Розвиток пам’яті – психологія

Розвиток пам’яті є життєво необхідним завданням, тому що завдяки їй ми маємо можливість використовувати як власний досвід, так і досвід, накопичений попередніми поколіннями, для рішення різних задач. Без пам’яті людина просто перестає бути особистістю. Тому пам’ять, щоб вона була дуже гарною – потрібно постійно розвивати. Тобто, не тільки тоді, коли вам треба щось запам’ятати, наприклад, під час навчання, а завжди. Існує багато способів розвитку пам’яті, і всі вони по-своєму гарні і ефективні. У цій статті я розповім вам про самих популярних і кращих з них, щоб ви, скориставшись цими способами, зробили свою пам’ять воістину феноменальною. Хороша пам’ять, друзі, буде сприяти вашому успіху і процвітання.

Що таке пам’ять

Отже, перед тим як почати розвивати пам’ять, необхідно з’ясувати, що це таке і як вона працює. Адже без розуміння суті і сенсу пам’яті, ви не зрозумієте і сенс тих вправ, необхідних для її розвитку, якими я збираюся з вами поділитися.

Пам’ять – це психічна функція й один з видів розумової діяльності. Її завдання – накопичувати, зберігати і потім у потрібний момент відтворювати у свідомості зберігаються в ній знання, навички, досвід, враження.

Як влаштована пам’ять

Пам’ять складається з наступних основних компонентів:

Запам’ятовування. За допомогою цього процесу відбувається сприйняття нової інформації та її подальша запис у систему мислення. Ключовою функцією запам’ятовування є створення смислових зв’язків між окремими частинами інформації. Це результат роботи нашого мислення та інтелекту, яке прагне все з усім логічно пов’язати. Працюючи над вмістом запоминаемого матеріалу, наше мислення намагається сформувати повну картину того, що відбувається, зіставляючи нову інформацію з уже відомою, щоб краще її зрозуміти, а потім знайти цього матеріалу місце в нашій цілісної моделі світу. Інакше кажучи, чим зрозуміліше для нас запоминаемый матеріал, тим легше нам його спочатку прийняти, а потім і запам’ятати.
Зберігання. Цей процес відповідає за системне накопичення інформації в нашій пам’яті. Він допомагає нам переробити і засвоїти отриману інформацію, зв’язавши її за змістом, як вже було сказано вище, з нашою моделлю світу. Саме від цього процесу залежать такі наші здібності, мислення, мова, вміння щось робити. Якби інформація не могла зберігатися в пам’яті, людина просто не зміг би нічому навчитися, а значить, не зміг би і розвинути своє мислення і навички.
Відтворення. Завдяки цьому процесу відбувається впізнавання і відтворення зберігається в пам’яті інформації. Відтворення інформації може бути довільним і мимовільним, тобто, спеціальним, усвідомленим і імпульсивним, рефлекторним. Довільне відтворення інформації є керованим, тоді як мимовільне хаотичним, стихійним.
Забування. Цей процес пам’яті часто називають проблемою її розвитку, хоча насправді це не так. Вірніше, не зовсім так. Справа в тому, що ідеальна пам’ять – це не норма, а патологія. Людський мозок не призначений для того, щоб пам’ятати все, що в нього поступає – він дуже вимірювальний, тому забування інформації є для нього природнім процесом. Проблема тут не в тому, що людина забуває інформацію, проблема в тому, що він може бути недостатньо добре навчений її вмінню грамотно фільтрувати, відкидаючи всі малозначуще і другорядне, а потім відтворювати її у потрібний час із необхідною точністю, та ще й в доречному і правильному вигляді. Але це вже не проблема пам’яті, а проблема розуміння людиною того, що він запам’ятовує. Нижче ми поговоримо про це більш детально.

Як працює пам’ять

Щоб швидко і ефективно розвинути пам’ять, необхідно розуміти, як вона працює. Оскільки я збираюся поділитися з вами перевіреними методиками, гарантовано дозволяють поліпшити пам’ять людини, дозвольте мені, як поціновувачу фундаментальних знань щодо тих чи інших речах і процесах, поділитися з вами дуже важливою інформацією про те, як працює пам’ять. З її допомогою ви зможете при необхідності урізноманітнити запропоновані мною методики розвитку пам’яті.

