Психологія та інші науки

Психологія значно відрізняється від інших наук. По-перше, вона є однією з найскладніших наук, т.к. носієм психіки є головний мозок, найскладніший за будовою і закономірностям діяльності орган і механізм, відомий в природі. Та й самі психологічні явища дуже різноманітні (серед них присутні і психічні процеси, і психічні стани, і психічні властивості і т.д.) і багатогранні (наприклад, розрізняють і індивідуально-особистісні, і соціально-психологічні, і політико-психологічні, і національно-психологічні і т.д. феномени), а більшість законів психіки і закономірностей прояви психологічних явищ досі не вивчено. Крім того, навчитися керувати психічними процесами і явищами, психічними функціями складніше, ніж чим-небудь іншим.
По-друге, в психологічній науці присутній злиття предмета та об’єкта. Пояснюється це тим, що людина за допомогою психіки (свідомості) спочатку пізнає навколишній об’єктивний світ, а потім на основі цього і свою власну психіку, вплив цього світу на неї. Злиття предмета і об’єкта в психології часто буває неоднозначним (наприклад, та чи інша людина необов’язково поводиться так, як йому диктують об’єктивні обставини його життя і діяльності). Воно майже завжди має дуже багато форм прояву, які досить складно вивчити (наприклад, в один і той же час люди, виступають представниками різних спільнот – національних, регіональних, конфесійних і т.д. і змушені вести себе так, як це прийнято в тій групі, в якій вони в даний час знаходяться).
По-третє, знання обліку психологічних явищ і процесів мають унікальні практичні слідства, які полягають у тому, що результати дослідження цієї науки порівняно з іншими галузями знань об’єктивно і суб’єктивно дуже часто мають набагато більше значення для людей, оскільки, з одного боку, що може бути важливіше для людей, ніж осмислити причини всіх проблем людства – психіку і свідомість його самого? З іншого боку, спочатку пізнавши сутність і зміст психіки і свідомості людей, закономірності їх прояву та функціонування, згодом набагато легше осмислювати і правильно інтерпретувати і їх поведінка, і діяльність, і спілкування, і порозуміння.
По-четверте, психологія та її дослідження надзвичайно перспективні. Це обумовлено постійно зростаючою роллю і значенням психіки і свідомості людей. Можна з великим ступенем відповідальності вважати, що найбільшу складність в майбутньому стане представляти не розробка якихось надскладних технічних проектів, а прогнозування поведінки і вчинків людей в ході їх реалізації та експлуатації. Про це ж свідчать і події, що відбуваються в наступив новому тисячолітті. З одного боку, в даний час присутня прагнення людей до об’єднання, відмови від старих кордонів, які їх роз’єднували, а з іншого – добре видно, що населення більшості держав земної кулі до цього ще не готове. Хоча технічно об’єднатися не так і важко.
Водночас психологія не може розвиватися, не спираючись на знання і досвід, накопичені багатьма галузями знань. Її взаємозв’язку з ними міцні і закономірні.
З одного боку, філософія, соціологія та інші громадські науки надають психології можливість методологічно точно і теоретично правильно підходити до розуміння психіки і свідомості людини, їх походження і ролі в житті і діяльності людей.

