Відповідальність часткова

Відповідальність часткова (англійською – portional responsibility) – один з видів цивільно-правової відповідальності, суть якої в безлічі боржників по одному (загального) зобов’язанням. Тут працює загальне правило, за яким кожен боржник має рівний ступінь відповідальності перед кредитодавцем. Отже, кожна сторона-боржник зобов’язана виконати зобов’язання в рівній частці, так як в законі не прописано інше. Можливе використання солідарної відповідальності, коли пайову виконання не застосовується.

Відповідальність часткова: сутність та місце в класифікації

У ГК виділяється три види відповідальності за зобов’язаннями:

1. Часткова відповідальність. Суть – кожна зі сторін-боржників має певні права і несе зобов’язання лише в межах конкретної частки. Наприклад, при активному вигляді відповідальності кредитодавець може вимагати від сторони-боржника виконання зобов’язань лише в межах належить відповідному кредитодателю частки. У пасивної часткової відповідальності сторона-кредитор може вимагати від сторін-позичальників виконання зобов’язань в частині частки, яка припадає на содолжников окремо. При цьому сторона, яка розрахувалася з боргами в межах своєї частки, перестає бути зобов’язаною кредитодателю. Для неї зобов’язання переходить в категорію виконаного. Решта боку-боржники продовжують нести зобов’язання до моменту повного розрахунку. У статті 321 ЦК обумовлено, що часткова відповідальність приймається за замовчуванням.

2. Солідарна відповідальність з’являється в тих ситуаціях, коли подібне прописано в договорі або передбачено в спеціальному законі. Зокрема, такий тип зобов’язання проявляється при неможливості поділити об’єкт зобов’язання в разі спільного нанесення шкоди або при веденні бізес-діяльності.

При активному зобов’язанні кожен з кредитодавців може вимагати від сторони-боржника виплати боргу в повному обсязі. Якщо кредитори не вимагають виплат, то боржник може виконати платіж у рахунок погашення боргу будь-якого з кредитодавців. Та сторона, яка покрила борги в повному обсязі, вважається виконала зобов’язання. У свою чергу, інша група кредиторів повинна звертатися до сторони, яка отримала виплати.

При пасивному зобов’язанні кредитодавець має право вимоги від кожної зі сторін-боржників виконання зобов’язання або від усіх боржників разом. У разі, коли один з позичальників погасить борг не в повному обсязі, інші виплати можуть виконувати інші боржники. Вважати зобов’язання виконаним можна лише в тому випадку, коли кошти повністю передані стороні-кредитору, а борг погашений.

Якщо один із солідарних позичальників виплатив заборгованість, то і зобов’язання інших позичальників перед кредитодавцем також припиняє свою дію. При цьому той позичальник, який покрив борг, може вимагати від інших боржників повернення витрачених коштів за принципом рівного розподілу боргу.

3. Субсидіарний тип відповідальності можливий тільки в пасивній формі. Відмітна особливість зобов’язань такого типу – в особливих взаєминах між субсидіарним і головним боржником, а також в черговості виплати боргу. Такий тип боржника виконує зобов’язання лише в обмеженій частці, що не виконаної головною стороною-боржником. При цьому кредитор спершу висуває свої претензії щодо основного позичальника, а вже після (при недостатності погашення) до субсидіарної. Цей вид відповідальності може витікати як з угоди між сторонами, так і за вимогами закону. Наприклад, до субсидіарної можна віднести відповідальність сторони-поручителя.

Посилання на основну публікацію