Друзі, я хочу, щоб ви розуміли одну дуже важливу річ – вся надходить в наш мозок інформація – залишається в нашій пам’яті. Наш мозок запам’ятовує абсолютно все, але пам’ятаємо ми в основному тільки те, що закарбувалося в нашій свідомості, тоді як левова частка одержуваної нами інформації йде в глибини нашої підсвідомості і може бути нами порушено в пам’яті тільки у виняткових випадках. А що ми з вами запам’ятовуємо краще всього? Що ми можемо і що ми повинні запам’ятовувати краще всього? Очевидно, все те, що сприяє нашому виживанню і благополуччя, саме на це природа і налаштовувала наш мозок. Тому ми запам’ятовуємо все те, що мозок вважає вигідним і корисним для нас, а також те, що представляє для нас небезпека. Причому погане ми пам’ятаємо часто набагато краще, ніж хороше. Ніколи не замислювалися, чому? Тому що погане – це небезпека, загроза, попередження, ми повинні уникати поганого, щоб вижити, тому наша пам’ять дуже добре пам’ятає все те, що викликало у нас сильні негативні емоції. У тих випадках, коли людина забуває все погане, що з ним було і що травмувало його психіку – ця інформація відкладається в його підсвідомості і потім мимовільним чином нагадує про себе. Люди в таких випадках відчувають психологічні проблеми, позбутися яких їм допомагає психоаналіз.

Таким чином, якщо ви чогось не пам’ятаєте, то це зовсім не означає, що цього чогось у вашій голові немає. Просто ви можете бути не в змозі вилучити з глибин пам’яті потрібну інформацію. І точно також, ви можете не контролювати мимовільне спогад певної інформації, яка може спливти в пам’яті під впливом різних факторів. Резерви нашої пам’яті задіюються тільки в особливих випадках, коли зберігається в глибинах нашої підсвідомості інформація на думку нашого мозку необхідна для спасіння нашого життя і вирішення якихось дуже важливих завдань. З цієї причини, екстремальні ситуації, що викликають у людини сильний стрес, здатні задіяти резервні можливості нашого організму, включаючи нашу пам’ять, яка запам’ятає все те, що справить на нас сильне враження. Цю особливість нашої пам’яті ми можемо використовувати для її тренування. Нижче я поясню, як саме ми можемо це робити.

Так от, з вищесказаного випливає – що дуже добре наш мозок запам’ятовує все те, що вважає важливим для нас. Тому щоб запам’ятати певний обсяг інформації – необхідно довести своєму мозку, що вона для нас важлива, або, кажучи точніше – життєво необхідна. З цього фундаментального розуміння сенсу хорошої пам’яті, випливають всі відомі методики її розвитку. По суті, завдання у нас з вами полягає в тому, щоб переконати свій мозок в тому, що та інформація, яку ми хочемо запам’ятати – є життєво необхідною. Розуміючи це, можна навіть свої власні методики тренування пам’яті розробити, безпосередньо під себе. Найголовніше, що важливо для хорошої пам’яті – це усвідомлене сприйняття інформації. Якщо ми пропускаємо інформацію через свою свідомість, тобто, дуже уважні до того, що ми дізнаємося, то мозок вважає її важливою для нас, і запам’ятовує її на рівні свідомості.

Тепер, коли ми з вами розібралися із суттю і змістом розвитку пам’яті і тієї роботи, яку нам належить виконати, давайте перейдемо безпосередньо до методів її розвитку.

Як розвити пам’ять

Мнемотехніка, мнемоніка. Це сукупність прийомів і методів, що допомагають запам’ятовуванню певних типів інформації. Суть будь мнемотехніки, яку також часто називають “мнемонікою” полягає в наступному: для кожного слова або словосполучення придумується, а ще краще – вибирається який-небудь добре знайомий образ, з якими це слово або словосполучення зв’язується. Тобто, потрібно замінити абстрактний об’єкт поняттями, які будуть пов’язані з візуальним, аудіальним або чуттєвим уявленням. Чим краще асоціації, між одержуваної людиною інформації та певними, добре відомими йому образами, тим міцніше інформація буде сидіти в голові. Краще всього використовувати візуальні образи для прив’язки до них інформації. Мозок наш найкраще запам’ятовує саме образи, тому щоб поліпшити пам’ять – необхідно розмовляти зі своїм мозком на мові образів. Але якщо ви яскраво виражений аудіал або кінестетик, тоді для вас буде краще прив’язати інформацію до яких-небудь звуків, мелодій, почуттєвим відчуттям.

Таким чином, для ефективного запам’ятовування інформації, необхідно ув’язувати її з яскравими, незвичайними образами, які добре друкуються в пам’яті. Цей метод мнемотехніки дуже сильно розвиває уяву, а від уяви залежить якість засвоєння прочитаного матеріалу. Скажімо, якщо ви, читаючи книгу, асоціюєте прочитане з яскравим образом, і не тільки свого життя, але і з придуманих вами самим чином, то потім, з часом, коли ви до цього звикнете, ви будете уявляти собі різні образи досить чітко і зможете прив’язувати їх до певної інформації, яку будете отримувати з тих же книг. З цього випливає, що чим краще у вас буде розвинене уяву – тим більш розвиненою може стати ваша пам’ять, так як ви зможете прив’язувати отриману вами інформацію до наявних в вашій голові образів.

