1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Психологія
  3. Приклади конфліктології

Приклади конфліктології

Загальна характеристика прикладів конфліктології

Приклади конфліктології це різні концепції або підгалузі загальної конфліктології, що виділяються виходячи з об’єктивного існування різних видів соціальних конфліктів.

З урахуванням викладеного приклади конфліктології доцільно розглядати виходячи з пропонованих в науці підходів до диференціації видів конфліктів. Так, наприклад, в рамках однієї з найбільш поширених концепцій в якості видів конфліктів виходячи із сфери їх прояву, прийнято називати:

  • Конфлікти у сфері економічних відносин: в основу виникнення конфліктів названої групи покладено протиріччя між економічними інтересами протиборчих сторін, обумовлене тим, що задоволення потреб однієї групи суб’єктів відбувається на шкоду майновим інтересам іншого;
  • Конфлікти соціально-політичного характеру (також можуть називатися власне політичними конфліктами), що виникають із-за існування суперечностей між суб’єктами політики щодо розподілу і здійснення влади в країні;
  • Ідеологічні конфлікти, обумовлені об’єктивними розбіжностями в цінностях, установках, а також поглядах на окремі соціальні явища і процеси, властивих окремим індивідам і групам;
  • Соціально-психологічні конфлікти, в структурі яких можуть виявлятися елементи аналогічні конфліктів інших груп, проте ключовою причиною конфліктів розглянутої категорії виступають міжособистісної та міжгрупової несумісності.

Інші підходи до диференціації видів конфліктів

Аналіз спеціальної літератури свідчить, що представлена вище класифікація видів конфліктів будучи однією з найбільш універсальних не є єдиною. Так, наприклад, досліджувані розглянутої наукою конфлікти можуть поділятися на загальні, тобто охоплюють більшу частину суспільства, різні великі соціальні групи, або локальні, тобто охоплюють тільки частину групи.

Також конфлікти можуть відрізнятися за тривалістю на короткочасні і затяжні, за ступенем інтенсивності на активні, яким притаманна вкрай виражена ворожість протиборчих сторін, і «уповільнені», і т. д.

Крім того, в рамках характеристики видів соціальних конфліктів вкрай важливою складовою виступає їх результат, в залежності від змісту якого прийнято виділяти конструктивні конфлікти, після завершення яких ворогуючі соціальні групи зберігають власну цілісність, а також приходять до досягнення компромісного результату, який задовольняє достатньою мірою інтереси кожної із сторін, та деструктивні конфлікти, тобто такі протиборства, які призводять до порушення цілісності соціальних груп та інститутів, а рівно і до іншим негативним станам.

Суб’єктна складова, як характеристика прикладів конфліктології

Об’єктом вивчення конфліктології як соціальної науки завжди виступають такі конфлікти, в яких як мінімум однієї із сторін виступає самостійна особистість. При цьому характеристика суб’єктивного складу досліджуваних конфліктів винятково важлива, оскільки саме відповідним складом на практиці визначаються зміст і характер конфлікту, його здатність до ефективного вирішення, прогнозування і т. д.

З урахуванням викладеного, говорячи про приклади конфліктології не можна не відзначити ту увагу, яка приділяється з боку вчених вивчення конфліктів з різним суб’єктним складом. Так, за даною ознакою в сучасній науці прийнято виділяти чотири категорії конфліктів:

Внутрішньоособистісний конфлікт-будучи базовою ланкою ієрархії соціальних конфліктів, внутрішньоособистісний конфлікт, проте, представляє реальний інтерес для вчених-конфліктологів, перш за все, виходячи зі специфіки причин і умов його виникнення. Так, в основі внутрішньоособистісного конфлікту знаходиться супроводжується глибокими внутрішніми переживаннями суперечність потреб, інтересів і цінностей конкретної особи, обумовлене значним розбіжністю сфери бажаного і дійсного;

Міжособистісні конфлікти – найбільш поширена в суспільстві категорія конфліктів, оскільки вони виникають між окремими індивідами або локальними соціальними групами з приводу реально складного між кожним з учасників конфлікту, соціально-психологічного взаємодії. При цьому в науці зазначається, що дійсні і найбільш важливі причини міжособистісного конфлікту можуть носити як об’єктивний, тобто независящий від волі і свідомості людей характер, так і суб’єктивними, тобто причини конфлікту можуть бути приховані виключно в діях і словах як мінімум однієї з його сторін;

Конфлікт між особистістю і групою, незважаючи на його віднесення до числа міжособистісних конфліктів, на думку ряду дослідників, заслуговує виділення в самостійну категорію. Дійсно, з таким підходом можна погодитися, оскільки такого роду конфлікти ускладнюються їх групової організацією. Так, в результаті конфлікту виходячи з характеру його протікання і отриманих результатів, можуть мати місце як конструктивні варіанти розвитку – зв’язок особистості з соціальною групою зміцнюється, так і деструктивні, коли відповідна зв’язок, навпаки, піддається деформації і спостерігається групова дезінтеграція, обумовлена саме наявним соціальним конфліктом;

Міжгруповий конфлікт, в рамках якого відбувається зіткнення інтересів різних соціальних груп – від найменших, всередині яких має місце безпосередня взаємодія між учасниками відповідної групи виходячи зі спільності їх цілей та інтересів, до найбільш великих груп (класів, політичних партій, професійних співтовариств, і т. д.), всі члени яких з об’єктивних причин не можуть безперервно взаємодіяти між собою, однак, тим не менш, організовані між собою у зв’язку з існуванням у них спільності соціально значущих ознак.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Вербальна сугестія