Історичні науки показують психології, як здійснювався розвиток психіки і свідомості людей на різних етапах становлення суспільства і людських відносин.
Фізіологія і антропологія дозволяють психології більш точно зрозуміти будову і функції нервової системи, їх роль і значення в формуванні механізмів функціонування психіки.
Науки про трудову діяльність орієнтують психологію в напрямках правильного осмислення функціонування психіки і свідомості в умовах праці та відпочинку, їх вимог до індивідуально- і соціально-психологічним якостям людей.
Медичні науки допомагають психології зрозуміти патологію психічного розвитку людей і знаходити шляхи для психокорекції та психотерапії.
Педагогічні науки представляють психології інформацію про основні напрямки навчання і виховання людей, що дозволяє їй виробляти рекомендації щодо психологічного забезпечення цих процесів.
Психологія, таким чином, вбирає в себе з інших наук вивчені і осмислені ними уявлення про генезис і особливості прояву психічного залежно та під впливом тих конкретних реальностей і феноменів, які вони вивчають. Це дозволяє їй по-новому оцінювати свої власні знання, а потім і удосконалювати їх в інтересах розвитку всього суспільства.
З іншого боку, психологія, вивчаючи умови та специфіку протікання психічних явищ і процесів, дозволяє природним і суспільним наукам більш правильно інтерпретувати закони відбиття об’єктивної дійсності, конкретизувати причинний обумовленість соціальних і інших явищ і процесів.
Досліджуючи закономірності формування особистості в своєрідних суспільно-історичних обставинах, психологія надає певну допомогу та історичних наук.
Медичні науки в даний час також не можуть обійтися без результатів психологічних досліджень, оскільки багато хвороб, як показують самі новітні дані, мають психологічне походження.
Психологія дає рекомендації керівникам і організаторам економічного виробництва, якими психологічними засобами і методами можна підвищити ефективність трудової діяльності людей, знизити конфліктність в ході неї і т.д.
Особливе значення має психологія для педагогіки, так як знання закономірностей розвитку особистості, вікових та індивідуальних особливостей людей служить теоретичним обгрунтуванням для вироблення найбільш ефективних методів навчання і виховання.
Без накопичених психологією знань, таким чином, не можуть продуктивно розвиватися і інші науки, оскільки стійке розуміння своєрідності психіки людей та закономірностей її прояви в різних видах діяльності є тим фундаментом, який дозволяє удосконалювати і їх власні уявлення.
Завдання, які вирішує психологія як наука, зумовили виникнення і розвиток її конкретних галузей.
Загальна психологія вивчає зміст, особливості та загальні закономірності функціонування психіки і людської свідомості, психічні процеси, властивості, стану і освіти особистості.
Соціальна психологія досліджує психологічні явища і процеси, обумовлені приналежністю людини до конкретних спільнотам.
Зоопсихологія (або порівняльна психологія) розкриває особливості та закономірності психіки тварин на різних етапах розвитку тваринного світу.
Педагогічна психологія займається дослідженням психологічних особливостей та закономірностей процесів навчання і виховання підростаючого покоління. У завдання педагогічної психології входять дослідження процесів засвоєння знань та формування навичок і вмінь у зв’язку з потребами шкільного навчання, психічне обґрунтування методів, прийомів і засобів навчання і виховання, питання сприйняття особистості учнів у шкільному колективі, психологічні проблеми, пов’язані з політехнічним навчанням і підготовкою учнів до практичної діяльності та ін.
Вікова психологія вивчає своєрідність психіки людей різного віку, процес формування їх особистості та розумового розвитку, вікових особливостей процесів сприйняття, мислення, пам’яті, інтересів, мотивів діяльності і т.п.

