Природа людини – психологія

Що таке людина? Хто така людина? Для чого створена людина? Яка справжня природа людини, що визначає його сутність? Почасти психологія людини, а також інші науки про людину дають нам відповіді на ці та багато інших питань про нас самих. Але цих відповідей нам явно недостатньо для повного розуміння себе та інших людей, тому ми все ще перебуваємо в пошуках відповіді на питання: “хто ми і навіщо ми тут?”. Природа людини, про яку піде мова в цій статті, до кінця ще не вивчена, однак того, що ми вже про неї знаємо, цілком достатньо для розуміння нами багатьох, найбільш важливих моментів в поведінці людини. І це розуміння причин поведінки людей дозволить нам знайти “ключик” до кожного без винятку людині, включаючи нас самих. Давайте розберемося, хто ж ми, люди, все-таки такі і для чого ми були створені.
Природою людини ми з вами можемо назвати всі ті вроджені, генетично обумовлені якості і особливості поведінки, які властиво всім людям. Людська природа – це все те, що в нас було завжди, з моменту нашої появи і що робить нас людьми. Людська природа – це те, що властиво людині, як виду. Людська природа – це те, що визначає наші вічні і незмінні прагнення і бажання. Людська природа – це наша здатність специфічно реагувати на зовнішні подразники і певним чином сприймати навколишній світ. Людська природа – це наша здатність підлаштовувати світ під себе. І нарешті, природа людини – це його вміння виживати. Останнє визначення на мій погляд, найкраще пояснює природу людини, як необхідну для нього, як для виду, біопсихічних конструкцію. Тому давайте зупинимося саме на цьому визначенні і більш детально його обговоримо. Зрештою, філософські суперечки про природу людини мають багатовікову історію, і думок про те, що це таке – природа людини, може бути багато. Нам же потрібно зрозуміти очевидне в цьому питанні, що ми можемо при необхідності перевірити, шляхом елементарних спостережень за собою і за іншими людьми. А більш очевидним для нас на мій погляд є не визначення того, що таке природа людини, а те, в чому її сенс і для чого вона призначена. Адже якщо ми, люди, не можемо чи не хочемо визначитися зі структурою природи людини, тоді нам необхідно вивчити її функції, щоб потім прив’язати їх до різних елементів структури і таким чином зрозуміти її. Це і простіше, і цікавіше. Зрештою, що для нас важливіше – знати те, ким ми є, або те, на що ми здатні? На мій погляд, вивчати природу людини найкраще з позиції наших потреб, бажань, цілей і можливостей. Так що давайте саме так і вчинимо.

Так ось, щоб краще зрозуміти природу людини, необхідно зрозуміти сенс її призначення, який досить простий в розумінні, якщо не вдаватися в деталі – природа людини призначена для виживання людини і людства. За своєю природою ми такі, якими мають бути, щоб виживати в цьому світі, тому вивчаючи і пояснюючи поведінку людини, слід завжди виходити в першу чергу з цієї основної його потреби. Ця потреба породжує інші потреби, які в свою чергу спонукають людину до певних, необхідним для задоволення цих потреб діям.

Щоб зрозуміти, на що за своєю природою здатні люди, давайте поглянемо на природу людини через призму біблійних заповідей, які показують нам, якими негативними якостями володіє людина і як вони в ньому проявляються. Я з вашого дозволу наведу тільки деякі з них, а саме – шосту, сьому, восьму, дев’яту і десяту заповіді. Їх мені швидше і простіше пояснити, тому я покажу вам на їхньому прикладі, що властиво людям від природи. Отже, ці заповіді говорять: Не вбивай, не прилюбодій; Не кради; Не свідкуй неправдиво, не бажай того, що є у ближнього твого. Тобто, не роби того, що, увагу – ти хочеш, можеш і в деяких ситуаціях змушений і схильний робити. Ви розумієте, про що ці заповіді говорять нам? Вони кажуть нам про те, що людині властиві всі ці дії і бажання – йому властиво вбивати, чинити перелюб, красти, брехати, бажати того, що є у інших, але чого немає у нього, і це, як ви розумієте, тільки мала частина тих дій і бажань, до яких ми схильні з народження, які закладені в нас самою природою, або, якщо хочете, дані нам Богом. Ось теж, питання закономірне виникає – якщо Богу не подобаються ті чи інші якості людини, тоді навіщо він ними його наділив? Щоб потім карати людину за природне для нього поведінку? А навіщо? Гаразд, ці питання ми обговоримо як-небудь іншим разом, зараз нас цікавить не релігія, у неї своє призначення, нас цікавить природа людини, яку нам потрібно добре розуміти, щоб розуміти себе та інших людей і жити відповідно до цього розумінням, то тобто, в гармонії зі своєю природою.

