Питання без відповідей

Хочете позбавити людину здатності мислити, поставте йому запитання і самі ж на нього дайте відповідь, це буде відмінним способом запрограмувати людини, і як бачите, досить елементарним способом це зробити. Ще можна бути знаючим і “знають” людиною, постійно даючи відповіді на питання інших людей, тим самим роблячи їх нездатними самим замислюватися над своїми питаннями і самостійно знаходити відповіді на них. Надайте таку ведмежу послугу людині, дайте йому відповідь на його питання, і ця послуга, буде ні чим іншим як вашої спробою позбавити його розуму.
А тепер зверніть свою увагу шановні читачі на те суспільство, в якому ми з вами живемо, і визначте для себе здатність цього суспільства мислити самостійно, своєю головою. Після зверніть увагу на себе і своє мислення, і зробіть аналогічні висновки щодо самого себе. Даючи людям відповіді на їхні запитання, а ще гірше, задаючи їм їх попередньо, людина тим самим здійснює проти людей велике зло, роблячи їх соціально залежними і зовсім божевільними, бо такими діями, він сприяє усиплянню їх розумової активності.

Тут я хотів би покаятися перед вами шановні мої читачі, бо сам я в свою чергу давав і даю дуже багато відповідей на ваші питання, і часто, я сам їх перед вами ставлю. Але тут я хочу дати своїм діям сяке-таке пояснення, адже з огляду на той факт, що справа я маю з уже ототожнення і відформатовані умами більшості, мені доводиться застосовувати звичні для людей прийоми навчання. Тому ми з вами просто не зможемо зрозуміти один одного, якщо в нашому з вами спілкуванні не буде питань і відповідей один для одного, але істини заради, треба визнати, що дійсно мудре спілкування між людьми – безмовно.

Інформація – вона у нас може бути як в сирому і незайманому вигляді, так і в приготованому зі спеціями варіанті, з явною гостротою, з кислинкою, або це може бути солодка інформація. Відповіді друзі мої, можуть бути саме такими – вони можуть бути солодкими, то пак у вигляді таких відповідей, які ми з вами хочемо почути, а можуть бути і гіркими, чи то пак бути колючої очі правдою. Але часто будь-, особливо авторитетну відповідь, сприймається нами як фундаментальне твердження, що не підлягають сумніву, замість того, щоб бути просто інформацією, як кажуть журналісти – “інформацією до роздумів”.

Самі-то вони звичайно, ніколи такої інформації не надавали, вже у кого-кого, а у журналістів вона завжди приправлена потрібним чином, і з потрібними спеціями. Але в цілому, правильне спілкування між людьми, саме таким і має бути, тобто інформація, що передається одними людьми іншим людям – повинна бути сирою, це повинна бути тільки констатація фактів, а не їх визначення. Питання і відповідь до нього, без вашої логіки і уваги до цього процесу – це життя поза вашої участі в ній. Я б так це міг сформулювати, спираючись на своє бачення пасивності та байдужості багатьох людей, до тих питань, які мають пряме відношення до їх життя.

Питання – це завдання для мозку, це робота для нього, якій він повинен займатися, бо в тому його призначення. І нам потрібна повноцінна робота нашого мозку, для того, щоб бути господарями у своєму житті. Але якщо у людини буде працювати його мозок, тоді це буде дуже складний в управлінні людина, йому можливо навіть буде вкрай складно адаптуватися в тій соціальному середовищі, де люди не думають, де люди, порівняй комп’ютерів – вони запам’ятовують інформацію і потім, видають по команді готову відповідь. Уявіть собі, як би спілкувалися між собою два комп’ютери, які не генерують відповіді, а видають вже готові, що зберігаються в їх пам’яті. Часто, навіть дуже просте питання, може поставити комп’ютер в глухий кут, від того-то до сих пір не вдається створити повноцінний штучний інтелект, бо людський мозок, працює принципово інакше.

Ми не народжені для ноші чужої інформації, ми народжені шукати відповіді по життю самостійно, але в купе з інформацією вже накопиченої людством, як інформацією, яка нам в допомогу. Але чомусь в нашому суспільстві, інтелектом визнається аж ніяк не творче мислення і не мислення, засноване на питаннях, над якими треба саме думати, а вміння запам’ятовувати багато інформації, в тому числі і сміттєвої. Упевнений багато з вас розуміють, чому воно так, з думаючим і головне все усвідомлюють людиною – дуже важко жити, їм важко керувати, як я вже сказав вище, його не залякати, не обдуриш, не використаєш як витратний матеріал. Але важко з ним жити тільки машинам і експлуататорів, а ось іншим, таким же людям з головою, він навпаки буде приємний і цікавий, як людина жива і справжній.

