Виразність емоційної експресії

Виразність емоцій і адаптивне значення виникнення їх в еволюційному розвитку обгрунтував Чарльз Дарвін (2001). Він висловив припущення, що емоції людини відбулися з відповідної експресії (емоційного вираження) тварин (рис. 13.2).
Обгрунтування їхньої уродженості базується на тому факті, що у всіх народів найбільш яскраві емоційні переживання виражаються однаково: плач позначає горе, а сміх – гарний настрій. Ізоляція окремих груп людей веде до виникнення нових мов, ритуалів, різних релігійних систем, але вираз основних емоцій залишається незмінним (рис. 13.3).
Крос-культурний аналіз (зіставлення одних і тих же уявлень в різних культурах) підтверджує це припущення (Ekman, 1980). У Новій Гвінеї було обстежено плем’я, що складається з 319 дорослих людей, не знайомих з західною культурою. Вони ніколи не бачили кінокартин, фотографій, журналів.

Зіставлялося вираження емоцій у них і у студентів Нью-Йоркського університету. З цією метою членів племені просили описати по фотографіях стан американських студентів при різних емоційних переживаннях (в гніві, страху, щастя). Аборигени досить точно визначили емоції людей іншої культури. У студентів, яким було запропоновано розглянути фотографії членів племені, також не виникало проблем з ідентифікацією емоційних переживань людей, що проживають в інших культурно-історичних умовах (рис. 13.4).
Важливим доказом уродженості емоцій вважається той факт, що сліпонароджені і зрячі діти однаково виявляють свій емоційний стан. Тільки в кінці третього місяця життя міміка зрячого починає випереджати міміку сліпого під впливом спілкування з матір’ю. У п’ять-шість місяців зрячі діти починають впізнавати емоції інших людей (рис. 13.5), а в сім місяців у них навіть з’являється страх перед незнайомими особами.

Посилання на основну публікацію