Психологія влади

Володіти владою хочуть всі, тому що це одна з найбільш значущих потреб будь-якого нормального людини. І як ми з вами можемо бачити, різні люди з різним ступенем успішності прагнуть її задовольнити. Хтось задовольняє цю потребу за рахунок набуття влади над своєю родиною, хтось за рахунок влади над своїми співробітниками, а хто-то з допомогою влади над цілою країною. Але щоб здобути владу, особливо велику владу – необхідно мати потрібні знання, вміння і що особливо важливо, відповідну психологію, яка робить людину лідером, ватажком, сильною особистістю, здатною підкорити собі волю інших людей. Ми з вами бачимо, що люди діляться на тих, хто править, і тих, хто підпорядковується. І це абсолютно різні люди. Насамперед вони різні за складом свого розуму і за своїм психологічним станом. Люди, що мають владу – сильно відрізняються від тих, хто її не має, і психологія влади як раз-таки вивчає особливості життя і психіки таких людей. Для вас, шановні читачі, знання психології влади може бути корисно тим, що з її допомогою і при бажанні, ви зможете отримати певну владу, можливо навіть дуже велику, це буде залежати від того, наскільки сильно вона вас цікавить. А також, при необхідності, ви навчитеся захищати свої інтереси від тих, хто цю владу вже має.

Що таке влада

Перш за все давайте з вами з’ясуємо, що таке влада. А то розмов про владу багато, а що це таке розуміють далеко не всі. У той час як від нашого розуміння влади, залежатиме і наше розуміння психології влади. Влада, друзі – це підпорядкування. Або ще можна сказати так – це вміння і здатність підкоряти своїй волі волю інших людей. А з іншого боку, з боку підкоряються чужій волі – це схильність до підпорядкування. Саме бажання й уміння одних людей підкоряти собі волю інших людей і схильність інших людей до підпорядкування – породжують владу. Ось, власне, і все. Я знаю, що в словниках дається інше визначення влади, але якщо ви уважніше придивіться до будь-якої влади, то самі побачите, без всяких філософських роздумів, що коренем всякої влади є саме підпорядкування та підпорядкованість, а потім вже все інше на цю основу нанизується. Так що в першу чергу це саме підпорядкування, а вже потім все інше, включаючи ті методи, за допомогою яких одні люди підпорядковують собі інших людей, за допомогою яких одна людина підпорядковує собі іншу людину. Якщо не буде підпорядкування – не буде і влади. Обов’язково запам’ятайте цю залізну істину. Немає підпорядкування – немає влади!

Але підпорядкування є, тому є і влада. Люди так влаштовані, що не можуть не панувати і не підкорятися. Адже від природи людина схильна до того, щоб панувати і повелівати над кимось, і одночасно до того, щоб комусь підкорятися. За ці здібності у нас відповідає ієрархічний інстинкт. І залежно від того, в яких умовах живе людина і як він виховується у ньому розвивається або пан і лідер, або слуга і раб. Якщо вам не подобається слово раб – його можна замінити словом підлеглий. Таким чином, у нас розвивається саме та особа, яка на думку природи ідеальним чином вписується в навколишнє середовище. Тобто, у нас активізуються саме ті інстинкти, які найкращим чином сприяють нашому виживанню. Адже основне завдання будь-якої живої істоти – вижити. Тому від того, яким буде оточення людини, залежить те, які саме якості в ньому будуть розвиватися. Якщо людину весь час пригнічувати, принижувати, ображати, сварити, карати, а також застосовувати до нього фізичну силу, примушуючи його таким чином підкорятися, тоді в ньому почне переважати рабська інстинкт або інстинкт підпорядкування – як вам більше подобається, який буде спонукати людину до підпорядкування, до служіння іншим людям, до преклонению перед ними і до страху перед більш сильними особистостями. Іншими словами – насильство і примус, шлях навіть легітимне – це низькоякісна форма влади. Адже з приниженого, пригніченого, позбавленого всякого почуття власної гідності людини – виходить поганий працівник поганий воїн, погана опора для влади. З часом така людина стає абсолютно пасивним, байдужим до всього, посереднім і починає деградувати. Якщо ж вселяти в людину впевненість і дозволяти йому відчувати себе значущим, сильним, особливим, не кажучи вже про надання йому можливості керувати іншими людьми, тоді в ньому буде розвиватися інстинкт домінування, інстинкт влади, інстинкт лідера, вожака. Ось так ми і отримуємо лідерів і ватажків з одного боку і слуг і підлеглих з іншого. Тож самі бачите, в чому відмінність інстинкту влади від інстинкту підпорядкування.

