Приклад, подібність і порівняння в ораторстві

Порівняння, напевно, є основним, найбільш базовим прийомом ораторського мистецтва. Найважливіше правило риторики свідчить, що всі абстрактне необхідно представляти наочно за допомогою порівнянь і прикладів, образів або навіть коротких оповідань-ілюстрацій, що включаються в мову. Такий прийом звучить особливо виграшно в тих випадках, коли ви хочете донести до слухача числову інформацію.

Наприклад, всім відомий Михайло Ходорковський, коментуючи обвинувальний вирок суду, в якому говорилося, що він вкрав 347 млн. Тонн нафти, порівняв це кількість палива з об’ємом, який може поміститися в «залізничний склад, тричі огинає землю по екватору». Звичайній людині складно собі уявити, скільки це 347 мільйонів тонн нафти. Зате ми всі знаємо, як виглядає поїзд, і приблизно уявляємо собі довжину кола Землі, а значить, знаємо, що це – дуже багато нафти. Таке порівняння, використане оратором, допомагає слухачам уявити числові дані і подумки співвіднести їх із знайомими їм величинами, зробити абстрактні цифри відчутними.

Ораторський прийом – порівняння

Крім звичайного порівняння існують також його окремі форми, такі як образ і метафора. На відміну від звичного зіставлення двох речей у промові, ці ораторські прийоми мають творчий відтінок. Як правило, образи не створюються нами штучно. Вони приходять, коли ми спостерігаємо за навколишнім світом і будуємо асоціації. Якщо ж ви хочете прикрасити свою промову образами, але відчуваєте певні труднощі в продукуванні потрібної образності, рекомендуємо вам ознайомитися зі спеціальним уроком на нашому сайті, спрямованим на розвиток асоціативного мислення, а також потренуватися розгадувати Друдл.

В окремих випадках для створення образів і аналогій можна вдаватися навіть до невеликих розповідей, якщо вам, звичайно, дозволяє час виступу. Однак не варто затягувати момент ілюстрації, важливо створити влучний і яскравий образ, який залишиться в пам’яті людей, не перевантажуючи їх увагу абстрактними міркуваннями.

Схожим прийомом порівняння, в основі якого лежить ставлення частини до цілого, є синекдоха (перейменування). Це спосіб вираження думок, при якому слово вживається в переносному значенні, а саме – поняття відомого предмета або групи предметів замінюється поняттям, що позначає частину названого предмета або одиничний предмет. Наприклад, коли ми чуємо фразу «У Білого дому і у Кремля різні думки», ми розуміємо, що мова йде не про архітектурні споруди, а про представників певних політичних сил США та Росії, які не зійшлися в думках з якогось питання. Синекдоха дає оратору можливість коротко й виразно донести свою думку до слухачів, залишивши в їх пам’яті певний образ сказаного.

Посилання на основну публікацію