Теорія соціального навчання Роттера

Теорія соціального навчання Джуліана Роттера – це спроба пояснити, як навчаються поведінці шляхом взаємодії з іншими людьми і елементами навчення. У центрі теорії – прогноз поведінки людини в складних ситуаціях. На думку Роттера, поведінка людини визначається чотирма змінними:

Потенціал поведінки – ймовірність даного варіанту поведінки у конкретного індивіда. Тобто людина на якийсь стимул ззовні демонструє частіше одне певну поведінку з усіх можливих поведінкових реакцій.

Очікування – суб’єктивна ймовірність того, що специфічне поведінка призведе до певного підкріпленню. Очікування зазвичай засноване на попередньому досвіді такої ж або подібної ситуації. Якщо минулого люди отримували за поведінку в конкретній ситуації підкріплення, то вони найчастіше повторюють цю поведінку.

Очікування можуть бути специфічними (відносяться до конкретної ситуації) і генералізованими (застосовними до безлічі різних ситуацій; приклад – локус контролю – див. нижче).

Цінність підкріплення – та змінна, яка обумовлює перевагу одного підкріплення іншому. Природно, цінність підкріплення індивідуальна. Як і очікування, цінність підкріплення залежить від нашого попереднього досвіду і може змінюватися з часом.

Потрібно відзначити, що цінність підкріплення не залежить від очікування – людина може визнавати цінність якого-небудь підкріплення, але не очікувати його з причини відсутності, наприклад, певних здібностей, щоб його (підкріплення) отримати.

Психологічна ситуація – суб’єктивне сприйняття ситуації індивідуумом. Тобто кожна конкретна людина може інтерпретувати одну й ту ж ситуацію по- своєму.

Роттер запропонував формулу прогнозу поведінки:

потенціал поведінки = очікування + цінність підкріплення

З формули видно, що для того, щоб прогнозувати поведінку людини, необхідно знати цінність підкріплення кожної з альтернатив поведінки і очікування індивіда, що дана поведінка призведе до отримання підкріплення. Проте варто зауважити, що дана формула має скоріше гіпотетичне значення, тому необхідно точно знати зазначені у формулі змінні, що можливо скоріше в лабораторному експерименті, ніж у реальному житті.

Роттер вважав, що люди прагнуть максимізувати заохочення і мінімізувати покарання, а основна мета людини – задоволення потреб, яких Роттер виділив шість:

Статус визнання – потреба відчувати себе компетентним у різних сферах діяльності.

Захист – залежність – потреба, щоб хтось захистив нас від неприємностей і допоміг досягти значущих цілей.

Домінування – потреба мати вплив на життя інших людей.

Незалежність – потреба приймати самостійні рішення і досягати значущих цілей самостійно.

Любов і прихильність – потреба, щоб вас приймали і любили інші люди.

Фізичний комфорт – потреба у фізичної безпеки, хороше здоров’я і свободи від болю. Всі інші потреби купуються в результаті їх асоціації з основними потребами фізичного здоров’я і задоволення.

За аналогією з зазначеними вище змінними, кожна потреба має наступні компоненти:

Потенціал потреби – ймовірність, що дана поведінка приведе до задоволення певної категорії потреб.

Цінність потреби – перевагу одних потреб іншим.

Свобода діяльності та мінімальна мета. Свобода діяльності – очікування, що певна поведінка призведе до підкріпленням, пов’язаним з однією з потреб. Чим нижче таке очікування, тим нижче свобода діяльності.

Рівень мінімальної мети – мінімальний рівень підкріплення, який сприймається людиною як позитивний.

Як зазначалося раніше, наведена вище формула поведінки обмежена контрольованими умовами. Тому для прогнозу поведінки в повсякденному житті Роттер запропонував таку формулу:

Потенціал потреби = свобода діяльності + цінність потреби

Говорячи простіше, людина прагне до цілям, досягнення яких буде підкріплено, і очікувані підкріплення будуть мати високу цінність.

Посилання на основну публікацію