Допомога людям

Чи потрібно допомагати людям? Упевнений, хоча б раз у своєму житті, багато хто з вас задавався цим питанням, і неспроста. Адже з одного боку, глибоко всередині себе ми відчуваємо потребу в тому, щоб комусь допомогти, коли у нас є така можливість, а з іншого, наш життєвий досвід нерідко показує нам, що допомагати іншим людям не просто невигідно, але навіть у деяких випадках небезпечно. І хоча ми не завжди усвідомлюємо, наскільки насправді нам вигідно чи невигідно комусь чимось допомагати в тій чи іншій ситуації, ми тим не менш, боїмося це робити, так як знаємо, що багато людей схильні зловживати чужою допомогою і довірою. Є й такі серед нас, хто взагалі не розуміє – навіщо комусь допомагати, коли можна і потрібно дбати лише про себе, в тому числі і за рахунок інших людей. Допомога людям здається дуже дурним справою, тим більше, що воно ще й невдячна в більшості випадків. Ось тому деякі з нас ніколи нікому нічим не допомагають. Але справа в тому, що схильність допомагати іншим людям закладена в нас природою. І закладена вона у нас для того, щоб зробити наш вид більш живучим. Без допомоги один одному ми всі давно б вимерли. У цій статті, шановні читачі, я розповім вам про те, чому потрібно допомагати іншим людям, в яких ситуаціях це треба робити і головне, як треба допомагати людям, щоб дійсно допомогти, а не нашкодити і їм, і собі.

Зверніть увагу, якими б егоїстами не було багато людей – навіть вони іноді комусь чимось допомагають, нехай по дрібниці, але допомагають. І навіть незважаючи на ті ситуації, коли людей спеціально налаштовують один проти одного, коли потурають їх егоїзму і навіть виховують у них його, люди все одно надають один одному допомогу, нехай навіть саму незначну. Є, правда, й такі люди, які ніколи нікому не допомагають, у всякому разі, ми за ними цього не помічаємо. Але таких людей мало, вони все-таки є більшою мірою винятком. При цьому, наше бажання допомагати іншим людям не суперечить нашому егоїзму, тому що, допомагаючи іншим, ми одночасно можемо допомагати собі, тільки часто ми цього не усвідомлюємо. Людина – істота соціальна, він не може жити без інших людей. Ми всі в тій чи іншій мірі залежимо від оточуючих нас людей. А раз ми залежимо один від одного, значить, ми один в одному потребуємо, а раз ми один в одному потребуємо – ми повинні допомагати один одному, повинні піклуватися один про одного. Власне, люди завжди це робили, тільки можливості у нас у всіх різні. Хтось піклується про свою сім’ю, а хтось про цілій країні і навіть про все людство. Але є й такі серед нас, хто навіть про себе подбати не в змозі. Таким чином, ми з вами бачимо, що люди зацікавлені в допомозі один одному. Але при цьому багато хто з нас досі сумніваються в необхідності допомагати іншим людям. Давайте з’ясуємо, чому.

В одному відомому мультфільмі [Чебурашка] є пісенька з такими словами: «Хто людям допомагає, той витрачає час даремно. Хорошими справами прославитися не можна…» І знаєте що, дорогі друзі, деякі люди твердо переконані в істинності цих слів. Вони дотримуються саме такої позиції в житті – вони нікому не хочуть допомагати. Але хіба це справді так? Хіба ми даремно витрачаємо час, коли комусь допомагаємо, і хіба наші добрі справи, ні до чого доброго нас не приводять? Може вся справа в тому, що ми не знаємо, якою повинна бути допомога іншим людям і які справи дійсно можна назвати гарними? Я вважаю, що справа саме в цьому.