В процесі запам’ятовування потрібного вам матеріалу, прив’язуйте завжди будь-яку інформацію на якомусь реальному або уявному вами предмету або ситуації. Припустимо, ви запам’ятовуєте цифру один – уявіть її у вигляді цвяха, або, запам’ятовуєте ви слово повітря, уявіть собі якусь напівпрозору масу, атмосфер нашу планету. Важливо, щоб кожне слово асоціювалося у вас хоч якимось чином. Загалом, завжди з’єднайте слова і цілі шматки інформації, з яким-небудь зоровим образом, або ще можна сказати з певною картиною з життя, щоб вона не була просто інформацією, а мала форму. Бажано з дуже яскравим і незвичайним чином поєднувати інформацію, тоді потім вам буде набагато простіше згадати її, згадавши сам образ. Щоб запам’ятовувати великі обсяги інформації за допомогою зорових образів – запам’ятовуйте кілька образів у певній послідовності, тобто, з’єднуйте образи один з одним, щоб вони шикувалися в одну цілу картину. Тоді прив’язана до цієї картини інформація буде краще систематизована, що спростить її запам’ятовування. Скажімо, якщо ви вирішили запам’ятати частина прочитаного, з’єднавши цю інформацію з образом того ж крісла, що стоїть у вашій кімнаті, то наступний шматок інформації, з’єднайте з підлогою, на якій стоїть це крісло, щоб вийшла зв’язок [крісло стоїть на підлозі]. Тобто, певна частина інформації – це крісло, підлога, стіна, стеля, дерево на вулиці, з якими у вас асоціюється. А щоб ці частини були з’єднані один з одним, потрібно з’єднати ці образи, уявивши собі цілісну картину всіх описаних речей.

Фахівці, що працюють з пам’яттю, зазвичай рекомендують використовувати перевірений і добре зарекомендував себе метод під назвою “Римська кімната або метод Цицерона”, при якому людина запам’ятовує потрібну інформацію, прив’язуючи її до певної домашній обстановці або якогось предмета [образом цього предмета в його голові]. Потім, коли цю інформацію потрібно згадати, необхідно відтворити давно відомі елементи інтер’єру і як за мотузочку почати витягувати прив’язані до них образи потрібних фактів, подій, понять. Опишу для вас цей спосіб більш детально, все-таки, саме він найчастіше використовується для розвитку пам’яті, укупі з іншими подібними способами. І ті люди, яким я його рекомендував – позитивно про нього відгукувалися.

Метод римської кімнати [Метод Цицерона]
1. Створюємо матрицю або опорні [основні] образи. Це вже відомі нам предмети, до яких будемо прив’язувати потрібну інформацію для запам’ятовування.

Для цього ви можете використовувати обстановку добре знайомої вам кімнати, або всю свою квартиру, офіс, квартиру подруги/друга, а також шлях на роботу або в магазин, будь-який інший знайомий маршрут, часто відвідувані вами місця в місті. Загалом, потрібно уявити щось, що ви добре знаєте і пам’ятаєте. Саме тому найчастіше мова йде про кімнаті – до якої ми звикли і добре її знаємо, як свої п’ять пальців.

Майте на увазі, що у цій справі важливо запам’ятати та дотримуватися певну послідовність опорних образів. Рухатися по кімнаті, запам’ятовуючи ті чи інші предмети, слід за годинниковою стрілкою, а також йти по правій стороні вулиці. Опорні образи – це, як я вже сказав, відомі, добре знайомі нам образи. Наприклад, обстановка у вашій кімнаті: двері, вікно, стеля, кут, стіна, люстра, картина, шафа, книги, стіл, стілець, настільна лампа, монітор, телевізор, балконні двері, килим, прасувальна дошка, диван, тумбочка і інші речі. Дорога на роботу вам теж напевно добре знайома: лава, газон, берізка, сміттєвий бак, стовп, школа, дитячий садок, зупинка, газетний кіоск, магазин, урна і так далі. Ось до всього цього потрібно прив’язати окремі частини інформації, яку ви хочете запам’ятати.

2. Закріплюємо матрицю. Тепер потрібно кілька разів пройдіться по кімнаті і гарненько все в ній запам’ятати. Закріпіть послідовність спостережуваних вами образів. Можна зробити це подумки, тобто, можна згадати кімнату і подумки з нею пройтися, запам’ятавши послідовність образів. Завдяки цьому зміцнюється “нитка”, на яку ми будемо нанизувати нову інформацію, яку хочемо запам’ятати. Загалом, запам’ятовування предметів у кімнаті не повинно бути хаотичним – потрібно сувора послідовність. Тому що наш мозок тим краще все сприймає і запам’ятовує, ніж більш осмисленою і логічною є отримана ним інформація.

3. Прив’язка. Тепер вам потрібно прив’язати до знайомих образів необхідну інформацію для запам’ятовування. Наприклад, ви хочете запам’ятати слова: серце, миша, дощ, співачка, м’яч, кінь, молоток, іграшка, відро, хмара, сом, шина, груша. Для запам’ятовування цього списку слів чіпляємо слова на нашу матрицю [нанизуємо на нитку]. Для цього ми використовуємо обстановку кімнати [опорні об’єкти, зазначені в прикладі вище].