Інструменти влади

Тепер давайте поговоримо про тих інструментах, які дозволяють прийти до влади і утримувати її, а також про ті якості, якими потрібно володіти, щоб користуватися цими інструментами. Фізична сила – це самий примітивний інструмент влади, але не найефективніший. З допомогою фізичної сили можна змусити людей підкорятися волі твоєї, але це підпорядкування не буде достатньо ефективним і стабільним. Коли людей силою змушують щось робити, чого вони робити не хочуть – люди або чинять опір, або перетворюються на пасивних, пригнічених, безвольних, безініціативних, байдужих, схильних до деградації і як правило деградуючих і розумово, і фізично істот. Звичайно, застосовувати фізичну силу для того, щоб утримувати владу і підтримувати порядок у суспільстві, колективі, сім’ї, потрібно, але робити це слід дуже грамотно, щоб будь-яке насильство, будь-яке застосування фізичної сили виглядало справедливим і легітимним. Без справедливості фізична сила стає початком кінця для того, хто її застосовує. Тому що коли люди консолідовано починають протистояти агресору, несправедливість якого згуртовує людей для боротьби з ним, то яким би сильним він не був, неважливо, чи йде мова про якесь людині, групі людей або цілій державі – в кінцевому рахунку він, вони, вона програє. А якщо і не програє, якщо, скажімо, державі вдасться придушити своїх громадян силою, щоб примусити їх підкорятися виключно із-за страху, тоді ці громадяни почнуть деградувати, і спертися на них складний момент держава не зможе. Якби фізична сила вирішувала всі проблеми, ми б досі мали рабство і всі свої питання вирішували б виключно за допомогою сили, не піклуючись про її легітимності та правомірності. Але навіть на прикладі виховання дітей ми бачимо – що з допомогою фізичної сили, з допомогою насильства, за допомогою покарання, за допомогою батога, багато чого не доб’єшся. Обов’язково повинні бути ще й пряники, тобто, заохочення, щоб влада була дійсно сильною і стійкою.

Заохочення, подарунки, винагороди, кар’єрне зростання, похвала, слава – це як раз той пряник, який необхідний для утримання влади. Людям треба щось давати, їх потрібно підгодовувати, роблячи їх залежними від себе, тоді вони самі захочуть тобі підкорятися. Тому пряник є дуже сильним інструментом влади, і часто він виявляється набагато ефективніше фізичної сили, батога. Лише б ці пряники були у того, хто має владу, і не тільки у вигляді ідей, але і реальних матеріальних благ. Одними ідеями ситий не будеш, якими б чудовими вони не були. Так що, як показує історичний досвід – мотивувати людей пряниками вигідніше, ніж батогом, оскільки продуктивність праці вище саме у тих підлеглих, які мотивовані матеріальною вигодою, а не страхом. Хоча повинно бути і те, і інше. У людей завжди повинен бути вибір між страхом і задоволенням. Бувають і винятки, коли деякі люди можуть щось робити виключно з під палки, тоді тільки груба фізична сила або страх перед її застосуванням – змушує їх комусь або чомусь підкорятися. Тут все залежить від менталітету людини. Але повторюся, у людей має бути вибір між вигодою і страхом, між задоволенням і болем, тоді ними буде легше керувати. Так що і одними пряниками не обійтися, інакше люди і за дуже велику нагороду відмовляться підкорятися. А без підпорядкування, як ви пам’ятаєте, немає і влади. Тому з одного боку, має бути суворе, а в залежності від ситуації і дуже суворе покарання за непокору, а з іншого, солідної заохочення за слухняність. Розумний лідер це розуміє і вміло використовує обидва інструменту влади, для мотивації своїх підлеглих. Всього має бути в міру. Безкарність породжує вседозволеність, а та в свою чергу свавілля і анархію. А відсутність заохочення і похвали робить людей лінивими і байдужими до всього, чим вони займаються. Так що треба вміло маніпулювати батогом і пряником, щоб зберігати і примножувати свою владу над іншими людьми.

Друга, більш важлива сторона влади, пов’язана з інформацією – це дезінформація. Ось що дійсно дозволяло і дозволяє керувати людьми і мати над ними владу. Нам кажуть, що головне сьогодні – це вміти збирати інформацію, оцінювати її, аналізувати, а потім грамотно її використовувати. Це дійсно важливо вміти робити, але це не головне, що потрібно для того, щоб мати перевагу над іншими людьми в сучасному світі. Набагато важливіше – створювати інформацію і уміло впроваджувати її в суспільство, з метою маніпулювання ним. А оскільки якісну і корисну для інших інформацію поширювати невигідно, тим, кому потрібна влада і тим, хто вже її має, той натомість ці люди активно поширюють у суспільстві дезінформацію, тим самим спонукаючи людей робити неправильний вибір і приймати помилкові рішення. Боротьба за владу – це війна. А війна – це, як писав Сунь-цзи – шлях обману. Тому без обману війну не виграти. А люди, як ми з вами знаємо, виють один з одним протягом усієї своєї історії. Вони воюють за ресурси, за владу, за можливість підпорядковувати собі інших, а самим нікому не підкорятися. Сьогодні, правда, війна змінилася конкуренцією, коли всі з усіма конкурують за великий шматок пирога, за місце під сонцем, за владу, за ресурси. І для цього активно використовується дезінформація – найсильніша зброя на будь-якій війні. Війни, адже вони теж, як бачите, нікуди не пішли. Вони як були, так і є. Тільки в основному вони локальні. Глобальні війни вести сьогодні не вигідно, особливо з тими країнами, які володіють зброєю масового ураження.

