Чому діти брешуть?

Багато батьків хочуть знати – чому їх діти їм брешуть, і чому діти брешуть взагалі, що їх до цього спонукає? Давайте в цьому розберемося. Тема ця досить популярна, вона хвилює багатьох дорослих людей, особливо батьків, тому що у багатьох батьків діти брешуть дуже часто, і їм це, ясна річ, не подобається. Але в цьому нічого незвичайного немає, тому що в дійсності брешуть всі і дуже часто. Це роблять не тільки практично всі діти, але й багато дорослих, тому що для них це один із способів добитися своїх цілей. Так що тема ця, не просто популярна, але і дуже важлива, адже вона стосується не тільки дітей, але і всього нашого життя. Повинні ж ми з вами розуміти таке явище як брехня, і те, чому люди, в тому числі і діти, постійно використовують її в своєму житті для рішення різних проблем і завдань. Нам це потрібно знати перш за все для того, щоб виробити правильне ставлення до цього явища. Адже якщо ваша дитина вам бреше, значить, іншого способу вирішити якусь свою проблему або щось отримати, він не бачить. І це дуже погано. У цій проблемі потрібно розбиратися, що ми з вами і зробимо.

Для початку давайте задамося питанням – а чому люди взагалі брешуть? Чому брехня є невід’ємною частиною нашого життя? І чому ми ставимося до неї негативно, чому вважаємо, що люди брехати не повинні? Цікаві питання, погодьтеся, якщо ними не задаватися, тоді і немає сенсу обговорювати дитячу брехню. Ми ж з вами не можемо відділити брехню дитини від тієї брехні, яку поширює доросла людина, це було б не лише несправедливо по відношенню до дітей, але і неправильно з точки зору аналізу такого явища, як брехня. Якщо брешуть всі, а брешуть всі, значить і ми повинні вивчати всіх, а не тільки дітей. Так чому ж саме ви брешете? Яка саме у вас є в цьому необхідність? Упевнений, вам є що відповісти на ці питання, і є чим виправдати свою брехню.

Ну так от і у дітей теж є потреба у брехні і їм теж є чим її виправдати. Правда, вони не завжди вміють правильно це робити, але це тільки тому, що вони ще не достатньо дорослі і не вміють одним брехнею, прикривати і виправдовувати інше брехня, як це роблять дорослі. Діти більш беззахисні і безпорадні, ніж дорослі, в результаті чого вони набагато частіше за дорослих стають жертвами несправедливого насильства, з ними менше вважаються, а то і не вважаються зовсім, їх часто силою змушують робити те, чого вони робити не хочуть. Багатьом дорослим плювати на інтереси та думку дітей, навіть якщо мова йде про їх власних дітей, і це, щоб ми там не говорили про гуманність і батьківської любові – норма життя. І як же їм, дітям, обійтися без брехні, так це, мабуть, єдине, за допомогою чого вони можуть себе хоч якось захистити. А більшість дорослих вважають брехня злом, вони карають своїх дітей за брехню, часом дуже жорстоко, намагаючись вибити з них цю звичку. Сила, в таких випадках, знову стає засобом досягнення мети, використовує її для дорослої людини.

А що поганого у брехні? Нам з дитинства посилено вселяють, що брехати погано, в той час як ви самі бачите, що діти вміють це робити, вони, хоч і погано, але вміють брехати, хоча їх ніхто цього не вчив. Про що це говорить? А це говорить про те, що у людей від природи є потреба у брехні, бо брехня – це і захист, і засіб нападу, який допомагає нам досягати своїх цілей. Брехня має право на існування, вона повинна бути, без неї людина беззахисна перед багатьма загрозами, особливо перед загрозами, які виходять від більш сильних людей. Власне кажучи, якщо б нашим дітям не вдавалося обвести нас, дорослих, навколо пальця, ми б, напевно, не сварили їх за те, що вони нам брешуть. Тобто, виходить, що ми хочемо користуватися слабкістю дитини, як нам заманеться, хочемо ліпити з нього все, що захочемо, не звертаючи уваги на його особисті інтереси, на його бажання, на його стан, потреби і проблеми? І ми не хочемо дозволити йому хоч якось себе захистити від нападок, хоч якось відстояти свої інтереси? Чи Не занадто нахабно з нашого боку, розраховувати на таке? Діти повинні мати можливість себе захищати від різних загроз з допомогою брехні, і слава Богу, природа надала їм таку можливість. А деякі з нас карають своїх дітей за брехню, не думаючи про те, як наші діти будуть жити в майбутньому, коли виростуть, як ви бачите, не самому чесному і справедливому світі. Навіщо вам чесні діти? Навіщо вам чесна дитина? Що ви від нього хочете, вимагаючи правди, щоб він у вас був дурним, щоб звик говорити тільки правду, не думаючи про наслідки? Ви уявляєте, що тоді цей світ з ним зробить, уявляєте, якою буде його життя, якщо він буде у вас занадто чесним? Ми з вами маємо справу з світом, побудованим і спаянным з допомогою насильства і брехні, зрозуміло, природа врахувала це, наділивши людину здатністю спотворювати інформацію.