Допомога людям повинна бути правильною, в іншому випадку вона ні до чого хорошого не призведе. В нашому житті всяких людей вистачає, і не всі вони чинять так, як нам хотілося б. Не всі з них відповідають на добро добром, і наша доброта не завжди винагороджується, бо багато її не розуміють і навіть не приймають. А деякі і зовсім вважають прояв доброти слабкістю, тому починають нахабніти – лізуть на шию, намагаються експлуатувати добрих людей, прагнуть до того, щоб паразитувати на них. Так що допомога людям не завжди оцінюється належним чином. Часто вона взагалі ніяк не оцінюється, а іноді за неї навіть карають. Тому й кажуть, що не треба людям робити добро, щоб не отримати зла. Інший раз за добру справу, за добрий вчинок, допомогу комусь, тобі ж ще й дістанеться. Але, тут є два дуже важливих моменти, які деякі люди, які не вважають за потрібне комусь допомагати, випускають з поля своєї уваги. По-перше – де б ми з вами були, якби не допомагали один одному? Згадайте, скільки разів у вашому житті інші люди вам допомагали, хоча б по дрібниці, і як ця допомога відбилася на вас і ваше життя? Тільки не кажіть, що цього не було. Взяти хоча б ваше дитинство в якості прикладу, — пам’ятаєте себе маленьким? Ви тоді були зовсім безпорадним людиною, вірно? Ви не могли самі про себе подбати і без допомоги інших людей – ви б просто не вижили. Можливо, у вас були не найкращі батьки, або їх взагалі не було, не самі розумні і добрі вчителі, не найвідповідальніші і турботливі лікарі і так далі, але тим не менше вам допомогли вирости, допомогли вам стати на ноги, допомогли навчитися читати, писати, рахувати, допомогли влитися в соціум і навчили вас худо-бідно піклуватися про себе. Ось так нам всім колись допомогли. І це, погодьтеся, дуже цінна допомога.

Подумайте, що було б, якби в дитинстві вас оточували виключно вороже налаштовані до вас люди, готові скористатися вашою слабкістю і зовсім не бажають вам допомагати. Ви б, напевно, просто не вижили. Хоча що значить, напевно, ви б точно не вижили. Так що всім нам колись допомагали, раз ми вижили, виросли і чогось навчилися, раз ми тепер можемо про себе подбати. Але навіть ставши дорослими людьми більшість з нас стикаються з допомогою інших людей, просто ми не завжди помічаємо. Ви ж не скажете, що всі люди навколо вас, ніколи нічого для вас доброго не робили, ніколи і нічим вам не допомагали. Що-то, я впевнений, вони для вас робили і роблять, нехай навіть не завжди і не зовсім безкорисливо, але у всякому разі не за гроші. Ми досить часто несвідомо допомагаємо один одному, не завжди правильно, не завжди безкорисливо, просто користь буває різною і нічого поганого в ній немає, нам же треба якось жити, як-то про себе піклуватися, не завжди ж робити добрі справи безкоштовно, не переслідуючи ніякої особистої вигоди. Але головне, що ми це робимо – ми допомагаємо один одному. І нам треба помічати цю допомогу, щоб розуміти, яке значення вона для нас має. Тоді у людини язик не повернеться сказати, що допомога людям абсолютно марна справа, на яке ми даремно витрачаємо свій час.

Але, повторюся, допомагати людям треба вміти. Розумієте, те, що ви вважаєте допомогою і добрим ділом, в тій чи іншій ситуації, — не завжди сприймається як допомогу і як добра справа іншою людиною, іншими людьми. Кому-то можна і потрібно допомогти порадою, кому-то справою, а комусь і палицею, якщо нічого іншого людина не розуміє. Так що допомога може бути різною. Тому перед тим, як комусь допомагати, потрібно з’ясувати, у якої саме допомоги потребує той чи інший людина. Взяти, приміром, дітей – хіба вони здатні зрозуміти дорослої людини, який багато в чому обмежує їх, змушує вчитися і не дозволяє їм робити все, що вони хочуть? Цілком очевидно, що позиція дорослих дітям не повністю зрозуміла, а інколи взагалі не зрозуміла, якщо дорослі мало з ними спілкуються і нічого їм не пояснюють. Тому і доводиться інший раз вдаватися до ременя і допомагати дітям стати нормальними людьми, здатними про себе подбати, здатними влитися в соціум і адаптуватися в ньому, всупереч їхнім бажанням і навіть при їх ненависті до себе. Іншими словами наша допомога дітям, далеко не завжди сприймається ними самими, саме як допомогу, і часом вони не тільки не вдячні нам за неї, але ще й ненавидять нас за нашу допомогу їм. Але це ж не означає, що ми не повинні піклуватися про своїх дітей, не повинні допомагати їм, вірно? І допомагати їм ми повинні – правильно, а не так, як вони цього хочуть.

