Психологія – наука про психіку

У дослівному перекладі психологія – наука про душу (psyche – душа, logos – поняття, вчення), таким чином, психологія – наука про психіку і психічних явищах.

Що ж таке психіка? Вчені-матеріалісти визначають її як особливу форму відображення навколишнього світу, властиву високоорганізованої матерії.
Тут слід зазначити, що психіка виникає там, де є достатньо складно організована нервова система, а це означає, що психічні явища характерні не тільки для людини, але і для тварин. Більше того, наука не виключає того, що з часом штучно можуть бути створені досить складні комп’ютерні системи, в яких можуть виникнути психічні явища.

Особливість психології, що визначає її труднощі, – це нематеріальність психічних явищ, що робить їх недоступними для безпосереднього вивчення. Психіку не можна побачити, почути, спробувати на смак або на дотик. При її вивченні не допоможуть ні надпотужний мікроскоп, ні самі чутливі методи хімічного аналізу. Ми можемо досліджувати психіку лише побічно, роблячи ті чи інші висновки про психічні явища тільки за зовнішніми, матеріальним ознаками їх проявів. У цьому складність психології як науки, але цим вона і цікава.

ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА
Під відображенням розуміють здатність матеріальних об’єктів у процесі взаємодії з іншими об’єктами відтворювати у своїх змінах деякі особливості й риси впливають на них явищ.

Психіка – особлива форма відображення навколишнього світу, властива високоорганізованої матерії (людині і тваринам). Для людини, що володіє вищою формою психіки – свідомістю, дається ще одне визначення психіки.

Фрейдизм і неофрейдизм: переважна роль підсвідомості в психічному житті людини.

Біхевіоризм: поведінка як основний об’єкт дослідження і відмова від спроб дослідження механізмів діяльності психіки.

Гештальтпсихологія: спроба пояснити феномени психічного життя виходячи з поняття цілісного образу (гештальта), несводимого до суми окремих елементів сприйняття.

Гуманістична психологія – сприймає людину як активного, вільного, креативного та автономного суб’єкта, що володіє прагненням до самореалізації.

Предмет психології змінювався в ході її формування як окремої науки. Спочатку предметом її вивчення була душа, потім свідомість, потім – поведінку людини та її несвідоме і т. Д., В залежності від тих загальних підходів, яких дотримувалися психологи на певних стадіях розвитку науки.

В даний час на предмет психології є два погляди.

У першому з них предметом вивчення психології є психічні процеси, психічні стани та психічні властивості особистості.

Згідно з другим предметом даної науки є факти психічного життя, психологічні закони і механізми психічної діяльності.

Про ступінь впливу негативних психічних станів можуть говорити такі приклади:

таке групове психічний стан, як паніка, є причиною фінансових криз, дефолтів і крахів банків;
інше психічний стан – конфлікт – може призвести до зриву ділових переговорів або руйнування сімейних відносин.
Відзначимо, що обидва ці стани носять проміжний характер, оскільки, з одного боку, є внутрішніми психічними переживаннями, а з іншого боку, мають виражену зовнішній прояв.

Крім негативних групових психологічних станів, є й позитивні, наприклад, згуртованість колективу підприємства або сприятливий психологічний клімат всередині організації.

Третя група психічних явищ, що виділяється в рамках першого підходу – психічні властивості, які характеризуються більшою стійкістю і постійністю. Вони визначають неповторність людини і є основою його особистості. Коли ми називаємо людину сміливим, запальним, чесним чи азартним, то цими словами описуємо саме стійкі властивості особистості.

Деякі автори вважають, що в рамках даної класифікації можна додатково виділити ще один вид психічних явищ: психічні освіти – те, що стає результатом розвитку психіки людини. Останні формуються в процесі придбання людиною життєвого і професійного досвіду. До них відносять: знання, навички, вміння, звички, установки, погляди, переконання і т. Д.

Посилання на основну публікацію