Так ось, як ми з вами бачимо, людині властиво все те, що забороняє йому робити Бог за допомогою своїх заповідей і багато іншого, що забороняє йому робити суспільство за допомогою своїх законів. Властиво людині і то, що ми називаємо хорошими, добрими вчинками. Це в свою чергу означає, що людина за своєю природою не добрий і не злий, не поганий і не хороший, він просто такий, який він є, яким він повинен бути, щоб не стільки навіть він сам, скільки його вид – міг вижити в цьому суворому світі. Якщо ми схильні до того, щоб вбивати, красти, обманювати, чинити перелюб, а також до інших, як поганим, так і хорошим вчинкам, значить, нам необхідно їх здійснювати в певних життєвих ситуаціях, щоб вижити. Тому ми не повинні оцінювати свої вчинки, як погані або хороші, так як вони все властиві нашій природі, нам потрібно розуміти їх необхідність для нас в тих чи інших ситуаціях. Ми не можемо повністю змінити свою природу, і, напевно, не повинні, але ми можемо її доповнити, ускладнити, удосконалити, розвинути, і можемо управляти нею. Але головне, ми повинні підпорядкувати собі свою природу, щоб не вона керувала нами, а ми нею. Тоді наша поведінка буде максимально раціональним, розважливим, практичним і адекватним, а значить і розумним.

Так що як бачите, друзі, наша поведінка може розповісти нам про те, хто ми такі, показуючи нам, чому ми такі. Наші вчинки говорять нам про наші можливості, а наші можливості вказують на наші потреби, для задоволення яких ми ці вчинки здійснюємо. А наші потреби обумовлені необхідністю в підтримці життєдіяльності. Тому людина найчастіше робить щось не по тому, що він хоче це зробити, а тому що він повинен і, головне, може це зробити. В одних ситуаціях ми, в силу наших особистісних якостей, можемо бути злими і жорстокими, в інших, добрими і чуйними, готовими допомогти ближньому. Ми реагуємо на зовнішні подразники і чинимо за своєю природою і своїми можливостями. І в залежності від того, ким ми стали в процесі свого життя, наші можливості і здібності можуть сильно відрізнятися, і як правило різняться. А значить і вести ми себе в одних і тих же ситуаціях можемо по-різному. Ми різні, друзі, не дивлячись на нашу природу, яка у нас у всіх однакова, і завжди були і будемо різними. Людина формується як особистість під впливом природних і соціальних факторів, тому ми відносно легко адаптуємося і пристосовуємось до практично будь-яких умов. Але хтось робить це краще, хтось гірше. Нам також властиво пристосовувати світ під себе, створюючи людську ситуацію, тобто потрібну нам середу, в якій нам комфортно і безпечно жити. У нас для цього є, а вірніше можуть бути, і бажання, і можливості. І знову-таки, в залежності від рівня розвитку, що визначає можливості людини, в ньому або прокидається бажання все навколо себе поміняти, чи ні. Чим примітивніше істота, тим воно слабкіше, а чим воно слабкіше, тим частіше воно змушене пристосовуватися до зовнішньому умов, ніж міняти їх. Отже, людина пристосовується до всього того, що не в силах змінити. Тобто, справа не в бажанні, справа в можливостях. Уміння пристосовуватися робить нас більш живучими, а вміння пристосовувати говорить про велику силу і високий рівень розвитку людини. Ось так по-різному себе може проявляти природа людини, основа якої незмінна, але ті чи інші особистісні якості людей в собі розвиває сам в процесі життя, або життя розвиває в ньому їх, за допомогою різних життєвих сценаріїв. Також, в процесі життя, людина, в тому випадку, якщо він постійно займається саморозвитком і самовдосконаленням, відкриває в собі все нові і нові можливості, властиві його природі. Ось чому так складно сказати, яка вона – природа людини в своїй цілісній формі, адже межі досконалості людини немає, а значить, ми завжди будемо дізнаватися про себе і своїх можливостях щось нове.

