-відштовхування.
Симпатія-антипатія являє собою пережите задоволення-незадоволення від реального або уявного контакту з іншою людиною.
Притягання-відштовхування є практична складова цих переживань. Притягання-відштовхування в основному пов’язано з потребою людини бути разом, поруч. Притягання-відштовхування часто, але не завжди пов’язане з переживанням симпатій-антипатій (емоційним компонентом міжособистісних відносин). Таке протиріччя виникає в разі популярності жодній особі: “До неї чомусь тягне, без видимого задоволення бути разом і поруч”.
Можна також говорити і про наступні види міжособистісних відносин: відносинах знайомства, приятельських, товариських, дружніх, любовних, подружніх родинних, деструктивних відносинах. Дана класифікація заснована на декількох критеріях: глибину відносин, вибірковості у виборі партнерів, функції стосунків.
Головним критерієм є міра, глибина залучення особистості в стосунки. Різні види міжособистісних взаємин припускають включення в спілкування тих чи інших рівнів характеристик особистості. Найбільше включення особистості, аж до індивідуальних характеристик відбувається в дружніх, подружніх стосунках. Відносини знайомства, приятельства обмежуються включенням у взаємодію переважно видових та соціокультурних особливостей особистості.
206
Другий критерій – ступінь вибірковості при виборі партнерів для взаємин. Вибірковість можна визначити як число ознак, значущих для встановлення та відтворення відносини. Найбільшу вибірковість виявляють відносини дружби, подружжя, любові, найменшу – відносини знайомства.
Третій критерій-відмінність функцій відносин. Подфункция розуміється коло завдань, запитань, які вирішуються в міжособистісних стосунках. Функції відносин проявляються у відмінності їх змісту, психологічного сенсу для партнерів.
Крім того, кожне міжособистісне ставлення характеризується певною дистанцією між партнерами, передбачає ту чи іншу міру участі рольових кліше. Загальна закономірність така: в міру поглиблення відносин (наприклад, дружба, подружжя в порівнянні зі знайомством) скорочується дистанція, збільшується частота контактів, усуваються рольові кліше.
Існує певна динаміка розвитку взаємин людей. Почавши правильно формуватися і розвиватися, вони багато в чому залежать від цілого ряду чинників: від самих індивідів, від умов навколишньої дійсності і соціального ладу, від подальшого формування контактів і результатів спільної діяльності.
Спочатку зав’язуються контакти між людьми, що представляють собою початкову стадію реалізації соціальних зв’язків між ними, первинний акт соціальної взаємодії. Від того, як вони відбуваються, залежить сприйняття і оцінка людьми одне одного На основі первинних контактів здійснюється сприйняття і оцінка людьми один одного – безпосередня передумова виникнення спілкування та розвитку взаємин між ними. В свою чергу спілкування являє собою обмін інформацією і є основою розвитку взаємин між людьми. Воно дозволяє досягати взаєморозуміння між індивідами або зводить останнє нанівець.
Так відбувається зародження змісту відносин між людьми, яке закріплює соціалізовані зв’язку між ними, сприяє розвитку їх продуктивної спільної діяльності. Від того, як відбувається цей процес, залежить ефективність спільної діяльності і взаєморозуміння. В
207
остаточному підсумку на цій основі формуються стійкі відносини між людьми – вища форма їх соціальної взаємодії. Вони надають стабільність соціального життя в суспільстві, сприяють його розвитку, полегшують спільну діяльність індивідів, надають їй стабільність і продуктивність,

Посилання на основну публікацію