Діти брешуть тому ж, чому і дорослі, у них, уявіть собі, теж є свої інтереси, свої бажання, свої страхи, свої почуття, і коли вони не можуть домогтися бажаного чесним шляхом – вони брешуть. Точно також, коли дітям потрібен захист від нападок дорослих або від нападок на них інших дітей, вони починають брехати, як можуть, щоб якось викрутитися зі складної ситуації, можливо навіть небезпечною для них ситуації, в якій вони опинилися. Та ви зрозумійте, що брехня – це єдине, що дитина може захистити себе і відстояти свої інтереси. Дорослі люди сильніше дітей, дітей розумнішими, і це свою перевагу, дорослі часто використовують для того, щоб нав’язати дітям свою волю, щоб зробити з них когось, ким самі діти бути не хочуть. Ви сильніше, дитина слабкіше, що йому ще залишається, як не брехати вам, коли він хоче одне, а ви інше, коли він бачить, що говорити вам правду, як мінімум неперспективно, а як максимум, небезпечно. Ви ж чините так само, ви ж брешете з-за вигоди і брешете з-за страху. Мало того, дорослі можуть брехати й просто, так би мовити, за звичкою. Ну це правда тільки здається, що іноді ми брешемо просто так, без особливого сенсу, насправді ж ми брешемо заради вигоди, або з-за того ж страху, який ми просто не усвідомлюємо повною мірою. Просто так нічого не відбувається у цьому світі. Ви брешете, коли вам це вигідно, або коли обставини змушують вас брехати, коли страх змушує вас брехати, щоб викрутитися. Діти надходять також.

Діти брешуть, шановні дорослі, тому, що вони теж багато чого хочуть і чого боятися, не думайте, що ви дуже відрізняєтеся від них у своїй поведінці. Ви розумніші, хитріші, фізично сильніше, досвідченіше, але вами рухають ті ж інстинкти, що рухають дітьми. Та і потім, ви ж самі колись були дитиною, який все ще живе всередині вас. Згадайте друзі, якими ви були, коли були маленькими. Згадайте ситуацію, коли ви брехали іншим людям, в тому числі і дорослим, і відповідайте собі на питання – чому ви брехали? Напевно, ви чого хотіли чи не хотіли, чи не так? Тепер, будучи дорослими, ви, зрозуміло, перевершуєте дітей в умінні красиво брехати і/або замовчувати важливу інформацію, але потреби в брехні у вас і у дітей одні і ті ж. Без брехні нам складно жити. Згадайте, яким вам бачився навколишній вас світ, коли ви були маленькими – досить доброзичливо налаштованим до вас, досить справедливим і чесним? Впевнений, що ні, і зараз, коли ви стали дорослими, світ більш не здається вам чесним, справедливим і доброзичливо налаштованим до вас. І навіть якщо ви літаєте в хмарах і носити рожеві окуляри, ви все одно з острахом ставитеся до цього світу, бо життя, напевно вас вже кусала і не раз. Чи можна прожити в цьому світі без брехні? Відповідайте чесно собі на це питання. Думаю, що вам без уміння брехати, хоча б трохи, жити дуже важко, а то і зовсім неможливо. Ну так, а чому ж діти повинні жити без брехні, чому вони повинні бути настільки дурними, щоб робити те, що суперечить законам життя і законів природи? Ось і не роблять цього. Природа не дозволяє їм бути дуже чесними. Вона хоч і не вчить їх правильно брехати, але на рівні інтуїції, вона підказує їм, що спотворивши інформацію певним чином, вони зможуть, і захистити себе, і щось для себе вигадати.