Ще я хочу сказати, що не треба чекати подяки від інших людей за свою допомогу – це не той товар, за яким можна і потрібно торгуватися. Ми допомагаємо один одному для того, щоб добре жити всім разом, а не для того, щоб запитувати один одного за свої добрі справи. Ви що, будете пред’являти людині рахунок за те, що підказали йому, як пройти в бібліотеку? Чи, може, ви виставите рахунок своїм дітям, за все, що ви для них зробили і робите? Чи нам потрібно почати давати один одному не безкоштовні, а платні поради, незалежно від їх корисності? Напевно, нам все це не потрібно, так як таке життя нікому на користь не піде. Звичайно, деякі види допомоги заслуговують особливої подяки. Приміром, ми не можемо безкоштовно один на одного працювати або під чесне слово давати один одному великі суми грошей, або співпрацювати один з одним без всяких договорів, так як наша людська природа, на жаль, не дозволяє нам це зробити. Тому існують гроші, договори, закони, правила, різного роду зобов’язання і так далі. Але знаєте що, дорогі друзі, ніякі гроші і ніякі закони, якими б суворими вони не були – не змусять людину сумлінно виконувати свої зобов’язання перед іншими людьми і таким чином допомагати їм. Тому ті ж гроші не завжди досить добре стимулюють людей, так як отримувати великі гроші люди люблять, а ось працювати за них їм не хочеться. Якщо, припустимо, переплачувати працівників, сплачуючи їм незаслужено високу заробітну плату – вони просто перестануть працювати, так як відчують, що, висловлюючись простою мовою – пішла халява. Тому висока заробітна плата там, де її бути не повинно – це не допомога людям, — це зло.

І теж саме з насильством – воно теж до доброго не приводить. Можна силою змусити людину щось робити для вас, але ця робота буде неякісною, а сама людина стане вас ненавидіти і при першій же можливості повстане проти вас. Тому люди повинні хотіти робити одне для одного добрі справи, нехай не безкорисливо, коли це неможливо, але від душі. А таке бажання у них можна викликати тільки за допомогою правильного освіти і виховання, коли кожна людина почне розуміти – як його життя залежить від інших людей і як від нього і його вчинків залежить життя того суспільства, в якому він живе. Іншими словами – потрібно роз’яснювати людям причинно-наслідкові зв’язки, щоб розвивати у них системне мислення. І тоді вони зрозуміють, що мав на увазі Будда, коли говорив – як окремий елемент підтримує систему, так і система підтримує окремий елемент. І завдяки цьому розумінню, більшість людей захочуть допомагати один одному, бо вони будуть бачити, що їм вигідно це робити. Адже скільки б не було людей у цьому світі – поодинці їх всіх можна подолати, підкорити, використовувати. А ось коли вони один за одного горою, коли вони підтримують один одного і один одному допомагають – з ними впоратися дуже важко, а іноді і зовсім неможливо. Тому будь-яка влада завжди поділяє людей і завдяки цьому панує над ними. Без поділу людей і нацьковування їх один з одним, меншість ніколи б не змогло підпорядкувати собі більшість.

Також ми повинні з вами розуміти, що перед тим як почати допомагати іншим людям, нам необхідно навчитися допомагати собі. Зрозуміло, що допомога може бути різною, хто здатний допомогти по-крупному, хто-то дрібниці, в залежності від своїх можливостей. Ми всі можемо бути корисними один одному. Але все ж, у деяких справах, щоб допомагати людям правильно, потрібно спочатку допомогти собі. Людина повинна морально дозріти для допомоги іншим людям. А до цього дозрівання – йому потрібно піклуватися переважно про самому собі і не брати на себе відповідальність за інших людей. Не дарма ж діти такі егоїстичні, їх егоїзм допомагає їм про себе піклуватися, він допомагає їм виживати. Діти не можуть ні про кого піклуватися, тому що ще не навчилися дбати про самих себе. Та допомогу від них, якщо і може бути, дуже суттєва, тому що вони ще самі потребують допомоги дорослих людей. А дорослі люди, ті, які, що називається, морально та інтелектуально дозріли, вже не так егоїстично підходять до життя, тому що вони в змозі подбати не тільки про себе, але і про інших людей, зокрема про своїх і навіть про чужих дітей. Егоїзм, у своїй самої непривабливої формі, притаманний слабким людям, які не вміють належним чином про себе піклуватися, тому вони все під себе гребуть, адже така форма поведінки необхідна їм для виживання. Тільки в нашому суспільстві, з його правилами і законами, щоб допомогти собі важливіше здаватися швидше альтруїстом, ніж егоїстом. Але для цього вже не на свої інстинкти, а на свій інтелект необхідно спиратися. Чого багато егоїсти робити не вміють, із-за незрілості свого розуму. Егоїсти не тільки не хочуть, але не вміють допомагати людям, вони не вміють ні про кого піклуватися. Вони часом навіть собі не в змозі допомогти, про себе не можуть подбати. Ті ж діти, в силу своєї нерозвиненості, з багатьма справами самостійно впоратися не в змозі і не можуть самі собі допомогти в багатьох питаннях. Як же тоді вони можуть допомогти іншим людям? Природно, ніяк. Ось так і багато, умовно дорослі люди, у деяких справах – не можуть допомогти іншим людям, тому що не навчилися допомагати собі. Тому, перш ніж почати робити добрі справи і з їх допомогою покращувати, як своє власне життя, так і життя інших людей – необхідно спершу розвинути себе належним чином, тобто, спочатку треба допомогти собі. Інакше, бажаючи зробити як краще – ви зробите тільки гірше, — і собі, і іншим людям.