Таким чином, друзі, саме обман, брехня – ось що справді важливо, ось що дає силу, от що дозволяє здобути владу. Інформація, знання – теж важливі, але брехня важливіше. Вірніше, важливіше – вміння брехати, дезінформувати, збивати з пантелику, маніпулювати суспільством з допомогою інформаційних ресурсів, уміння дезінформувати ворога. Той, хто вміє брехати, красиво брехати – завжди буде мати перевагу перед тим, хто цього робити не вміє. І можна з абсолютною впевненістю стверджувати, що психологія влади нерозривно пов’язана з брехнею. Тому багато авторитетні особистості брешуть, політики брешуть, причому постійно. Причому, багато відомі особистості не тільки не соромляться навмисно вводити людей в оману, але навіть не приховують цього. Чому? Бо з них ніхто не питає за брехню. Тому що їм все одно вірять, незважаючи на те, що вони постійно брешуть. Тому що люди діють, керуючись словами авторитетних брехунів, навіть будучи неодноразово ними обдуреними. Підпорядкування, смиренність, підтримка – ось що дозволяє владі існувати і зміцнюватися, в тому числі і за рахунок дезінформації. Поки люди хочуть бути обдуреними – їх будуть дурити. А про те, чому люди хочуть бути обдуреними, ми з вами поговоримо іншим разом.

Наступний інструмент влади – це ресурси. Ті самі, без яких ми не можемо обійтися. Ресурси — це дуже важлива для влади опора, без неї неможливо підпорядкувати собі волю інших людей. Власне кажучи, заради в тому числі і ресурсів люди прагнуть до влади, і тому зовсім не дивно, що отримавши цю саму владу – вони беруть під контроль всі найбільш значущі ресурси, щоб не тільки забезпечити себе всім необхідним, але і посилити з їх допомогою свою владу. Ті ж засоби масової інформації, фінансові та силові структури – це все дуже цінні для влади ресурси, це важелі управління суспільством. Для окремо взятої людини ці ресурси також цінні, бо інформація, гроші й фізична сила, а також сила зброї – це все те, за допомогою чого він може підкоряти собі волю інших людей. При цьому важливо розуміти, що ресурсів багато бути не може – до їх збільшення слід прагнути постійно. Інакше інші люди це зроблять. З цього випливає, що психологія влади – це хижацька психологія, тому маючи владу – людина ніколи не насититься тим, що має, і буде постійно прагнути до набуття все більшої кількості ресурсів та примноженню з їх допомогою своєї влади. Починаючи з засобів масової інформації і закінчуючи важливими для кожної людини життєво важливими ресурсами, такими як продовольство, кров, ліки тощо – все це влада бере під свій контроль. Всілякі задоволення також можна зарахувати до ресурсів, якими прагне управляти і як правило керує влада, щоб замкнути на собі всі аспекти людського життя. Таким чином влада ставить себе в залежність тих, ким вона управляє і завдяки кому має цю саму владу. Коли в тебе потребують, коли тебе одночасно люблять, бояться та поважають – тобі будуть підкорятися. І особливо важливо для влади зробити так, щоб її не ким замінити. Насправді можна замінити багатьох людей, але ті, хто завдяки своїй хитрості силі, підступності, брехні приходить до влади, зрозуміло, буде вселяти всім свою винятковість і незамінність. Тому вміння красиво брехати тут знову-таки вкрай корисно.