Давайте розглянемо з вами приклад такого запам’ятовування. Припустимо, ви говорите собі: Я підходжу до дверей і бачу, як на ній висить величезне червоне серце, я відкриваю двері і бачу, що в кут біжить товста миша розміром з поросяти, я піднімаю свій погляд на стіну, по якій протікають часті краплі дощу, на стіні висить картина, а на ній співачка, широко відкриваючи рот, виконує пісню, на підлозі лежить маленький червоний м’ячик розміром з горошину, з книги на полиці галопом вискакує помаранчева кінь і так далі. Принцип запам’ятовування саме такий. Ми з інформації робимо цілий розповідь, причому дуже красивий і незвичайний – наповнений яскравими, з одного боку, добре знайомими, а з іншого, незвичними образами – виробляють на нас враження. Таке важко не запам’ятати. З цієї причини, до речі, багато письменників пишуть захоплюючі розповіді, наповнені незвичайними образами, які досить детально описуються в книзі, щоб відбитися в пам’яті. Тому люди пам’ятають зміст цих книг.

4. Правила запам’ятовування. Тепер розглянемо кілька важливих правил запам’ятовування інформації.

Нові образи «чіпляємо» на місця, які мають хороше освітлення, щоб ці образи були достатньо чіткими;
Змінюємо розміри різних образів на протилежні. Тобто, маленькі збільшуємо, а великі робимо дрібних розмірів [миша розміром з поросяти, маленький червоний м’ячик розміром з горошину];
Робимо зв’язку, так званий “гачок” між знайомим [опорним] образом і новим яскравим, цікавим, незвичайним, динамічним – виробляє сильне враження [для цього краще використовувати яке-небудь дію або незвичний колір]. Якщо молоток буде просто лежати на столі, то це якось нудно і тому може не запам’ятатися. А ось стукіт молотком по столу – запам’ятовується краще. А якщо їм стукнути по чому-небудь ще більш цікавого, то ви точно не забудете. Думаю, зрозуміло чому.
Метод Цицерона дуже ефективний і тому часто використовується на багатьох курсах і тренінгах з розвитку пам’яті. Він хороший насамперед тим, що йому дуже легко навчитися. За яких-небудь два-три, максимум п’ять тренувань, кожна людина спокійно оволодіє цим способом запам’ятовування інформації. Люди люблять все просте, чому легко і швидко можна навчитися. Ще один плюс цього методу в тому, що його можна застосовувати в будь-який час і в будь-якому місці. Неважливо, де ви знаходитесь – в офісі, в магазині, музеї, в гостях, на лекції. Головне, щоб обстановка, яку ви запам’ятовуєте – була більш або менш добре знайома вам, тоді ви зможете прив’язати до неї потрібну інформацію. Рекомендую вам скористатися методом Цицерона для розвитку пам’яті в першу чергу. Переконаєтеся у його простоті та ефективності. Цілком можливо, що одного тільки цього методу вам буде більш ніж достатньо для поліпшення своєї пам’яті.

Емоції. Тепер поговоримо про те, як емоції допомагають нам запам’ятовувати інформацію. В міру сильні емоції дозволяють запам’ятовувати великі обсяги інформації, якщо ця інформація за своїм змістом відповідає випробовуваним людиною емоціям під час її засвоєння. Тобто, логіка така – якщо вам весело – освоюйте веселу або просто, більш або менш позитивну інформацію, тоді вона краще вами запам’ятається. А якщо вам сумно, тоді і та інформація, яку ви хочете запам’ятати, теж повинна бути сумною. Інакше кажучи, ваш емоційний стан та інформація, яку ви хочете запам’ятати – повинні відповідати один одному, тоді ваша пам’ять буде працювати значно краще. Відповідно, щоб запам’ятати певну інформацію, більш або менш має певні емоційні відтінки, необхідно поліпшити або погіршити свій настрій. Скажімо, можна подивитися комедію, перед тим як почати вчити позитивні вірші, або подивитися, почитати, послухати щось сумне, щоб запам’ятати не саму радісну інформацію. Таким чином можна налаштувати свій мозок на запам’ятовування певної інформації, поліпшивши цим свою пам’ять. За моїми спостереженнями і експериментами над собою, помірне стресовий стан дозволяє в значній мірі поліпшити пам’ять для запам’ятовування негативної або нейтральної інформації, бо в такому випадку мозок надає більше значення тому, що ми вивчаємо, а значить і краще запам’ятовує всю сприйману інформацію. Більш докладно про це йдеться в наступному пункті.