З необхідності виживати в нашому, досить недружньому по відношенню до людини світі, випливають і наші основні інстинктивні потреби, які у нас у всіх однакові. Світогляд і світорозуміння у нас може бути різним, але базові, а точніше, первинні потреби у всіх однакові, і кожна людина на цій планеті прагнути до їх задоволення. Це – потреба в їжі, воді, безпеки, сексуальному задоволенні, в загальному у всьому тому, що необхідно людині для виживання і продовження роду. Далі йдуть більш піднесені, вторинні потреби, які людина починає відчувати в міру задоволення ним основних своїх потреб [фізіологічних потреб і потреби в безпеці, тобто в гарантії задоволення фізіологічних потреб]. Ознайомтеся з пірамідою потреб Абрахама Маслоу, на мій погляд вона прекрасно демонструє не тільки те, якими потребами може бути обумовлено конкретне поведінку конкретної людини, але і те, на якому рівні розвитку перебуває та чи інша людина або група людей в залежності від їх прагнення і можливостей задовольнити ті чи інші свої потреби. Ієрархія потреб показує нам, якою є природа людини в цілому [відома нам], і як вона проявляється у різних людей, залежно від їх розвитку, способу життя, оточення, можливостей. Більш розвиненій людині простіше задовольнити свої потреби, особливо нижчі, тому він більш спокійний і менш агресивний. Також слід сказати, що чим вище інтелект людини, тим більш завуальованих і продуманим буде його прагнення задовольнити свої потреби, а отже, і більш успішним.

Взагалі вся наша життя зводиться до задоволення своїх потреб, і може відрізнятися тільки тим, які потреби в той чи інший момент свого життя кожен з нас прагнути задовольнити. З цієї точки зору ми мало чим відрізняємося від тварин, хіба що тільки в міру свого розвитку ми пробуджуємо в собі нові, більш піднесені потреби і завдяки своєму інтелекту можемо знайти більше можливостей для їх задоволення. У цьому сенсі ми, як я вже говорив, маємо безмежний потенціал для розширення своїх можливостей. Так що поки що невідомо, як сильно ми можемо змінити світ, але те, що ми до цього будемо прагнути, не підлягає сумніву. Адже крім потреб, у людини є ще і бажання, які пішли далеко вперед від його можливостей, і вони тягнуть людини вгору, до того ступеня розвитку, перебуваючи на якій він зможе ці бажання здійснити. У цьому сенсі людська природа унікальна – ми можемо хотіти того, чого немає, але про що ми здогадуємося, про що мріємо. Так що мрії, як більш вища форма потреб, також мотивують нас до дій. Цікавість і бажання змінити світ, а заодно і самого себе – це невід’ємна риса природи людини. І це не дивно. Адже енергетичний потенціал людини дуже високий, тому для нього природно прагнення до максимального дії, після якого, в залежності від можливостей кожної конкретної людини, світ може сильно змінитися, як в кращу, так і в гірший бік.

В цілому, друзі, природа і сутність людини пізнавана за допомогою уважного спостереження за різними людьми, вивчення їх культури та історії, традицій і законів, а також за допомогою самоспостереження, адже якась частина природи людини проявляється в кожному з нас. Ті якості, які людина має і які проявляються в ньому в тих чи інших ситуаціях, є невід’ємною частиною його природи, і чим людина примітивніше, тим легше зрозуміти його вроджену, незмінну сутність, яка тим сильніше змінюється, чим активніше людина себе розвиває, удосконалює, а отже, ускладнює свою поведінку і звички. Сама ця схильність людини до змін в своєму житті і ускладнення своєї поведінки – це теж його природна якість. Тому те, що ми називаємо розумом людини, в ньому, безсумнівно присутній, але вимагає розвитку, так як тим вище розумність людини, чим адекватніше існуючої реальності він себе веде. А як ми з вами знаємо, людина не завжди адекватний в своїй поведінці, що в свою чергу означає, що природа людини нерозумна, але в наших силах зробити себе досить розумними істотами, скориставшись закладеним в нас потенціалом.

