Принципи конфліктології

Поняття і загальна характеристика принципів конфліктології

Принципи конфліктології – це система основоположних, керівних ідей, що становлять наукову основу діяльності з дослідження, попередження та вирішення соціальних конфліктів.

Проводячи загальну характеристику принципів конфліктології необхідно зазначити, що систему відповідних основних почав складають дві основні групи принципів: філософські (загальнонаукові) принципи, в рівній мірі застосовні до більшості наук, що вивчають людину і суспільство, і специфічні методологічні принципи, характерні для конфліктології як самостійної науки.

При цьому особливе місце в системі принципів конфліктології відведено носять характер принципу філософським законам діалектики, які як справедливо відзначається в спеціальній літературі, підлягають застосуванню на всіх етапах вивчення конфліктів:

Закон єдності і боротьби протилежностей: цей закон має безпосереднє відношення до конфліктології як науки, оскільки на метафізичному рівні відображає внутрішній джерело зародження і наростання конфліктів. При цьому значення названого закону виражається в тому, що він звертає увагу на природний характер відповідної боротьби та супроводжуючих її конфліктів, і, більш того, підкреслює, що конфлікти служать однією з рушійних сил розвитку суспільства і його інститутів;

Закон переходу кількісних змін у якісні: використовується в процесі опису динаміки виникнення і розвитку конфліктів, орієнтуючи дослідника на пошук об’єктивно існуючих закономірностей життєвого циклу конфліктів, і характерних для них якісних і кількісних змін.

Види загальнонаукових принципів конфліктології

Як було зазначено вище, однією з основних груп принципів конфліктології виступають загальнонаукові (філософські) принципи. Аналіз спеціальної літератури дозволяє зробити висновок, що до числа відповідних принципів належать::

Принцип детермінізму, відповідно до якого затверджується ідея про природний причинний зв’язок всіх явищ і процесів навколишнього середовища. Стосовно до конфліктології означений принцип виражається в наявності у будь-якого конфлікту системи причин і факторів, що сприяли його появі;

Принцип розвитку: з точки зору філософії не існує нічого незмінного, що зберігалося б в поточному стані вічно. Вказану тезу однаково справедливий до теорії конфлікту – будь-який з них має власну динаміку, знаходиться в процесі безперервного зміни, отже, дослідникові соціальних конфліктів необхідно завжди пам’ятати про те, що будь-який соціальний конфлікт не є чимось статичним;

Конкретно-історичний принцип: вивчення соціальних конфліктів, особливо тих з них, у які залучені великі соціальні групи неможливе без урахування всіх конкретних обставин і умов, в яких відповідна ситуація виникла і отримала своє продовження, включаючи: місце, час, суб’єктний склад, в окремих випадках також – політичну й економічну ситуації, обстановку на міжнародній арені, і т. д. тобто такі категорії, які властиві конкретному історичному етапу розвитку суспільства;

Принцип об’єктивності: розгляд будь-якого соціального конфлікту має бути звільнена від впливу індивідуальних або групових інтересів самого дослідника, або інших осіб, здатних чинити на нього вплив. Іншими словами, якісне вивчення конфлікту може бути зроблено тільки тоді, коли вони розглядаються такими, якими є в дійсності, з усіма негативними і позитивними складовими. В іншому випадку стає неможливим пропозицію адекватних моделей управління і вирішення соціальних конфліктів.

При цьому необхідно пам’ятати, що представлені вище види принципів носять універсальний характер, і в рівній мірі застосовуються в найрізноманітніших дослідженнях, тому одночасно з ними слід враховувати приватнонаукові методологічні принципи, докладніше про які буде сказано нижче.

Приватнонаукові принципи конфліктології

Як було зазначено вище, говорячи про принципи конфліктології необхідно проводити їх диференціацію за ступенем універсальності, оскільки існують як основоположні початку дослідження, характерні для будь-яких соціальних наук, так і специфічні галузеві ідеї, серед яких стосовно конфліктології слід виділяти:

Принцип міждисциплінарності: конфлікт сам по собі представляє складне багатоаспектне явище, для детального розуміння якого необхідні знання в галузі психології, політології, соціології та інших наук про людину і суспільство. Більш того, виходячи з різновидів конфліктів до їх вивчення можуть і зовсім приєднуватися десятки наук-Географія, Історія, Економіка, Культурологія, і ін. відповідно якісне конфліктологічне дослідження має на увазі об’єднання знань, отриманих в рамках ряду самостійних наук;

Принцип спадкоємності: перед конфліктологом-дослідником стоїть завдання максимального освоєння всіх тих знань, які були отримані його попередниками в минулому. Причому з урахуванням специфіки досліджуваного предмета інтерес представляють як вітчизняні, так і зарубіжні конфліктологічні дослідження;

Принцип еволюціонізму: при дослідженні соціальних конфліктів необхідно виявляти і враховувати при подальшому вивченні основні особливості і закономірності формування і розвитку соціальних конфліктів;

Принцип особистісного підходу: ядром будь-якого конфлікту в суспільстві є людина, з властивими йому ідеями, потребами та інтересами. У зв’язку з цим, проведення досліджень у конфліктології неможливості без виявлення і врахування конкретних особистісних особливостей учасників того чи іншого конфлікту.

Посилання на основну публікацію