Однак є одне велике “але!” Складність цього методу полягає в індивідуальною для кожної людини дозування стресу, ось чому при групових заняттях по поліпшенню пам’яті цей спосіб не використовується. Адже у вчителів немає можливості займатися кожною людиною окремо і намацувати у нього кордону між тим стресовими станом, коли його пам’ять працює відмінно, і тим, після якого він нічого не пам’ятає. А ви, напевно, знаєте, що деякі стресові ситуації люди не пам’ятають, бо не хочуть їх пам’ятати, та плюс до цього робота мозку після певного порогу напруги стає гірше, тобто, пам’ять стає гірше. Однак є одне правило, дотримуючись якого, можна з високим ступенем ефективності користуватися стресом для поліпшення своєї пам’яті. Стрес має бути нетривалим, і сильним рівно настільки, наскільки це прийнятно саме для вас за вашими власними спостереженнями за самим собою. А саме, протягом тридцяти або трохи більше хвилин після отримання порції стресу, потрібно вивчати важливу для вас інформацію. Потім пам’ять буде ставати все гірше й гірше, тому треба вкластися в цей нетривалий відрізок часу, запам’ятовуючи важливу для себе інформацію. Стрес може бути різним, в залежності від ситуації і можливостей людини. Можна поекспериментувати – занурюючи себе в стрес за допомогою різних методів і дивлячись за тим, який з них найкраще сприяє запам’ятовуванню інформації.

У деяких випадках людям рекомендують під час вивчення чого-небудь – занурювати руки в холодну воду, і таким чином вганяти свій організм в стресовий стан і за рахунок цього покращувати свою пам’ять. Але особисто я дію інакше – я зазвичай згадую що-небудь не найкраще у своєму житті у всіх подробицях, що засмучує або злить мене, а потім, перебуваючи в стані стресу, починаю прив’язувати до нього важливу для мене інформацію, яку хочу запам’ятати. Ви можете знайти для себе більш прийнятний спосіб входження в стресовий стан, для поліпшення пам’яті. Не забудьте тільки визначити для себе прийнятні для вас дози стресу і спостерігайте за часом, протягом якого ваш мозок працює дуже активно. Можливо, у вас він буде працювати довше зазначених 30 хвилин.

Увагу. Теж дуже важливий метод розвитку пам’яті. Дякую увазі людина може запам’ятати велику кількість інформації достатньо точно. Особливо добре воно дозволяє запам’ятати безліч всяких деталей, якими люди зазвичай не надають великого значення. Однак саме деталі – яким ми приділяємо увагу, змушують наш мозок вважати отримується нами інформацію важливою. Але при цьому, приділяти достатню кількість уваги ми можемо не багато. Нам потрібно вибирати – на що буде спрямована наша увага. До того ж, саме увага теж необхідно тренувати, оскільки у багатьох людей воно розсіяно і їм важко на чомусь конкретному зосередитися. Для тренування уваги існує дуже хороший, перевірений багатьма людьми метод, що полягає у відтворенні якогось предмета в найдрібніших деталях. Найкраще підкреслити всі найдрібніші деталі якого-небудь предмета з допомогою деталізованого малюнка. Візьміть будь-яку річ, наприклад, тарілку. Для початку бажано, щоб річ була середнього ступеня складності, і намалюйте її в усіх подробицях, з урахуванням всіх деталей. Якість малюнка не має значення, значення має його деталізованість. Важливо підкреслити всі деталі тарілки у всіх подробицях. І навіть можна і я вважаю потрібно відвести від цього малюнка стрілки і зробити написи – яку з деталей тарілки ви помітили і в чому її особливість. Наприклад, можна зафіксувати на малюнку маленький скол, вм’ятину, малюнок, який-небудь пухирців на тарілці – відвести від нього стрілочку і підписати: скол, вм’ятина, такий малюнок, пухирців і так далі. Чим більше деталей ви підкреслите, тим краще. Потім можна перейти до більш складних предметів, наприклад, до стільникового телефону, і почати не просто малювати його детально, але й докладно описувати кожну з функцій цього телефону. Звичка уважно все вивчати і описувати, вироблена таким чином, дозволить вам розвинути свою уважність і спостережливість, а разом з ними і пам’ять. Інформація, яку ми приділяємо максимум своєї уваги, помічаючи і підкреслюючи найдрібніші деталі цієї інформації, мозком дуже добре запам’ятовується. До того ж, така вправа, зробить вас дуже хорошого аналітика, який буде дуже уважним і спостережливим, що для будь-яких справ є дуже великим плюсом.

Осмислення. Для тренування пам’яті слід також осмислювати одержувану інформацію, тоді вона залишиться в пам’яті надовго. Справа в тому, що осмислення і як наслідок розуміння отриманої інформації – це зовсім не те, що її просте запам’ятовування. Людина з хорошою пам’яттю може прочитати книгу і запам’ятати все, що в ній написано, але нічого при цьому не зрозуміти. Тоді від його пам’яті толку буде мало, хіба що тільки на іспиті він зможе себе добре проявити, переказавши слово в слово прочитане, але не в житті, де часто необхідно діяти нестандартно, непересічно. Осмислення інформації, це, свого роду, її перетравлення, з метою практичного застосування цієї інформації в майбутньому самими різними способами і виведенням з неї нової практичної інформації. Щоб осмислити інформацію, необхідно дотримуватися кількох нескладних правил. Вони представлені нижче.

