✅Предмет потреби

Потреба як предмет

Потреба – це внутрішній стан потреби організму в чому-небудь.

Іноді буває іноді і так, що потреби немає, а потреба є.

Суб’єктом предмет потреби зазвичай не відбивається, в суб’єктивному досвіді він представлений мотивом, який біологічно пов’язаний з предметом потреби. Деякі фахівці і, зокрема Лежнев, вважають, що потреба – це предмет, який відбивається у свідомості людини і може задовольнити його нужду.

Якщо навіть в загальних рисах потреба не передбачає того, що її можна задовольнити, то і потреби як психологічної реальності, не існує. Образ предмета і сам предмет багатьма авторами вважається потребою, в цьому випадку вона як би виходить за межі суб’єкта.

У подібній точці зору відбивається побутове розуміння потреби, на рівні того, коли людина, наприклад, говорить, хочу багато грошей, хочу хліба та ін.

Існує безліч прикладів того, коли нелогічність прийняття предмета задоволення потреби приймають за саму потребу. Це говорить про те, що потреба і предмет, її задовольняє, поміняли місцями.До того ж абсолютно різні предмети можуть задовольняти одну і ту ж потребу.

У тому випадку, якщо дані предмети прийняти за потреби, тоді одна і та ж потреба відразу перетвориться в кілька опредмеченних потреб. Насправді ж мова повинна йти про те, що одна потреба може бути задоволена різними засобами – Джидарьян розглядає їх як цілі.

Ряд психологів розглядає предмети як засіб розвитку потреб, яке відбувається в результаті зміни кола предметів, їх задовольняють.

Таким чином, виходить, що від кількості предметів, що оточують людину, будуть залежати його потреби, тобто чим їх більше, тим більше буде і потреб.

Цілком ймовірно, мова повинна йти не про появу нових потреб, а про збагачення способів і засобів задоволення потреби.

Погравши з іграшкою, наприклад, дитина кидає її і бере іншу і це не означає, що потреба в грі зникла, просто йому набридло задовольняти потребу за допомогою цього предмета, і він візьме нову іграшку.

Або, наявність багатої домашньої бібліотеки, не викликає у дітей бажання прочитати книги, а щоб дитина спробував новий для нього фрукт, його треба вмовляти. Це говорить про те, що  сфера потреб людини розвивається не тому, що йому пред’являються якісь нові предмети.

Оскільки потреба, відповідна цим предметам відсутня, то і бажання мати їх, теж немає. Виникає питання, чому не тільки на рівні побутової свідомості, а й свідомості фахівців-психологів предмет ототожнюється з потребою.

А. Н. Леонтьєв зазначає, що до першого задоволення потреба ще «не знає» свого предмета, його треба знайти і запам’ятати. А тому потреби немовлят не пов’язані з предметами. Свою потребу вони висловлюють плачем і занепокоєнням.

У міру того, як дитина починає дізнаватися предмети, за допомогою яких він отримав задоволення, утворюється і закріплюється умовно-рефлекторний зв’язок між потребою об’єктом її задоволення і чином.

У стереотипних ситуаціях разом з появою і усвідомленням потреби, виникає образ предметів, які цю потребу задовольнили. У деяких випадках, наприклад, в будь-якої невизначеної ситуації, зв’язок потреби з предметом її задоволення може бути відсутнім.

Людина відчуває, що чогось бракує, але не знає, чого саме або, можливо, неправильно представляє предмет потреби.

Потреби і мотиви

До сфери потреб людини відносяться:

  • Бажання.
  • Потяг.
  • Прагнення.

Російський психолог А.Н. Леонтьєв розглядає потребу як необхідну об’єктивну необхідність організму в чомусь зовнішньому, наприклад, організм новонародженого вже орієнтований на споживання – харчова потреба.

У потреби в широкому сенсі слова є свій предмет – “Благо”, що є предметним змістом потреби.

За Леонтьєвим потреба – є стан потреби організму в предметному змісті.

Їм було введено поняття» обсяг потреб”, який показує, яка кількість благ необхідно для задоволення потреб. Цей обсяг може бути постійним і актуальним. Якщо постійний обсяг Існує завжди, то актуальний виникає при дефіциті благ.

Аналізувати потреби психологи починають, коли вони представлені в психіці людини у вигляді емоцій, тому що вони є психічним відображенням актуального стану потреби.

Коли потреби задовольнити неможливо, виникає негативний емоційний стан. На думку П.В. Симонова, емоції викликаються незадоволеною потребою.

Справжні потреби можуть бути небезпечні і можуть відрізнятися від тих, які проникають в психіці.

Коли потреба знаходить свій предмет, тоді відбувається потреба в предметності. А ситуація, коли потреба є, а предмета немає, характеризується загальною, не спрямованої активністю, широким спектром можливих благ при наявності ключових подразників і наявністю негативного емоційного стану.

Після потреби в предметності відбуваються радикальні зміни в діяльності – з’являється спрямована активність і різка зміна можливих благ, а також предмет потреби афективно закріплюється і направляє діяльність.

А.Н. Леонтьєв вважає, що предметом потреби і предметом діяльності виступає мотив.

Предмет потреби і мотиви

Форми предмета потреби різні, і на біологічному рівні це може бути будь-яка складова природи, необхідна для організму.

На суспільному рівні в якості предмета потреби виступає продукт трудової діяльності і будь-яка соціальна освіта.

Функція предмета потреби, перш за все, висловлює предметну спрямованість, потреба завжди предметна і її функціонування розкриває предметний зміст, що є конкретним предметом, який повинен бути спожитий строго певним чином.

Предмет потреби на біологічному і соціальному рівні відрізняється принциповою обмеженістю біологічної форми руху матерії.

Потреба виникає спочатку як чисто енергетичний імпульс, який спонукає до пошукової діяльності, а вона, своєю чергою, набуває статусу мотиву, коли предмет потреби чітко виявляється.

Потреби і мотиви мають між собою багатозначний зв’язок – одна потреба може активізуватися через багато мотивів, так само як за одним і тим же мотивом можуть бути різні потреби.

Мотив народжується в процесі відчуття потреби в предметності і визначається як предмет потреби. Типовою ознакою мотиву є безліч дій, що збираються навколо одного предмета.

Таким чином, мотив – це те, заради чого відбувається дія.

Мотиви діляться на два рівні:

  • Мотиви збереження.
  • Мотиви досягнення.

У своєму житті людина найчастіше використовує мотиви збереження і його активність спрямована на те, щоб не втратити вже створене.

Мотиви досягнення для отримання бажаного вимагають від людини постійної активності.

Основні види мотивів включають шість складових:

  • зовнішні мотиви, пов’язані з потребою придбати щось нове;
  • внутрішні мотиви, що виникають всередині самої людини;
  • позитивні мотиви, в основі яких лежать позитивні підкріплення;
  • негативні мотиви, відразливі людини від звершення помилки;
  • стійкі мотиви, в основі яких лежить потреба людини;
  • нестійкі мотиви, що вимагають постійного підкріплення.

Дані види мотивів виконують три основні функції:

  • змушують людину діяти;
  • визначають напрямок діяльності;
  • контролюють і підтримують діяльність людини з урахуванням досягнення поставленої мети.

Таким чином, мотив відповідної діяльності народжується в акті предметності потреби. Мотив – це предмет діяльності і предмет потреби. Потреба, своєю чергою, викликає активність, яка знаходить свій предмет і, в результаті, з’являється діяльність. Результатом активності є прагнення предметності.

Посилання на основну публікацію