Кризові етапи виховання особистості

Перший рік життя людини. На цьому часовому відрізку вкрай важливу роль відіграє сім’я в становленні. Через батьків дитина дізнається добрий чи світ по відношенню до нього. Якщо становлення нормальне, то у дитини формується довіра до світу, в іншому випадку – аномальне, що супроводжується глобальним недовірою.

Від 1 року до 3 років. Якщо процес формування нормальний, то у дитини виробляється не тільки самостійність, але і впевненість в собі. В іншому випадку, при аномалії, спостерігається гіпертрофований сором і невпевненість в собі.

Від 3 до 5 років. Цікавість або байдужість до людей і світу, ініціатива або почуття провини, активність або пасивність.

Від 5 до 11 років. На цьому етапі дитина вчиться не тільки ставити перед собою цілі, а й досягати їх, розвивати в собі працелюбність, комунікативні та пізнавальні навички, прагнути до успіху і самостійно вирішувати свої завдання. Якщо ж становлення відхиляється від норми, то новоутвореннями стануть марності зусиль вирішення поставлених завдань, відчуття безглуздості, комплекс неповноцінності.

Від 12 до 18 років. На цьому етапі розвитку підлітки переживають самовизначення. Молоді люди визначаються з світоглядом, вибирають майбутню професію, будують плани. Якщо ж спостерігаються відхилення від норми, але молода людина занурюється в свій внутрішній світ, всі спроби розібратися в собі стають марними. Плутанина в почуттях і думках тягне за собою труднощі із самовизначенням, нездатність планувати своє майбутнє, а також зниження активності. Як правило, в останньому випадку підліток стає конформістом, не маючи своїх власних світоглядних установок.

Від 20 до 45 років. Цей часовий інтервал відноситься до ранньої дорослості. У нормі він супроводжується бажанням людини бути корисним членом соціуму. Індивідууму вдається відчувати радість від життя в тому випадку, якщо він створює сім’ю, заводить дітей і працює. Рання зрілість – це період, коли роль сім’ї знову виходить на передовій план, тільки в даному випадку сім’я вже не батьківська, а створена самостійно. До позитивних новоутворень цього періоду варто віднести: товариськість і інтимність. Що стосується негативних, то до них слід віднести нерозбірливі зв’язку, уникнення близьких стосунків і повна ізоляція. В даному випадку труднощі характеру межують з розладами психіки.

Від 45 до 60 років – середня зрілість. Прекрасний життєвий етап становлення в умовах різноманітної, творчої і при цьому повноцінного життя. Людина любимо і поважаємо сім’єю, друзями і колегами, досяг певних висот у кар’єрі, навчає і виховує дітей. Якщо формування відбувається благополучно, то людина продуктивно і активно працює над собою, якщо немає, то спостерігається бажання піти від реальності, шляхом «занурення в себе». Подібний «застій» супроводжується озлобленістю, егоїзмом, ранньої інвалідністю, втратою працездатності.

Після 60 років – пізня дорослість. Період, коли людина починає активно підбивати підсумки прожитого життя.

Посилання на основну публікацію