Спілкуватися ж з тими, хто переказує тобі інформацію, отриману з телевізора, книг, або з вуст інших людей, від яких вони колись щось почули, стає просто не цікаво, коли твій власний рівень розвитку істотно зростає. Але якими б ми, не були самі, ні в якому разі звинувачувати і принижувати ті самі механічні уми, яких навколо нас дуже багато, ми не повинні, бо багато з цих умов, самі не розуміють, наскільки вони залежні і що їм з цим робити . Частково ми всі такі, і в цьому наша біда, нас так виховують з дитинства, нас готують до служби суспільству, нехай не всіх, але багатьох. І тому, нам необхідно один одному допомагати, але робити це потрібно правильно, не годуючи, готової інформацією уми один одного, а ставлячи перед своїми умами завдання, які ті, повинні вчитися вирішувати самі.

Я це роблю в своїх останніх статтях, для тих хто спостережливий, стає очевидним, що такі ось аналітичні статті, на відміну від технічно-інформаційних статей, більше не дають тієї великої кількості відповідей, якими я годував вас раніше. Тепер я закликаю вас думати самостійно, я переходжу на новий етап свого навчання людей бути сильними, самостійними і усвідомленими. Звичайно технічно-інформаційні статті я буду писати, знання нам з вами потрібні, досвід інших людей і досягнення минулого, представляють для нас велику цінність, з точки зору використання цієї інформації для формування свого власного досвіду.

Я не кажу про те, що користуватися сторонніми джерелами інформації, тими ж книгами та інтернетом це погано, ні в якому разі, так само як і спілкуватися, отримувати знання та досвід від інших людей, для нас дуже і дуже, важливо. Це не погано, це добре, погано приймати всі ці знання і досвід в готовому вигляді, не піддаючи їх власного аналізу, погано виробляти в собі звичку – жити чужим розумом. Навіть якщо мова йде про авторитетних умах, їх обов’язково треба перевіряти, до них вашу увагу повинно бути особливо гострим, бо авторитет, підкуповує вас, перш за все – своїм авторитетом. От скажімо, якщо Солженіцин писав про російських і зарубіжних класиків, як про людей, що виконують за його поданням якийсь соціальне замовлення, в плані нав’язування своєї ідеології і моральності суспільства, то сам Солженіцин, за моєю його оцінкою – висловлював позицію програв людини.

Цей, без сумніву, талановитий філософ двадцятого століття, не зміг грамотним і зручним для себе чином, адаптуватися в специфічному середовищі соціалізму, в якій хтось відчував себе досить комфортно, а хтось ні, так буває при будь-якому політичному ладі, в будь-якому суспільстві . У підсумку, будучи в числі тих, хто слабкий, Солженіцин став критикувати керівництво Радянського Союзу за його політику, спочатку в самому Радянському Союзі, а після і за його межами, що навряд чи він став би робити, будучи в числі перших осіб ЦК КПРС. Сьогодні ми з вами бачимо все те ж саме, слабкі, критикують сильних, програвши, засуджують переможця, і це відбувається всюди, тому що переможці і переможені є скрізь.

Адже прийнята позиція того, хто програв людини, волею неволею встає на противагу позиції переможця, а багато хто з вас, як люди розумні, явно хотіли б бути на боці останніх. Ось так ось друзі, не один людський розум, наскільки б геніальний він не був, не може і головне не повинен бути для нас чистим джерелом відповідей на наші запитання. Цей джерело може бути тільки в нашій голові, яка за допомогою досвіду чужих голів, приготує нам, потрібну для нас інформацію, у вигляді ексклюзивного страви, очищеного від чужих ідилій і поглядів. Недарма раніше мудреці, більше мовчали або в кращому випадку задавали питання для тих, хто шукає умів, щоб ті більше думали. І вони не тріщали як сучасні вчителі, в широкому сенсі цього слова – “вчитель”, які начисто гублять можливість людей думати, впіхівая в них свої визначення всьому і вся.