Найцікавіше і, мабуть, найважливіше в природі людини це те, що її, цю природу, можна пристосувати під, практично будь-який спосіб життя. Людина – істота розумна, йому можна вселити що завгодно, тим самим створивши в ньому так звану “другу природу”. Друга природа – це змінена, або краще сказати, доповнена людиною перша природа. Тобто, друга природа – це сукупність чуттєвих, когнітивних, а також операційних рис, набутих на додаток до базової особистості. Можна сказати ще простіше – постійні якості особистості, які є набутими – це друга природа людини. Людина, як правило, вважає придбані ним якості такою ж природною частиною своєї особистості, як і все те, що задано йому генетично. Таким чином, людина, завдяки навіюванню і самонавіювання, може вважати частиною своєї природи такі моменти в своїй поведінці, і такі свої бажання і потреби, які йому не властиві за природою, за його “першої природи”, але які він придбав і розвинув протягом життя. Наприклад, “другою природою” людини є його культурна освіта, а також його професійні навички і манера поведінки, які він в собі розвинув. Друга природа людини виражається в таких, наприклад, ситуаціях, коли людина починає асоціювати себе зі своєю діяльністю, зі своїми культурними та розумовими якостями, а також зі своїми захопленнями і досягненнями. Що ж стосується навіювань, то людині можна, наприклад, вселити думку про те, що секс – це гріх і займатися ним грішно, а значить і не потрібно. І людина, що повірила в це не буде займатися сексом, йдучи таким чином проти своєї власної природи, тобто, проти першої своєї природи. Також можна вселити людині думка про те, що він є певною особою, якій властиві певні якості, наприклад, можна йому вселити, що він раб, народжений для служіння своєму панові. І ця прийнята людиною роль – стане його другою природою, і він буде вести себе відповідно до цієї ролі. Так що від того, що нам вселяють інші люди і що ми самі собі вселяє, в нашому житті, друзі, залежить багато чого, можливо навіть все. Кожен з нас буде в цьому житті тим, ким нас зроблять інші люди або ми самі. Природа людини досить гнучка і навіть в якійсь мірі непередбачувана, оскільки ми адже ще багато чого не знаємо про те, яким може бути людина, якщо створити для нього певні умови або піддати його певним випробуванням, або, якщо вселити йому щось таке, що повністю змінить його особистість і поведінка. Тому дуже важливо приділяти серйозну увагу всього того, що входить в нашу голову, щоб не дозволяти ненормальним для нас думкам, емоціям, думкам, вчинкам, цінностям і цілям, ставати нормальними.

Поки ми з вами знаємо про природу людини тільки те, що люди змогли про неї дізнатися за всю свою історію і що ми самі можемо бачити, спостерігаючи за поведінкою людини. Але нам ще багато чого не знають про самих себе, так як людина до кінця не пізнаний, і невідомо, чи буде він взагалі коли-небудь повністю пізнаний, тим більше самим собою. Однак ми можемо зробити висновок, що людська природа в своїй основі незмінна, наші базові потреби і примітивні способи їх задоволення за всю нашу історію не змінилися. Це в свою чергу означає, що кожен знову народжена людина подібне до чистого аркушу, на якому можна малювати що завгодно, незалежно від того, ким були його предки. Від природи все люди практично однакові, вони всі мають однакові інстинкти, які ними керують і визначають їх потреби. Будь-які якості, притаманні одній людині, при певних обставинах можуть бути притаманне і іншій людині. Все, що зміг одна людина, зможуть і інші люди, якщо зроблять для цього необхідні зусилля. З цього можна зробити дуже простий, але дуже корисний для нас висновок – по собі ми можемо частково пізнати інших людей, рівно настільки, наскільки добре ми знаємо себе, а по іншим людям ми можемо зрозуміти – яким взагалі може бути людина, які якості йому притаманні від природи, якими можливостями він володіє і отже, ми можемо зрозуміти, якою людиною ми здатні стати. Тобто, все що є в інших людях, є в кожному з нас, в активному або пасивному стані. А все що є в нас, є і в інших людях. Звідси випливає і цілком логічне умовивід – не судіть, і не судимі будете, бо що притаманне іншим, властиве і вам, і при певних обставинах ви можете поводитися так, як поводяться ті, кого ви засуджуєте.

І ось що я ще хочу сказати вам наостанок, дорогі друзі. Незалежно від нашої природи, ми можемо стати в цьому житті тими, ким захочемо. Людина придумує себе сам, згідно своїм власним бажанням. Його, це бажання, потрібно тільки мати. І нехай природа людини незмінна, проте вона, по-перше, не до кінця вивчена і тому ми з вами не знаємо, на що ще ми можемо бути здатні, крім того, що ми вже вміємо і що нам відомо про самих себе, а по-друге, вона жодним чином не заважає нам міняти себе і свою поведінку, як у міру необхідності, так і в залежності від наших бажань. Запам’ятайте, ви будете в цьому житті тим, ким самі вирішите бути. Тож не позбавляйте себе можливості самим визначити свою долю.

Посилання на основну публікацію