1. Правило перше: прогнозування знання. Власне, завдання дуже проста – перед тим, як почати читати статтю, книгу [або окрему главу з книги] або слухати виступ, дивитися семінар, постарайтеся по назві і по вже відомій вам інформації вгадати, про що буде йти мова в книзі, статті або виступі. Особливо глибоко заглиблюватися в це пророцтво не обов’язково, деталі не важливі. Достатньо просто скласти невеличкий план — автор буде говорити про те-то і те-то. Це дозволить вам підготуватися до сприйняття інформації, дозволить, як би, накреслити невеликий план в голові по тому, як її сприймати.

Якщо, припустимо, ви добре розбираєтеся в тій темі, про яку збираєтеся дізнатися, яку вам необхідно запам’ятати, то напевно зможете з достатньою точність вказати – про що повинен розповісти автор. Зовсім необов’язково, що він скаже саме це, але велика ймовірність того, що багато зі сказаного ним співпаде з вашими очікуваннями. А от якщо ви погано в ній розбираєтеся – просто подумайте про те, що вам потрібно дізнатися з майбутнього прочитання або виступу, щоб дізнатися більше. Вирішіть для себе, яку користь ви повинні отримати від відвідування якогось семінару, тренінгу, курсу, від прочитання якоїсь книги, статті, і від спілкування з якоюсь людиною. Якщо, припустимо, ви збираєтеся прочитати яку-небудь новинну статтю в газеті або на сайті новин, то згадавши про ті події, про які ви читали, наприклад, протягом минулого тижня, місяця, ви зможете передбачити, про що, найімовірніше, піде мова в цій новинний статті, які питання будуть в ній порушені та які відповіді можуть бути, насамперед вами отримані на ті чи інші запитання (хто висувається на вибори, яку пропонує програму кандидат, які її основні пункти і в чому їх особливість, якими можуть виявитися результати виборів, прогнози аналітиків і так далі і тому подібне).

В результаті, в процесі читання статті, ви зможете порівнювати свої очікування і припущення від прочитання, з тим, що ви читаєте. І помічаючи все, що присутнє в статті, завдяки своїй зосередженості на ній ви зможете краще зрозуміти деталі, так як не пропустіть їх з виду, що дозволить вам побачити нове – не передбачене вами. Це допоможе вам по-новому поглянути на вивчену вами тему, з несподіваного боку.

Читаючи що-небудь таким чином, ви вже не сприймаєте суцільний потік інформації, діставшись до кінця якого, ви можете забути, що було на самому початку, а окремі блоки інформації, аналізуючи кожен з цих блоків і збираючи з них загальну картину подій. Так інформація краще засвоюється і краще запам’ятовується.

2. Правило друге: задавайте питання. В процесі запам’ятовування інформації, для її осмислення, вам необхідно постійно задавати собі такі питання: чому, навіщо і як? Ось, скажімо, робить автор книги якесь твердження, а ви візьміть і задайтеся питанням – а чому воно так, а не інакше? А також: навіщо робити щось, що автор радить робити? І як це слід робити? А чи є інший спосіб це зробити? А не помиляється автор? Ну і так далі. Сенс в тому, щоб не просто кидати в свою голову інформацію окремими шматками, а як би вписати її у вже існуючу у вашій голові мозаїку знань про цей світ і про те, про що ви дізнаєтеся. Тут ще й критичне мислення активно задіюється, допомагаючи нам відкидати неякісну, помилкову і неправдиву інформацію, завдяки чому наша пам’ять запам’ятовує тільки найцінніше, чим ми дійсно потребуємо, і запам’ятовує вона це дуже добре. Звичайно, ми не можемо знати напевно, яка інформація є правильною, а яка ні, але прагнення відокремити зерна від плевел самому по собі є корисним, як для пам’яті, так і мислення в цілому.

3. Правило третє: встановлення причинно-слідчих та слідчо-причинних зв’язків і залежностей. Дуже важливе правило, без якого осмислення інформації неможливо. Тут ми задіємо свою логіку, щоб знайти зв’язок між одним шматком інформації, одним твердженням автора, одним фактів, і іншим. Такий підхід до запам’ятовування інформації, дозволяє відразу ж скласти цілу картину з окремих шматків, а відсутні шматки, як це роблять сищики – замінити власними припущеннями.

Припустимо, автор пише, що: в такому-то будинку сталася пожежа і в ньому згоріли гроші одного з мешканців, у результаті чого він має отримати від страхової компанії хороші виплати, компенсацію.