А ми з вами після задаємося запитаннями на адресу, наприклад, наших старих, які жили за часів активного підкорення космосу, в найбільш читаючої країні світу, а тепер не можуть зрозуміти, як користуватися стільниковим телефоном або банкоматом. Якщо мозок не думає, а шукає відповіді в пам’яті, то де ж йому знайти інформацію про банкоматах, яких раніше не було? А мозок не працює, не тільки у людей похилого віку, він не працює і у молоді, яка вариться в тому ж соку, в якому варилися їх батьки, і батьки їх батьків, адже традиції навчання за допомогою нав’язування старих і закоренілих переконань, сягають корінням далеко в минуле .

Ніякі знання в довгостроковому періоді, не дозволять людині бути повністю адекватним дійсності, в якій він живе, їх завжди необхідно доповнювати свіжою інформацією, яка не просто повинна надходити в вашу голову, а й ретельно в ній оброблятися. Однак цього немає, зате є звичка шукати відповіді поза своєї голови, яка щеплена з ранніх років. Подібно до того, як нерозумні мами і бабусі спотворюють своїх дітей, все за них роблячи з дитинства, таким же чином і ті люди, які навчають за допомогою нав’язування своїх, далеко не завжди істинних знань, спотворюють мозок людини. І як я вже сказав вище, навіть цілком собі об’єктивна інформація від першої особи, повинна бути грамотно адаптована під власні потреби, і, під своє власне життя.

Де, скажіть мені, у нас вчать тому, щоб думати над поставленим питанням, тим більше, ставити це питання собі самому? Особисто я бачу тільки варіанти навчання, в яких ти або запам’ятовуєш потрібну до видачі інформацію, або забувши її, елементарно не знаєш правильної відповіді, таких навіть називають тупими людьми, типу поганими комп’ютерами. А ви уявіть собі, яке це спілкуватися з людиною, яка аналогічно комп’ютерного боту, видає тобі лише ту інформацію, яка є в його пам’яті, а постав йому глибокий за змістом питання, так він почне давати збій. Втім, це я вже підкреслював вище, сподіваюся ви мене розумієте. Адже в плані навчання, неможливо пояснити що-то такій людині, який вже має відповідь на те питання, яке ви збираєтеся з ним обговорити, це неможливо зробити з механічним розумом, бо він почне накладати на вашу інформацію, інформацію свою, а далі за принципом свій чужий.

Тобто якщо ти схожий за своїми поглядами на мене, значить істину кажеш, якщо твої погляди відрізняються від моїх, тоді ти чортів єретик. Ні друзі, так не піде, якщо у людини є мета – жити нормальним життям, своїм життям, в якій всі вчинки більш-менш осмислені, і не є вчинками на догоду інших, більш грамотних людей, тоді питання такої людини, повинні залишатися без прямих відповідей на них. Вони, ці питання, повинні обговорюватися і обмірковує, а не підтверджуватися своїми знаннями в якості перевірки, і тим більше не прийматися на віру. Звичайно це відноситься не до всього, все-таки навчання в вигляді того примітивного освіти, яке ми маємо, нам необхідно, зовсім не обов’язково самому наздоганяти той факт, що в розетку два пальця краще не пхати.

Однак що стосується життєво-важливих питань, то їх я рекомендую вам задавати насамперед – собі, а не іншим, якщо звичайно ці інші, не напихають вас своїми суб’єктивними поглядами у вигляді відповіді, а діляться з вами своїми міркуваннями з приводу вашого запитання таким чином, щоб ви прийшли до свого власного відповіді. Я буду поступати переважно саме так, нехай цей спосіб навчання і не відповідає інтересам більшості, які звикли слідувати чужим повчанням, але їй богу, кого-то я обов’язково навчу думати і бачити суть речей, без будь-якої парадигми. З такими людьми, і мені буде цікавіше, і життя наше в цілому стане краще, адже люди думаючі, і люди усвідомлюють, в цьому світі, мають величезне значення.

Біда в тому, що таких людей мало, і тому у нас процвітає вкрай недоброзичлива до слабким людям, форма експлуатації та насильства, у вигляді, насамперед, таких ілюзорних і утопічних уявлень, як уявлення про свободу, рівність, незалежності, стабільності і іншої нісенітниці , за якими ховається звіряча дикість. І для того, щоб в цьому світі не бути з’їденим, необхідно бути сильним, необхідно вміти думати, це дуже важлива умова для виживання і тим більше для повноцінного життя.

Як воно буде в тому випадку, коли наші голови, будуть дійсно нашими, покаже час, в ситуації з індивідом, критичне мислення – це безумовний плюс, а в ситуації з суспільством, прикладів, на жаль, історія поки не знає. Може нам з вами варто, її такою написати, на підставі, природно, реальних подій?

Посилання на основну публікацію