Види навчання

Існують три види навчання, які розрізняються за ступенем участі в них організму як цілого.

1. Вироблення реактивного поведінки. В цьому випадку організм пасивно реагує на зовнішні фактори.

До цього виду навчання відносяться:
а) звикання (габітуація) – зниження сприйнятливості до постійного або часто повторюваному подразника. Організм як би навчається ігнорувати стимул. Результатом звикання є, наприклад, те що повторюється подразник перестає викликати орієнтовну реакцію.

б) сенсибілізація – підвищення чутливості до повторюваного стимулу. Сенсибілізація бере участь у виникненні так званих «неврозів очікування» – станів, коли очікування повтору подразника унеможливлює ніяку іншу діяльність.

в) імпринтинг (запечатление) – встановлення зв’язку між ознаками об’єкта і поведінковим актом. Процес нмпрінтінга відбувається надзвичайно швидко (часто при першій же зустрічі з об’єктом) і без зовнішнього підкріплення. Ця специфічна форма навчення властива вищим хребетним і відбувається переважно на ранніх етапах постнатального розвитку протягом обмеженого сензитивного періоду.

г) умовний рефлекс – рефлекс (опосередкована нервовою системою закономірна відповідна реакція організму на подразник), що утворюється при зближенні в часі первісного індиферентного подразника з наступним дією подразника, що викликає безумовний рефлекс (спадково закріплену стереотипну форму реагування на біологічно значущий вплив).

2. Вироблення оперантної поведінки (оперантне наученяя).

Якщо у випадку реактивного поведінки тваринний організм пасивний, то в разі оперантного (від лат. Operalio – дія) – він активно взаємодіє з середовищем. У разі вироблення оперантного поведінки спершу має місце якась дія або рух (направлене або випадкове), а закріплення його буде залежати від наслідків цієї дії для організму.

До оперантному навченню можна віднести такі різновиди:

а) научіння шляхом проб і помилок. Індивідуум, зіткнувшись з якоїсь проблемної ситуацією, намагається вирішити її різними способами. При цьому більша частина дій носить випадковий, хаотичний характер і є неефективною. Якщо проблема виявляється зрештою дозволена, то в разі повторення ситуації кількість неефективних дій скорочується, пошук рішення набуває більш спрямований характер.

Чим більше кількість проб, тим менше стає число помилок.

Научіння шляхом проб і помилок підкоряється закону ефекту: якщо дія призводить до бажаного результату (вирішення проблеми), ймовірність його повторення зростає; якщо до небажаного – знижується.

б) формування реакцій.

Загальна закономірність цього різновиду навчення та ж, що і для попередньої. Відмінність же полягає в тому, що підкріплюється не результат поведінки в цілому, а кожна окрема реакція, з потрібній формі поведінки. Тому відповідний спосіб навчання носить назву «формування поведінки шляхом послідовних наближень».
в) научіння шляхом спостереження. Ця форма навчання може здійснюватися в двох формах:

  • – Шляхом наслідування моделі;
  • – Шляхом викарного навчання.

Наслідування – це вид навчання, при якому суб’єкт відтворює дії моделі, не завжди розуміючи їх значення. Наслідком ранньої форми навчання є, зокрема, перейняття дитиною від своїх батьків емоційних реакцій на деякі ситуації або об’єкти.

Вікарні научіння (від лат. Vicarius – замінює, замісник) – засвоєння форми поведінки іншої особини виходячи із спостережуваних наслідків цієї поведінки.

Вікарні научіння полегшується, якщо «модель» є «доступною», т. Е. Моделлю є реальний знайомий або відома людина і якщо здійснюване їм поведінку представляється можливим повторити.

Посилання на основну публікацію