Національна психологія

Національна психологія – складова частина суспільної свідомості (суспільного життя) людей, його найважливішого компонента – суспільної психології. Вона реальна, проявляється у вчинках і поведінці людей та їх груп і опосередковує всі форми їх свідомості – політику, право, мораль, релігію, науку, мистецтво та філософію. У свою чергу, етнічна психологія – це галузь соціальної психології, що вивчає національну психіку людей.
Національно-психологічні явища проявляються по механізмам національної установки і національного
159
стереотипу і мають певні властивості, що відображають специфіку прояву т закономірностей. До них відносяться:
здатність детермінувати всі інші психічні явища (кожен представник тієї чи іншої національної спільноти мислить, переживає, поводиться, спілкується і діє так, як диктує йому його етнічне середовище і тривалий національний досвід розвитку);
надзвичайне різноманіття (у кожної конкретної спільності національна специфіка психічних процесів і станів, взаємодії, взаємин і спілкування мають свої особливі характеристики, що ускладнює їх сприйняття, вивчення і осмислення);
неможливість приведення їх своєрідності до якогось спільного знаменника (у представників різних етнічних спільнот своя специфіка прояву їхньої психіки);
більші порівняно з іншими психологічними явищами консервативність і стійкість.
Національна психіка має свою структуру, включає в себе системоутворюючу і динамічну сторони.
У системоутворюючу бік входять:
національну самосвідомість – усвідомлення людьми своєї приналежності до певної етнічної спільності та її положення в системі суспільних (державних, міжетнічних) відносин;
національний характер – історично сформована сукупність стійких психологічних рис представників тієї чи іншої етнічної спільності;
національний темперамент – їх специфічні поведінкові характеристики;
національні інтереси і орієнтації – суспільно-психологічні явища, що відображають мотиваційні пріоритети представників тієї чи іншої етнічної спільності, службовці збереженню її єдності і цілісності;
національні почуття і настрої – емоційно забарвлене ставлення людей до своєї етнічної спільності, до її інтересам, іншим народам і цінностям;
національні традиції та звички – міцно вкорінені у повсякденному житті, передаються з покоління в покоління правила, норми і стереотипи дій, спілкування представників конкретної етнічної спільності.
160
Динамічна сторона психології нації, яку зазвичай називають національно-психологічними особливостями людей, на відміну від системоутворюючою дозволяє точно вия вити й осмислити специфіку прояву і функціонування національно-психологічних явищ.
Прийнято вважати, що в структуру динамічної сторони національної психології входять:
мотиваційно-фонові національно-психологічні особливості (до них відносяться такі якості, як працездатність, діловитість, обачність, ступінь старанності, ініціативності, наполегливості і т.д. *), які характеризують спонукальні сили діяльності представників тієї чи іншої етнічної спільності, показують своєрідність їх мотивів і цілей; “Інтелектуально-пізнавальні, що визначають своєрідність сприймання й мислення носіїв національної психіки, що виражається в наявності у них специфічних пізнавальних якостей, відмінних від аналогічних у представників інших народів (особливе поєднання таких характеристик, як ступінь прихильності логікою, широта і глибина абстрагування, швидкість розумових операцій, специфіка організації розумової діяльності та ін., з одного боку, а також співвідношення різних за силою, глибиною, цілісності, активності і вибірковості сприйняттів, повноті та оперативності уявлень, яскравості і жвавості уяви і т.д. – з іншого, зумовлюють своєрідні параметри інтелектуальної активності і породжують специфічні пізнавальні характеристики розумової діяльності представників різних націй **);
161
емоційно-вольові, що зумовлюють функціонування у представників тієї чи іншої етнічної спільності чітко виражених своєрідних емоційних і вольових якостей, від яких багато в чому залежить результативність діяльності (наприклад, добре відомі интровертированность і витриманість англійців та німців, велика збудливість і гарячність французів і ірландців; багато дослідників також дійшли висновку, що найбільшою стійкістю відрізняються вольові процеси у англійців, естонців і китайців, а більш тривалі вольові зусилля здатні виявляти турки, євреї і японці);
комунікативно-поведінкові, що охоплюють специфіку інформаційного та міжособистісної взаємодії, спілкування і взаємини представників конкретних народів (вони знаходять свій прояв у поглядах і зовнішніх формах поведінки, в специфічних прийомах і способах передачі та обміну інформацією і т.д.).

Посилання на основну публікацію