Корисно використовувати брехню і для красивих обіцянок. Це теж дуже сильний інструмент влади, з якими повинен вміти грамотно поводитися кожен амбітний чоловік, який бажає підпорядкувати собі волю інших людей. Обіцянки – це вміння проектувати гарне майбутнє, до якого прийдуть люди під керівництвом того, хто їм його обіцяє. Ось чому політики так багато і так часто обіцяють багато всього хорошого, при цьому, як правило, не називаючи конкретних термінів, коли це гарне настане. Адже справа не в тому, щоб стримати обіцянку, хоча частково і це потрібно робити, щоб підтримувати вогонь в очах людей, а в тому, щоб постійно говорити про світле майбутнє, на тлі якого меркне непоказне сьогодення – гіпнотизуючи таким чином людей. До того ж, навіть якщо виконати всі обіцянки і тим самим підтвердити свої слова справами – люди все одно не заспокояться, і можливо навіть спасибі не скажуть, вони просто захочуть більшого. Вони будуть вимагати більшого, забувши про все те, що у них вже є. Пам’ятаєте, як в казці Олександра Сергійовича Пушкіна “Про рибака і рибку” стара себе вела, пам’ятайте, що вона говорила: “Не хочу бути вільну царицею, хочу бути володаркою морською!” Ось так говорить переважна більшість людей. У сенсі – всі хочуть більшого. Тому кожен, хто хоче здобути владу, повинен не стільки своє слово тримати, скільки красиво говорити і обіцяти, обіцяти, обіцяти. Частково свої обіцянки потрібно виконувати, щоб, як я вже сказав, підігрівати в людях надію на краще майбутнє, щоб вони бачили, що обіцянки виконуються, щоб у них складалася ілюзія того, що ті, кому віддали владу над собою – дійсно заслуговують того, щоб ними керувати. Так людям простіше підкорятися, вони відчувають, що це справедливо – підкорятися тим, хто робить їх життя кращим.

Тут ще дуже важливо розуміти те, що людям необхідно обіцяти саме те, у чому вони, принаймні більшість з них, дійсно потребують, а також те, чого вони хочуть. У всіх людей свої переконання, в чому вони збігаються, в чомусь розходяться, але незалежно від того, які вони – їх необхідно враховувати. Зазвичай, якщо люди в чомусь переконані, особливо з дитинства, коли та чи інша інформація справляла на них дуже сильне враження, а критичне мислення не було достатньо розвинутим, щоб цю інформацію грамотно аналізувати і тому вони вірили у все, що їм говорять, то їх практично неможливо переконати. Це парадокс людської природи – люди можуть носити в собі чужі знання, чужі ідеї, чужі переконання, вважаючи їх своїми і захищаючи їх, навіть якщо вони хибні і навіть якщо вони шкодять людям. Я вважаю, в цьому частково винна лінь – адже відмовившись від старих, неправильних переконань, потрібно не тільки обмежити своє Его, показавши йому, що весь цей час ти помилявся, але ще й нові переконання сформувати, щоб заповнити порожнечу, а для цього потрібен час і сили. Тому багатьом людям простіше залишатися при своїй думці, не звертаючи уваги на його хибність, а часом і шкідливість для них же самих. А раз так, то для людини, яка бажає здобути владу над людьми доцільніше принципово не змінювати їх картину світу, а лише розфарбовувати її своїми красивими казками. Це набагато простіше, ніж переконувати людей, а в деяких випадках і набагато вигідніше. Може, звичайно, це і неправильно – потурати помилкам інших людей, які їм шкодять, але для досягнення влади всі засоби хороші. Тому у тих, хто прагне до влади, совість і мораль геть відсутні.

Наступний, досить старий і дуже потужний інструмент влади – це віра. З допомогою віри, самі знаєте, можна керувати мільйонами людей, в тому числі і достатньо освіченими. Просто одні люди вірять в одне, інші інше. Одні вірять у Бога, інші в нього не вірять, а значить, вірять у те, що його немає, навіть не намагаючись зрозуміти, що таке Бог. Хтось вірить у неперевірені наукові дані, хтось в спотворену або зовсім придуману історію, а хто-то в інопланетян, яких ніколи не бачив. Неважливо, у що вірить людина, важливо те, що він діє, виходячи з своєї віри. А це говорить про те, що якщо вміло використовувати віру людини для навіювання йому певних переконань, не суперечать, а навпаки, доповнюють його віру, то він буде діяти виходячи з них, тобто, буде підкорятися їм. А підкоряючись чиїм-то, наприклад, вашим переконанням, людина підкоряється вам. Отже, ви маєте над ним владу. При цьому, повторюся, не має значення, у що вірить людина, лише б він вірив, не перевіряв, не шукав, не думав і не думав, а просто вірив. Адже віра сама по собі сліпа – вона важлива для нашого життя, більш того, вона неминуча – ми завжди будемо у щось вірити, навіть не бажаючи цього, але тим не менш віра сліпа. Тому вірячи в щось чи в когось- ми завжди ризикуємо. І це неминучий ризик. Всього знати неможливо, як неможливо і все перевірити, тому доводиться в щось і комусь вірити. І цим вміло користуються ті, хто використовує віру для того, щоб підкоряти собі волю інших людей, тобто, для здобуття влади.

Посилання на основну публікацію