Психологічна профілактика

Психологічна профілактика

Психологічна профілактика – це діяльність дитячого психолога, яка спрямована на збереження, зміцнення, розвиток психологічного здоров’я дитини на всіх етапах дошкільного та шкільного дитинства.

Цей вид діяльності практичного психолога розроблений ще мало, незважаючи на те, що всі вчені і практики визнають важливість цієї роботи.

Психологічна профілактика має свої завдання, де виділяються три рівні:

  • первинна профілактика необхідна в роботі з дітьми з різними незначними розладами – емоційними, поведінковими, навчальними, а в центрі уваги психолога знаходяться всі учні школи. Первинна профілактика проводиться шкільними психологами;
  • вторинна профілактика, спрямована на ” групу ризику – – це діти з проблемами, що почалися. Завдання цієї профілактики полягає в подоланні з’явилися труднощів, коли діти ще керовані. Робота проводиться з дітьми, що мають проблеми, включаючи консультацію з батьками та вчителями;
  • третинна профілактика стосується дітей з яскраво вираженими поведінковими або навчальними проблемами. Основне завдання цього рівня полягає в корекції або подоланні психологічних труднощів. Робота психолога проходить з окремими учнями.

В школах Америки, наприклад, дії психолога від 1 до 3-го рівня менш активні щодо планування. Завдання американських психологів у школах полягає в тому, щоб забезпечити 2-й і, особливо, 3-й рівень.

Це говорить про те, що основна робота психологів спрямована на учнів, які відчувають труднощі. Решта учнів проходять традиційне тестування.

Психологічна профілактика передбачає більшу відповідальність у дитячому закладі за дотриманням психологічних умов, які необхідні для формування особистості дитини і його повноцінного психологічного розвитку. Передбачається також своєчасне виявлення тих особливостей дитини, які можуть привести до різних відхилень, а з переходом дітей на наступну вікову ступінь попередити можливі ускладнення.

Психологічна профілактика необхідна в тих випадках, коли потрібно попередити можливе неблагополуччя в психічному і особистісному розвитку дитини. Психолог може проводити психопрофілактичну роботу з окремими дітьми, групами дітей, цілими класами, віковими паралелями. Також така робота повинна проводитися з усіма дорослими, хто пов’язаний з дітьми, вчителями, батьками, вихователями, що впливають на світовідчуття і розвиток дитини.

Складність цієї роботи полягає в тому, що педагогічний колектив не завжди розуміє важливість психологічної профілактики.

Психологічна служба школи не повинна ґрунтуватися на вирішенні нагальних проблем, її завдання полягає в прогнозуванні цих проблем і їх попередження.

Кажучи іншими словами, психолог починає проводити психологічну профілактику до виникнення складнощів роботи з дитиною або класом. Ініціатива психологічної профілактики повністю виходить від самого психолога, тому що в цьому питанні він є господарем становища.

Зміст психологічної профілактики

Важливо пам’ятати, що психолог розробляє розвиваючі програми для дітей різного віку, враховуючи при цьому завдання кожного етапу.

Щоб визначити свої інтереси, здібності і схильності дітям треба надати можливість спробувати себе в різних галузях знань і практичної діяльності.

Особистість формують два основних чинники-це сім’я і школа. У спілкуванні дитини з батьками виникає первісна спрямованість інтересів.

Фахівці говорять сьогодні про найважчий фактор-це епоха, в якій розвивається людина, а школа І сім’я є частиною цієї епохи. Форми інтелектуального життя, особливості культури цього часу, несуть всі переваги і необмежені можливості впливу на людину протягом усього життя, починаючи з самого раннього віку.

До якої сфери переваг людина доторкнеться, залежить від його індивідуальної долі. Тому дуже важливо дати кожній дитині відчути на собі вплив цього часу, його культуру, а для цього необхідно розширити сфери пізнання і діяльності кожного. Це повинно лежати в основі розвиваючих програм.

Та програма, яку розробляє психолог, значно ширше навчальної програми. Психологу доводиться аналізувати все, що оточує дітей, аналізувати гру, навчальний процес, взаємовідносини з однолітками і дорослими, спортивні секції, гуртки – психолог повинен знати, наскільки це сприяє особистісному розвитку дитини, її психічного комфорту.

Психічний розвиток і формування особистості дитини має проходити в нормальних психологічних умовах, за дотриманням яких в дитячому садку і школі стежить психолог.

Багатогодинне перебування в шкільному колективі, напруженість і непевність деяких дітей у своїх знаннях, сприяє великий психологічної перевантаження, роботу, попередженню якої веде психолог.

Психологічними причинами навчальних перевантажень можуть бути недостатньо сформовані інтелектуальні навчальні вміння і навички, негативна навчальна мотивація, не розвинена пізнавальна активність.

Дані небажані явища можна попередити з самого початку шкільного навчання при дотриманні певних психологічних умов.

На думку В. Л. Сухомлинського, школа не виконує свого завдання, якщо нормальна дитина не досяг успіхів ні в одному предметі, а нормальний психологічний розвиток передбачає, що у кожного учня є свій улюблений предмет.

Фахівці пропонують оцінювати роботу класного керівника по формуванню та розвитку здібностей та інтересів кожного учня, а допомогу в цьому розвитку повинен надати психолог.

Медико-психолого-педагогічний консиліум

На озброєнні практичного психолога є один перспективний метод роботи – це психолого-педагогічний консиліум, в якому завдання психолога полягає в наданні допомоги вчителю, підійти до оцінки інтелектуального розвитку дитини з різних сторін.

Головним у цій роботі є забезпечення підходу до дитини з оптимізмом щодо подальших перспектив її розвитку, і намітити реальну програму роботи.

Педконсилиум допомагає уникнути в оцінці дитячих можливостей суб’єктивізму, об’єктивно зрозуміти їх і націлитися на усунення виявлених проблем і недоліків. Дуже складною проблемою є подолання вчительської упередженості щодо дитини, коли складається однозначна думка, А змінити її непросто. Тому від педконсіліума дитина не чекає нічого хорошого.

Такий консиліум повинен готуватися найретельнішим чином, а в ході підготовки до нього психолог планує вирішення декількох завдань. Одна з них полягає в тому, щоб показати педагогам цього дитину з різних сторін, акцентуючи увагу на сильних і позитивних сторонах. У роботі з такими дітьми увага повинна бути зосереджена на тому, що сьогодні з ними відбувається, на їх прагненні домогтися успіху.

Вирішуючи другу, не менш важливу задачу, психолог повинен пробитися крізь стіну учительській установки щодо цієї дитини, це важко, тому вирішувати її треба поступово, задовго до консиліуму.

Завантаженість вчителя, недостатня професійна кваліфікація створюють умови для формування однозначної оцінки учня, тому ставлення до дитині буде відповідати цій оцінці.

Дитина не може бути поганим або хорошим, він такий, який є, тому психолог знімає з дитини будь-яку оцінку. Дорослі повинні підтримати, допомогти дитині щось виправити або надолужити згаяне. Часто вчителю не хочеться ускладнювати своє власне життя, і сформована установка на дитину залишається незмінною. Психологу важливо допомогти вчителю «переступити» через самого себе.

Третє завдання психолога при проведенні консиліуму полягає у виробленні колективного розуміння всіма педагогами суті особистісної проблеми дитини.

Якщо педагогічний консиліум буде добре підготовлений і грамотно побудований, то він може надати велику допомогу в розвитку не тільки дітей, але і всього педагогічного колективу.

Посилання на основну публікацію