Ну і ще про одне важливе правило, що має відношення до даної теми, я хочу розповісти вам, шановні читачі, – не треба допомагати людям, роблячи все за них. Кожна людина має, по-перше, вміти сам вирішувати свої проблеми, нехай не всі, але хоча б ті, які він здатний вирішити, а по-друге, він не повинен нічого просто так – легко і на халяву. Інакше він стане – нахабним, ледачим і слабким. Тобто, не потрібно давати потребує рибу, не потрібно навіть вудку йому давати – навчіть його робити вудочки й ловити рибу – ось справжня допомога. Ви не допомагаєте людям, коли їм даєте або що-то за них робите – ви погіршуєте їх, — ви робите їх жадібними, лінивими, нахабними і слабкими. Взяти на себе чужу ношу, значить, по-перше, позбавити людину можливості самому впоратися зі своїми справами, проблемами, завданнями, а по-друге, — це означає розбудити в ньому паразитичні нахили. Людина відразу полізе вам на шию, якщо побачить, що ви дозволяєте йому це зробити. Причому, чим примітивніше людина, тим він нахабніше і тим очевиднішим буде його бажання залізти вам на шию. Стикалися з таким у своєму житті? І я стикався. І досі стикаюся. Завжди знаходяться ті, хто намагається мене якось використовувати. Хтось просто просить у мене, наприклад, гроші, а хто-то хитрішими, намагається зацікавити мене, щоб змусити зробити для нього якусь роботу на невигідних для мене умовах.

Ми з вами, звичайно, намагаємося триматися подалі від таких людей, так як нікому не приємно, коли його намагаються використовувати або зовсім тримають за дурня, але при цьому інший раз самі здійснюємо такі дурні вчинки, які з вигляду схожі на допомогу, а насправді є злом. Наприклад, не можна давати гроші деяким жебракам, для яких жебрацтво не є способом виживання, а бізнесом, причому дуже поганим, брудним бізнесом, з-за якого, наприклад, страждають немовлята, яких використовують для того, щоб розчулити людей. І ми, коли даємо гроші тим, кому їх давати не треба – не допомагаємо людям, а творимо та поширюємо зло. Інший приклад, теж вельми поширений – це допомога деяких батьків своїм дітям, коли батьки все роблять для своїх дітей, заважаючи їм таким чином вчитися самим про себе дбати. У підсумку, з таких дітей виростають – егоїстичні, цинічні, розпещені, несамостійні, непристосовані до життя люди. У підсумку, добре з вигляду справу призводить до зворотного результату. Найкраща допомога людині, я вважаю – це допомога радою. Причому рада може бути безкоштовним, а користь від нього величезною.

Таким чином, допомога людям – це не безглузде заняття, на яку не варто витрачати час і сили – це корисне для нас усіх прагнення зробити наше життя кращим. Адже допомагаючи іншим, ми часто допомагаємо і самим собі. Треба тільки розуміти, якою має бути допомога іншим людям або окремо взятій людині в тій чи іншій ситуації. Люди бувають різні ситуації бувають різні, тому і допомога не може бути однаковою завжди і для всіх. Допомога повинна бути грамотною, доречною, своєчасної і затребуваною, тільки тоді вона піде на користь всім — і тим, кому ми допомагаємо, і нам самим. Тому не слухайте тих, хто каже, що допомога людям – це марне і безглузде заняття. Те, що робить нас сильнішими і допомагає нам виживати – марною дурістю бути не може.

Посилання на основну публікацію