Емоційна депривація

Кожній людині для нормального існування та психологічного розвитку потрібні механізми взаємодії з навколишнім світом і іншими людьми. Спілкування із зовнішнім світом і суспільством дають людині приплив стимулів і мотивує на різні дії.
Взаємозв’язок з близькими людьми, колективом має чітку емоційну забарвленість, що і стимулює психологічний розвиток. Недолік такого спілкування призводить до несприятливих порушень та емоційної депривації.

Проблеми емоційної депривації

Спочатку у психіатрії та психології поняття емоційної депривації (порушення емоційної сфери людини) розглядалася стосовно дітей, які з ряду причин мало контактували з батьками. В першу чергу це стосувалося тих дітей, які росли в дитячих будинках та інтернатах і були позбавлені емоційного спілкування з близькими людьми.

Значення відчуттів в житті дитини переоцінити складно, адже спочатку всі його відносини зі світом починають будуватися саме через відчуття – тактильний контакт з батьками в дитинстві, емоційний зв’язок з родиною в процесі дорослішання. Дефіцит позитивних емоцій і почуттів у дитячому віці негативно позначається на розвитку дитини у всіх інших аспектах, включаючи інтелектуальні здібності.

Наслідки емоційної депривації в майбутньому можуть ставитися до різних сфер життя, в першу чергу такі люди відрізняються холодністю і бідністю емоцій, недовіра до світу, нездатність створити повноцінну сім’ю з-за розриву емоційного зв’язку з людьми.

Зараз психологи суттєво розсунули межі поняття емоційної депривації, воно все частіше стосується не тільки дітей, але і дорослих людей. Людина, що живе в мегаполісі, що знаходиться постійно серед великої кількості людей дуже часто втрачає контакт з суспільством.

Тобто, він існує всередині співтовариства, але не проявляє по відношенню до оточуючих людям ні співчуття, ні розуміння, ні бажання контактувати. Таке порушення емоційного зв’язку з світом зустрічається нерідко, воно загрожує нервовим зривом, психологічними проблемами, стресами й депресіями.

Посилання на основну публікацію