І не ламайте свою голову над тим, чому діти брешуть батькам, яким вони начебто як повинні довіряти і тому не брехати. Батьки бувають різні, деякі батьки настільки жахливі, що краще б їх не було взагалі, щоб дитина не мучився. Природа врахувала це і тому наділила дітей здатність брехати всім, в тому числі і тим людям, яким брехати, можливо, справді не слід. Тому я і кажу, що дітей потрібно вчити тому, як правильно брехати, в потрібних ситуаціях і потрібним людям. А для цього їх необхідно зрозуміти, необхідно зрозуміти страхи і бажання кожної конкретної дитини. І якщо дитина бреше вам, то ймовірно, він вам не повністю довіряє, яким би хорошим людиною ви себе не вважали. Адже ви теж можете помилятися щодо себе, ви можете вважати себе добрими, турботливими, справедливими батьками, що роблять для своїх дітей все, що їм, на вашу думку, потрібно. А насправді, з вами, скажімо так, може бути не все в порядку. Буває таке, що люди думають про себе одне, а насправді вони представляють із себе зовсім інше, і ваші діти можуть бути іншої думки про вас, ніж ви звикли вважати. Ми, дорослі, завжди хочемо більшого, незалежно від того, що ми вже маємо. І діти теж хочуть більшого, незалежно від того, що ми їм даємо і скільки ми їм даємо. Тому не судіть їх строго, якщо ви хороші батьки, а вони все одно вам брешуть, не приймайте це близько до серця. Це все природа, це вона готує дітей до життя. Ви краще допоможіть їм підготуватися до життя у нашому світі, навчіть їх правильно брехати, в потрібних ситуаціях, потрібним людям, щоб вони, ваші діти, бачили і розуміли, що ви розумієте їх. Нехай вони бачать, що ви на їхньому боці, що вам не плювати на їхні інтереси, на їх життя, на них самих. І тоді цілком можливо, саме вам вони будуть брехати менше, адже чим більше довіри у людей один до одного, тим рідше у них виникає потреба один одному брехати. Навіщо брехати людині, довіра якого має для тебе велике значення, це не просто негарно, це невигідно. Діти не захочуть брехати тим батькам, в очах яких вони хочуть бути хорошими, довірчі відносини з якими вони високо цінують, уваги і любові яких вони дуже потребують. На кришталеву чесність не розраховуйте, вона є ознакою дурості людини, а цієї дурниці діти собі дозволити не можуть, якщо тільки дорослі не знівечать їх своїм бездумним вихованням.

Можливо, це прозвучить банально, але діти теж люди, і ніщо людське їм не чужо, у тому числі і брехня. І тому нам з вами не личить займатися аналізом виключно дитячої невмілою і часом недоречною брехні, хоч ми це і робимо. Адже брехня повинна розглядатися і розумітися нами, як притаманне всім без винятку людям якість, незалежно від того, хто і в яких ситуаціях її використовують і в яких конкретно цілях. Особисто мені складно уявити собі людину, яка б ніколи і нікому не брехав, а якщо такий і живе в цьому світі, то мені складно його зрозуміти, мені потрібно його вивчити, щоб зрозуміти. Адже що відбувається, коли ми брешемо, в чому полягає суть брехні, неправди? Ми надаємо людям інформацію у вигідному для нас вигляді, яка повністю або частково спотворює дійсність. Або, це теж важливо розуміти, ми видаємо інформацію в такому вигляді, в якому ми її самі розуміємо, розуміємо ми що-то часом не так, як це є насправді, в результаті чого ми брешемо несвідомо, ми брешемо, не розуміючи цього. Ось з дітьми, таке часто відбувається, тому що вони ще багато чого не знають і не розуміють в цьому житті, або щось розуміють неправильно. Лаяти їх за це не варто, вони в цьому не винні, ми всі чогось не знаємо і не розуміємо. Дітей треба вчити правильно, наскільки ви самі на це здатні, розуміти навколишній світ, правильно розуміти сутність речей і явищ.

Деякі батьки, раніше не зауважували за своїми дітьми брехні, раптово виявляють, що їх діти потроху починають їх обманювати. І на їх питання про те, чому діти починають брехати, я можу відповісти так – бо вони починають освоювати це вміння. Та тому, що ви своїм до них ставленням змушуєте їх брехати. Згадайте, як ви боялися в дитинстві про щось повідомити вашим батькам, тому що сильно боялися того, що вони вас покарають. Хіба такого не було? Напевно, навіть якщо ви про це не пам’ятаєте. Але от якщо б батьки, хоча б спробували зрозуміти своїх дітей, у тих ситуаціях, коли вони дійсно бояться, що їх покарають, вони б не підштовхували своїх дітей до необхідності брехати, хоча б своїм батькам. Коли дітям страшно, що їм ще залишається робити, як їм ще себе захистити, як не з допомогою брехні? Можливо, нам, дорослим, здається, що наші діти ведуть себе нешанобливо і безвідповідально, коли брешуть нам – їхнім батькам. Але як на рахунок нас, хіба ми завжди і скрізь відповідаємо за свої слова і вчинки, хіба ми самі до всіх і завжди шанобливо ставимося, особливо з власної волі? Мабуть, що ні. Так чому ж ми так болісно реагує на точно таку ж поведінку дітей, яке властиво і нам самим? Тільки тому, що вони діти і їх брехня більш очевидна, ніж наша? Може бути вона часом і справді очевидна і наївна, але від того не менш обгрунтована, ніж наша.