4. Правило четверте: розбиття інформації на шматки і збирання її воєдино. Щоб осмислити інформацію, необхідно вміти розділяти її на шматки, а потім знову збирати, тобто, проводити аналіз і синтез інформації. Щоб це зробити, необхідно вміти аналізувати інформацію. Для цього спочатку треба зрозуміти, що автор хотів сказати з допомогою всього свого тексту (книги, статті), потім, зрозуміти, що він хотів сказати з допомогою окремої його голови, окремого абзацу, окремого пропозиції, окремо взятого слова. Потім ми точно також рухаємося від невеликих відрізків тексту до його повного осмислення. Загалом, спочатку ми расчленяем текст і по шматках його вивчаємо, потім знову складаємо його з цих окремих шматків, встановлюючи зв’язок між ними для розуміння всього тексту (книги, статті). І головне, треба задатися питанням – чому автор хотів нам сказати, яку мету він переслідував? Деякі автори мислять хаотично, у них інформація представлена шматками, у вигляді не пов’язаних між собою фактів, що в свою чергу ускладнює розуміння їх сенсу в цілому, але спрощує розуміння окремо цих шматків. А спрощення розуміння, спрощує і запам’ятовування. Питання лише в тому – який толк від добре збережених раніше розрізнених фактів.

5. Правило п’яте: практичне застосування отриманої інформації. Щоб зрозуміти те, що ви дізналися, треба знайти спосіб застосувати отримані знання на практиці, щоб таким чином пов’язати їх з реальним життям, а значить і показати своєму мозку важливість і корисність отриманої вами інформації, тоді він її добре запам’ятає. Прочитали ви книгу або прослухали лекцію – задайтеся питанням – а що мені це дало дасть? Яка користь мені від цієї інформації? Як я зможу застосувати її на практиці? Чим вона відрізняється від іншого одержуваної або вже отриманої мною інформації, ніж вона важливіше її? Ці питання допоможуть вам зрозуміти, що заштовхали в вашу голову ви самі або інші люди і допоможуть вам знайти цим знанням застосування, якщо воно є. А воно повинно бути. Інформація повинна працювати. Тоді наскільки важлива чи неважлива ця інформація ви самі зрозумієте. І якщо вона виявиться для вас насправді важлива і корисна – ви запам’ятайте її.

Інтерес. Цікаве легко запам’ятовується, тому що ми не витрачаємо на запам’ятовування цікавих речей багато зусиль. Звідси випливає, що запам’ятовування потрібно робити цікавим, точніше, інформація, яку ми хочемо запам’ятати, повинна бути для нас цікавою. А основа формування інтересу — мета. Якщо ми знаємо, що інформація знадобиться для майбутньої роботи, навчання, життя, то її освоєння буде більш продуктивним. Усвідомте для себе ті вигоди, які ви отримаєте від запам’ятовування тієї чи іншої інформації, або, що ще важливо, що у деяких випадках – це цікавість, що теж робить інформацію цікавою і легко запам’ятовується. Я для цього люблю читати різні книги, так би мовити, за настроєм, не змушуючи себе читати щось певне, тільки тому, що мені це потрібно, а повертаючись до цього лише тоді, коли я розташований до засвоєння цієї потрібної мені інформації. Це робить процес отримання знань цікавим, що дуже важливо для запам’ятовування. І особисто я, завдяки такому підходу багато запам’ятовую і багато чого розумію з прочитаного, побаченого, почутого. Життя людини взагалі повинна бути цікавою, щоб він все робив з бажанням, в тому числі і запам’ятовував.

Повторення. Ну, цей спосіб тренування пам’яті вам напевно відомий – саме його активно використовує наша система освіти для навчання. Мова тут йде про елементарну зубріння – ви просто багато разів читаєте або слухаєте щось, що хочете запам’ятати і це запам’ятовується. Проганяючи одну і ту ж інформацію через свою голову, складно її не запам’ятати. Реклама, до речі, теж використовує саме цей спосіб, щоб вбити нам в голову певні установки. Недолік такого методу полягає в тому, що він часто розвиває не довгострокову пам’ять, а короткострокову і більше з того, що нам вдається визубрити в процесі навчання, в майбутньому нами забувається. Точніше, нам складно вилучити колись зазубрену інформацію. Особливо складно згадати дуже великі обсяги інформації, тому що, будучи не осмисленою, вона не пов’язана у нашій голові між собою. І все ж, в деяких випадках, коли необхідно з високою точністю запам’ятати певну інформацію – її багаторазове повторення дозволяє добре це зробити. До того ж, після інтенсивної зубріння, що в нашій голові все одно залишається на рівні свідомості на довгі роки.

