ЕЕГ і томографічні дослідження розумової діяльності

Дослідження імпульсної активності нейронів на людях можуть носити лише обмежений характер. Більше того, вони завжди пов’язані з роботою на хворих людях і потрібне підтвердження, що подібні процеси відбуваються і в мозку абсолютно здорових людей. Саме тому більшість дослідників займалася аналізом ЕЕГ у здорових людей в процесі вирішення тих чи інших завдань.
Першими за часом здійснення були експерименти з візуальним аналізом ЕЕГ в процесі тієї чи іншої діяльності. Численні дослідження показали, що будь-яка розумова операція супроводжується реакцією активації на ЕЕГ у вигляді десинхронізації альфа-ритму і перебудови частотно-амплітудних параметрів ЕЕГ. Проте реакція активації не є специфічною для процесів мислення, оскільки властива широкому колу психологічних феноменів. Просторово-часова організація ЕЕГ відображає включеність конкретних структур в мозкову діяльність.
Щоб співвіднести зміни активності, що відбуваються в різних точках мозку, виявляють синхронну активацію нейронних ланцюгів і оцінюють когерентність спектральних складових (тобто кореляційні зв’язки в різних частотних діапазонах) ЕЕГ (Ліванов, 1972). Процес вирішення завдань супроводжується збільшенням числа областей, між якими виникають високі значення коефіцієнтів кореляції. При цьому залежно від виду завдань фокуси активації (області кори з найбільш суттєвими змінами) розташовуються в різних відділах мозку. Наприклад, при вирішенні просторових задач фокус активації розташовувався в паріетотемпоральной області правої півкулі, якщо завдання було образної, то фокус зміщувався в потиличні області, в слуховому завданні – в скроневі відділи кори.
Зіставлення ефективності процесу мислення з психофізіологічними змінами відповідає прогнозам теорії ефективності. Наприклад, в томографічних дослідженнях виявлена ​​зворотний зв’язок між активністю мозку під час вирішення завдань і рівнем інтелекту: при вирішенні складних завдань у людей з високим коефіцієнтом інтелекту виявляються менші показники метаболізму мозку в порівнянні з випробуваними, що мають більш низькі значення коефіцієнта (Haier ea, 1988) . Це не означає, що у людей з високим інтелектом метаболізм залишається на колишньому рівні при розв’язанні задач. Підкреслюється лише той факт, що зміни, які виявляються у людей з низьким інтелектом, більш виражені і охоплюють більше структур мозку.
Цей же результат підтверджується в дослідженні, де аналізується ЕЕГ. Наприклад, при оцінці людей з високим (більше 127) і низьким (менше 87) коефіцієнтами інтелекту (Jausoveč, Jausoveč, 2001) виявилося, що більш висока амплітуда альфа-ритму, бóльшая комплексність і більша когерентність ЕЕГ різних ділянок мозку відзначається у людей з більш високим рівнем інтелекту. Велику комплексність ЕЕГ в центральних і тім’яних областях кори головного мозку у випробовуваних з більш високими показниками інтелекту в порівнянні з піддослідними з низькими значеннями підтвердили і інші дослідники (Lutzenberger ea, 1992). Якщо амплітуда альфа-ритму є показником, зворотним активації, то два інших показника – комплексність і когерентність – відбивають злагодженість роботи різних структур мозку. Мабуть, у високоінтелектуальних існують більш специфічні нервові мережі. У цьому випадку число подібних нейронних ансамблів може бути меншим, але діяльність їх може бути більше синхронної, тому їх ЕЕГ більш скоординована в просторовому і часовому відношенні. У людей з низьким інтелектом обробка стимулу відбувається з підключенням великої кількості неспецифічних областей.
З погляду теорії ефективності, результативне мисленням супроводжується виключенням з активності відділів мозку, які не потрібні для швидкого і правильного рішення задачі. Саме тому виникає сфокусоване включення структур, які безпосередньо беруть участь у вирішенні завдань і їх виконанні у людей з високим інтелектом. Наслідком цього є негативний зв’язок мозкової активності при когнітивної навантаженні і інтелектом.
Показано також, що люди з більш високим інтелектом виявляють велику активацію лівої півкулі при обробці інформації в порівнянні з людьми з меншими його значеннями (Jausoveč, Jausoveč, 2001). Можливо, важливим моментом для прояву інтелекту є рівень мієлінізації нейронів, оскільки нейрони людей з меншим інтелектом можуть бути менш міелінізіровани.

Посилання на основну публікацію