Вищі психічні функції

Внутрішній світ людини становить його психічне життя, де основну роль відіграють думки, почуття, потреби, прагнення і все те, що складає сукупність відображення людиною навколишнього світу і дійсності. Психіка виникла на одній з найвищих щаблів розвитку матеріального світу і представляє внутрішній світ живих істот. Відображаючи дійсність навколишнього світу, вона дозволяє відображати реальність і в якійсь мірі впливати на навколишній світ.

Вищі психічні функції були виділені Л.С. Виготським при вивченні проблем розвитку особистості. Їх формування відбувається в специфічних умовах соціалізації, що дозволяє їм володіти особливими ознаками і розвиватися при соціальній взаємодії в процесі онтогенезу. В особистісному розвитку відбувається ряд змін. Виникаючі новоутворення можуть кардинально змінити психологічний розвиток особистості.

Сутність і складові вищих психічних функцій.

Розвиток психіки людини відбувається за рахунок мови, пам’яті, мислення, уваги, дослідження навколишнього світу, вдосконалення знарядь праці і ускладнення діяльності. Розглянемо їх більш детально:
Пам’ять – в корі нашого головного мозку залишаються сліди від сприйняття чого-небудь, які допомагають зберігати ту чи іншу інформацію протягом тривалого часу. Пам’ять – це процес запам’ятовування і збереження з метою подальшого відтворення або впізнавання чогось з минулого досвіду. Процес запам’ятовування дозволяє встановити зв’язок одного предмета з іншими предметами, або одного явища з іншими явищами і подіями. Вона дозволяє здійснювати зв’язок між минулим, сьогоденням і майбутньому, а також повідомити стійкість і зв’язність людському життєвому досвіду, як передумов формування особистості і індивідуальності;
Мова – основний інструмент людського спілкування, що дозволяє отримувати і передавати величезні обсяги інформації (що має смислове навантаження або фіксує те, що практично неможливо сприймати органами почуттів). Письмова мова дозволяє нам сьогодні дізнаватися те, що відбувалося кілька тисячоліть тому, як жили наші предки, що думали і робили. Мова (як засіб спілкування) допомагає нам не обмежувати себе в особистому досвіді, ділитися досвідом інших людей і народів інших країн. Мова допомагає нам збагачуватися і розвиватися протягом всього життя, оскільки носить функціональний характер;
Мислення – це вищий пізнавальний процес, який представляє собою породження нової дійсності, новітніх знань і активну творчу форму відображення людиною. Воно здатне видати такий результат, який не існує в реальному часі в жодного суб’єкта. Від інших психологічних процесів мислення відрізняється наявністю проблемної ситуації, яка вирішується шляхом активного зміни заданих умов. Мислення здатне розширювати межі пізнання, виходячи за межі чуттєво даного. Всі теоретичні та практичні висновки робляться на підставі отриманої сенсорної інформації, що відбиває буття всього того, що безпосередньо пов’язано з використовуваними даними. На практиці даний психічний процес не застосовується окремо від інших. Мислення дозволяє нам розкривати суть речей за рахунок активного руху ідей;
Увага – ця складова є багатофункціональною, оскільки виконує безліч різних функцій: активізує потрібні фізіологічні та психологічні процеси і гальмує непотрібні в даний момент часу; здійснює цілеспрямований або організований відбір інформації, що надходить в залежності від актуальних потреб в даний момент; забезпечує тривалу або виборчу зосередженість активності в залежності від об’єкта або конкретного виду діяльності; дозволяє визначити точну деталізацію сприйняття, вибірковість пам’яті і спрямованість розумової діяльності на продуктивність виконуваної дії. Розвиток вищих психічних функцій сприяє найкращому взаєморозумінню і адаптації між людьми;
Сприйняття – чуттєве відображення явищ або предметів об’єктивної дійсності. Воно активно впливає на всі органи чуття людини.

Теорія вищих психічних функцій по Л.С. Виготському.

Л.С. Виготський – один з найбільших філософів і психологів, який розробив теорію вищих психічних функцій. Розвиток вищих психічних функцій Виготський вважає правомірним процесом, залежним від слова (яке сприймається як посередник між особистістю і навколишнім світом. На його думку знаки мови здатні змінити не тільки фізичний світ, а й свідомість суб’єкта, що оперує їм. За спеціально розробленою структурі експериментальної програми було виявлено, що розвиток вищих психічних функцій відбувається в процесі розвитку свідомості. Розумовий розвиток трактується нероздільно з мотиваційним (його ще називають афектних).

Праці Виготського відрізняються високою методологічною культурою, оскільки в них викладаються конкретні експериментальні і теоретичні проблеми, що супроводжуються філософською рефлексією. Найбільш яскравими прикладами можуть стати роботи про мови, мисленні, емоціях, розвитку психології і багато інших. Опублікована в 1982 році рукопис «Історичний сенс психологічної кризи» розкривала зміст розпаду загальної психології на кілька окремих напрямків з різними розуміннями предмета, методів і закономірностей розвитку психологічних процесів і явищ. Все вищевикладене вимагає створення єдиної дисципліни, тобто загальної психології, яка буде розкривати вчення про загальні поняттях і принципах, дозволяючи зберегти єдність даної науці. Головним методом навчань повинно бути розуміння духовних цінностей, а не аналіз особистості і її переживань. Культурно-історична теорія розвитку психічного стану людини розкривала поняття колективної діяльності, а також походження індивідуальної діяльності з колективною.

Посилання на основну публікацію