Як бачите, нічого насправді складного в аналізі поведінки дітей немає, бути психологом для цього необов’язково, обов’язково мати бажання зрозуміти іншу людину, навіть якщо він ще дуже маленький. І коли хто-небудь задає питання — чому дитина постійно бреше, доречно відповісти на нього зустрічним питанням – а ви хіба не постійно брешете? Вам хочеться, вам треба, ви змушені, ось і дитина змушений вам брехати, йому теж багато чого хочеться, йому теж треба, він теж жива людина, а не іграшка. Як мені показує мій досвід, на жаль, не всі батьки розуміють це. Взагалі ми, дорослі, часто і один одного розуміти не хочемо, якщо тільки не змушені цього робити, а вже розуміти дітей і рахуватися з ними, з їх інтересами і бажаннями, і ми зовсім не бажаємо. У всякому разі, багато хто з нас не бажають цього робити. Можливо, саме до вас це не стосується, я вам кажу про те, як воно взагалі буває, як дорослі люди, щоб вони там самі про себе не казали, геть ігнорують своїх і тим більше чужих дітей. І діти це ігнорування, безумовно, відчувають. А адже ігнорування, здавна є найвищою формою морального насильства. І коли дитина відчуває, що дорослі люди йому, якщо не вороги, то безумовно не друзі, він буде використовувати проти них зброю, яке він може використовувати, тобто – брехня.

Станьте союзником, хоча б своїй власній дитині, а потім і хорошим, можливо навіть кращим другом. Коли він почне вам довіряти, коли побачить, що ви ставитеся до нього як до рівного і вважаєтеся з ним, у нього буде менше підстав брехати вам. Ви побачите зміни в його ставленні до вас, будьте впевнені. Це будуть не різкі, зрозуміло, зміни, хоча і таке іноді буває, а поступові, при яких дитина почне з вами ділитися тим, що раніше віддавав перевагу від вас приховувати, щоб не нарватися на неприємності. Якби цей світ такий жорстокий до слабким, не будь він так несправедливий, діти б не брехали, як втім, і ми, дорослі, у нас би не було в цьому необхідності. Але світ такий, який він є, таким, стало бути, він і повинен бути, щоб нам у ньому вижити і заодно домогтися скільки-небудь істотного успіху, нам необхідно брехати, коли це необхідно, коли інакше не виходить.

І раз вже ми всі змушені брехати, хтось більше, хтось менше, хтось кращий, а хтось гірший, тоді давайте не будемо позбавляти такої можливості і наших дітей. А щоб вони брехали правильно, без негативних наслідків, насамперед, для самих себе, ми повинні навчити їх цьому майстерності. Мистецтву брехні ми повинні навчити своїх дітей, якщо хочемо їм допомогти. Вміння красиво і ефективно брехати – це дійсно мистецтво, в цьому вмінні проявляються наші творчі здібності. Не кожен дорослий вміє красиво брехати. І паралельного цьому мистецтву нам необхідно вчити наших дітей іншими способами домагатися потрібних їм цілей і захищати себе від різного роду загроз, тоді їм не треба буде брехати занадто часто, вони і без брехні зможуть чудово обійтися.

Завдання дорослих людей завжди зводилася до того, щоб підготувати до життя, до кращого життя, підростаюче покоління. Ми повинні зробити все від нас залежне, для того, щоб наші діти жили краще за нас, щоб вони добилися в житті більше, ніж те, чого ми домоглися, щоб вони були щасливі і любили життя. А вибивати з них те, що заклала в них природа, тільки тому, що нам це не подобається, це, щонайменше, нерозумно. Діти брешуть не тому, що вони погані, а тому, що природа наділила їх здатністю виживати в цьому, не найгуманнішому, не самому чесному, не найсправедливіший і доброму світі. Вже хто-хто, а ми, дорослі, повинні це розуміти.

Посилання на основну публікацію