Збирання інформації. Цей метод розвитку пам’яті я використовую постійно – він мені дуже подобається. Суть його полягає в тому, щоб не запам’ятовувати в точності якусь потрібну вам інформацію з одного джерела, а доповнювати її новою, схожою за змістом, але по-іншому викладеною інформацією з інших джерел, для кращого розуміння змісту досліджуваного матеріалу. Наприклад, якщо ви хочете вивчити психологію людини, і для вас важливо не стільки в точності запам’ятати інформацію з одного конкретного підручника, скільки запам’ятати сам сенс того, що ви вивчаєте, вам зовсім необов’язково зубрити цей підручник і запам’ятовувати всю наявну в нього інформацію. Необхідно просто уважно і вдумливо [хоча і це необов’язково] прочитати один раз, можна два, якщо в перший раз ви його читали неуважно, по можливості розібравшись з усіма термінами та поняттями, щоб вони були вам зрозумілі. Але можна і не вникати в сенс кожного слова, досить зрозуміти те, що ви в змозі зрозуміти. Потім, щоб закріпити в пам’яті отримані знання, а вірніше, їх сенс – потрібно почати читати інший підручник, іншу книгу, що розповідає іншими словами [більш зрозумілою вам мовою] про те ж самому. Тобто, вам потрібно збирати інформацію з тієї чи іншої теми з різних джерел, вивчаючи цікаву для вас тему з різних боків, у різних вчителів, різних книг, статей. Це дозволить інформації з старої і нової книги, або будь-якого іншого джерела, зв’язатися один з одним, і розміститися в одній області мозку. У цій сфері виникне ланцюжок з нейронних зв’язків, яка буде пов’язувати різні осередки схожою інформацією між собою і таким чином сформується, нехай і не дуже чітка на першому етапі, але більш чи менш повна картина досліджуваного вами питання. Потім, коли вам треба буде згадати щось конкретне або всю картину в цілому, достатньо буде згадати про один з цих ланок, яке потягне за собою іншу ланку, а той в свою чергу ще одна ланка потягне і так далі. Так ви зможете дістатися до будь-якого потрібного вам ланки, тобто, до потрібної комірки пам’яті. Також ця процедура вилучення інформації з пам’яті дає можливість з допомогою цих осередків відновити цілісну картину знань. А розуміння досліджуваної вами таким чином, буде тим легше, чим більше зрозумілих для вас ланок ви зможете запам’ятати, і чим краще зможете потім зв’язати їх між собою. Щоб таким чином зрозуміти суть досліджуваного питання за цим ланкам – потрібно буде задіяти своє мислення. Вміння проводити глибокі аналогії, вміння порівнювати і оцінювати різні шматки інформації між собою і потім поєднувати їх один з одним для отримання загальної картини досліджуваного матеріалу – все це дозволяє пов’язувати саму різну інформацію між собою, розуміти і запам’ятовувати її.

З точністю запам’ятовується інформації за допомогою даного методу, який можна назвати – збиранням мозаїки, можуть виникнути проблеми, тому для точності відтворення окремої ділянки того ж підручника, потрібно все-таки його зубріння. Але що стосується сенсу – то він буде засвоюватися завдяки цьому методу дуже ефективно. Справа в тому, що вивчаючи один і той же предмет з різних книг – ми, нехай і безсистемно, але все ж таки рухаємося від простого до складного – розуміючи і запам’ятовуючи лише те, що в змозі зрозуміти і запам’ятати в поточний момент. Потім і всі інші незрозумілі моменти ми починаємо поступово розуміти і заодно запам’ятовувати їх, поступово ускладнюючи своє мислення. Тому я люблю щось вивчати, по-перше, по настрою, а по-друге, читаючи запоєм книги по темі, що цікавить мене, щоб викладена в них інформація була легко пов’язувалася в моєму мозку один з одним. І потім, після інтенсивного читання книг, статей, по конкретній темі, і ретельного обмірковування всього прочитаного, до мене з часом приходить розуміння загальної концепції, як цілого, а відчуття частковостей потім приходить саме, через деякий час. Тобто, таким чином можна не просто підняти окремі пласти зв’язковий між собою інформацією, але і при необхідності самостійно прийти до нових знань в тій або іншій області. Тобто, можна продовжити ланцюжок своїх знань новим – вами самим згенерованим ланкою. Для науки це особливо важливо, в якій постійно доводиться мати справу з невідомістю. А в житті, це дозволяє вирішувати нестандартні ситуації новими способами, не спираючись на вже наявні знання. Так що як бачите, тут не тільки про пам’яті йде мова, але й про вміння генерувати інформацію, за допомогою її згідно з вже наявною інформацією в нашій, вашій голові. Інша справа, що не у всіх є можливість читати велику кількість книг і потім обдумувати все прочитане в них, пов’язуючи зрозумілі ланки між собою і з їх допомогою намагаючись зрозуміти інші, незрозумілі моменти в книгах. Тому, ймовірно, подібний спосіб вивчення і запам’ятовування матеріалу, підійде не всім. Але я взагалі рекомендую вам приділяти більше часу на навчання – в сучасному світі без постійного навчання новому стає все важче і важче жити.

 

Посилання на основну публікацію