Інженерна психологія ставить своєю метою дозвіл проблем співвідношення технічних вимог сучасних машин і психічних можливостей людини – швидкості і точності процесів сприйняття, обсягу та розподілу уваги та ін.
Психологія мистецтва вивчає психологічну специфіку творчої діяльності в різних видах мистецтв (в літературі, музиці, живописі, скульптурі і т.п.), особливості сприйняття людиною творів мистецтва, дає психологічний аналіз їх впливу на розвиток особистості людини.
Психологія спорту займається дослідженням психологічних особливостей спортивної діяльності.
Космічна психологія включає в коло своїх проблем вивчення особливостей психічних процесів, що відбуваються в організмі людини в умовах космічних польотів, у тому числі впливу на його психіку великих фізичних перевантажень, незвичайних умов середовища, стану невагомості. Крім того, ця галузь психології з’ясовує особливості працездатності під час польоту, зокрема при необхідності діяти в умовах крайньої нестачі часу і т.д.
Юридична психологія досліджує психологію правопорушників і злочинців, а також питання, що знаходять своє відображення в судовій практиці.
Військова психологія вивчає психологію особистості воїна, психологію військового колективу і психологічні особливості їх професійної діяльності в її різних формах і видах.
Медична психологія займається дослідженням порушень і розладів психічної діяльності при різних захворюваннях, сприяючи розробці раціональних методів їх лікування.
Патопсихология приділяє основну увагу особливостям порушень психіки у зв’язку з тими чи іншими вадами в будові і функціях організму, зокрема у дітей.
Парапсихологія досліджує аномальні індивідуальні і соціально-психологічні явища.
Усі галузі психологічної науки виникли і розвивалися як результат розширення сфер людської діяльності, її раціоналізації та удосконалення. Однак не можна розглядати різні галузі психології як просте практичне застосування психологічних закономірностей (отриманих в результаті досліджень, наприклад, по загальній психології або соціальної психології) до тих чи інших випадків життя. Тільки в процесі вирішення конкретних завдань, висунутих життям, практикою людей, можуть бути правильно поставлені і усвідомлені теоретичні проблеми психології і розкрито загальні та приватні психологічні закономірності. Ось тому в кожній з зазначених галузей психології велике місце відводиться теоретичним дослідженням.
Наукове психологічне дослідження може бути успішним лише тоді, коли воно будується не абстрактно, а з урахуванням практичних задач. Вивчаючи закономірності психіки людини, психологія робить це не у відриві від тих чи інших видів людської діяльності, а в зв’язку з ними і зі спеціальною метою: використовувати результати досліджень для вдосконалення цих видів діяльності.
Вивчення психологічних явищ і процесів зазвичай вимагає великих витрат часу, ретельної підготовки і проводиться в кілька етапів. До останніх відносяться наступні.
Вивчення стану проблеми, розробка програми дослідження, формулювання гіпотез, вибір методів дослідження. Цей етап передбачає, по-перше, виявлення і використання психологом результатів досліджень, які проводилися раніше по цій темі. По-друге, складається програма дослідження, яка зазвичай включає в себе: формулювання проблеми, визначення об’єкта і предмета вивчення; визначення мети і завдань; пояснення і аналіз основних завдань; попередній системний аналіз об’єкта дослідження; висування робочих гіпотез; складання принципового (стратегічного) плану вивчення; складання начерку основних процедур збору та аналізу первинних даних.
Збір фактичних даних. На цьому етапі психолог-дослідник за допомогою вибраних методів і методик вивчає конкретне явище для того, щоб правильно зрозуміти його сутність і своєрідність. Збір даних при цьому повинен відрізнятися ретельністю, систематичністю, послідовністю і планомірністю. Він може здійснюватися в декілька етапів, але кожен з них повинен бути правильно підготовлений. І всі вони повинні бути взаємопов’язані один з одним, відповідаючи спільної мети дослідження.

Якісна та кількісна обробка даних. Якісна обробка передбачає попереднє визначення показників, за якими можна судити про конкретні особливості досліджуваних психологічних явищ в процесі аналізу фактичного матеріалу. Згодом на їх основі здійснюється опис і узагальнення результатів дослідження. Проте однієї якісної обробки недостатньо. Потрібен ще й кількісна обробка даних. Зазвичай вона застосовує методи альтернативного, кореляційного, дисперсійного та факторного аналізів.
Інтерпретація даних, формулювання висновків, практичних рекомендацій, розробка прогнозу розвитку явищ у майбутньому. На цьому етапі на основі якісної та кількісної обробки отриманих даних дослідник описує досліджуване явище, констатує наявність його певних властивостей і особливостей, робить узагальнюючі умовиводи щодо закономірностей його функціонування та прояви. Якщо це потрібно (або якщо це припускають тема і програма дослідження), може бути здійснена вироблення практичних рекомендацій для інших дослідників, які в майбутньому будуть займатися вивченням цього чи схожого психологічного феномена. І, нарешті, може складатися прогноз розвитку досліджуваного явища в майбутньому або в тих чи інших умовах.

Посилання на основну публікацію