Виникнення психіки

Навколишнє середовище посилає тисячі всіляких сигналів, з яких людина вловлює лише дуже невелику частину. Правда, цілком достатню, щоб побудувати якусь картину світу. І не тільки побудувати, але ще й стверджувати, що ця картина і є реальний світ! «Світ такий, яким ми його сприймаємо» – саме так думають багато хто. Однак у вчених є всі підстави вважати, що людина просто підганяє світ під свої людські мірки, бачить те, що корисно і вигідно для його життя.

Реальність, яку відображають тварини у своїх образах, має мало спільного з людським баченням світу. Для одних тварин реальність складається з запахів, здебільшого людині не відомих, для інших – з звуків, в значній частині людиною не сприймаються, для третіх – з колірних фарб, багато з яких люди не розрізняють.

З точки зору класичної фізики, навколишній світ – це постійно рухаються в пустотах елементарні частинки! У ньому відсутні предмети і немає нічого стабільного. Так чий же образ світу відповідає реальності ?! У чому причини того, що людина здатна бачити лише те, що бачить?

Фізіологи пояснюють особливості бачення світу специфікою органів почуттів і фізіологічними механізмами функціонування, даними від природи. Людина має п’ятьма органами почуттів, здатними діяти з самого народження, а за останніми науковими даними – навіть ще до народження, і дозволяють йому бачити, слухати, нюхати, відчувати і куштувати, але у вельми вузьких діапазонах. Соціологи роблять акцент на соціальних механізмах, фіксуючи джерела психічного розвитку людини поза його організму – у навколишньому середовищі.

Психологи, спираючись і враховуючи обидві лінії дослідження, розглядаючи людину одночасно як біологічне і як соціальна істота, прагнуть знайти власне психічні закономірності. Таким чином, психічний розвиток, у тому числі і розвиток чуттєвих форм пізнання, – результат складного взаємодії трьох сфер: фізіологічної, соціальної і психічної.

Виникнення психіки досі залишається загадкою. Між психологами існують серйозні розбіжності з питання про те, чи відрізняється за своєю природою психіка людини від психіки істот, що з’явилися до нього. Природно-наукова психологія таких якісних відмінностей не виявила. Тому можна говорити про психіку в широкому сенсі як про особливу якість, що належить тварині і людині. Але, з іншого боку, людина має свідомість і особливої, властивої тільки йому, людської суб’єктивністю. Природа її виникнення важко пізнавана і багато в чому таємнича.

Що служить критерієм виникнення психіки? Як визначити, чи є психіка у тварини чи її немає? Коли дитина народжується, він бачить світ таким, яким бачить його дорослий? Люди, що стоять на різних щаблях історичного розвитку, мислять і переживають однаково? Для того щоб отримати відповіді на ці та багато інших питань, психологи ведуть дослідження за трьома напрямками одночасно:

  1. • виникнення і розвиток психіки у тваринному світі (еволюція);
  2. • виникнення і розвиток людської свідомості (історія людства);
  3. • розвиток психіки від моменту народження людини до кінця його життя (онтогенез).

Результати цих досліджень дозволяють відтворити наступну картину виникнення психіки.

Все живе знаходиться в безперервній взаємодії з навколишньою дійсністю, в процесі якого відбувається обмін речовин і тим самим підтримується життя. Жива матерія різниться типом існування життя: рослинний, тваринний і свідомий.

Рослини підтримують своє життя шляхом обміну речовин при безпосередньому контакті з середовищем, з умовами свого існування. Контакт забезпечує рослині подразливість – здатність реагувати на біологічно значущі подразники. Якщо контакт порушується, вони гинуть. Ймовірно, в історії нашої планети був період катаклізмів, через які рослини неминуче повинні були загинути. Але вони його пережили. Більш того, цей період, очевидно, послужив поштовхом для виникнення особливих організмів, здатних відновлювати порушену рівновагу і існувати без постійного прямого контакту з середовищем існування.

Новий організм починає активно пересуватися в пошуках того, що йому необхідно для виживання. А це, у свою чергу, припускає «бачення» (відображення) навколишнього світу і подання його у вигляді образів. Таке «бачення» забезпечується чутливістю – здатністю реагувати на біологічно нейтральні впливу зовнішнього середовища, але сигналізують про появу біологічно значущих подразників. Виникнення чутливості можна простежити в наступному експерименті (рис. 5).

У пробірку поміщають одноклітинні організми (амебу або інфузорій). Ці істоти на світло не реагують: він не є необхідною умовою їхнього існування. А ось тепло має життєво важливе значення. Один край пробірки починають підігрівати, одночасно включаючи світло. Через кілька повторів досить включити світло, щоб одноклітинні кинулися до відповідної частини пробірки. На таку реакцію не здатна жодна рослина.

Чутливість виступає критерієм виникнення психіки, її першим проявом. Тварини, що стоять на ранніх щаблях розвитку, виявляють чутливість тільки до окремим властивостями і ознаками зовнішнього світу, безпосередньо і однозначно мають зв’язок з біологічно значущими об’єктами. Подальший розвиток психіки йде по шляху розширення образу світу за рахунок відображення все нових і нових його особливостей.

Так формуються механізми, що здійснюють відображення навколишньої дійсності, здатність орієнтуватися в зовнішньому світі і планувати поведінку, виходячи з потреби організму і можливостей середовища.

Посилання на основну публікацію