✅Співвідношення понять індивід, суб’єкт діяльності, особистість, індивідуальність

Особистість – (що стала індивідуальністю) – це своєрідна і неповторна особа, що активно і творчо проявила себе в житті. Категорія “суб’єкт” має кілька тлумачень, зокрема, це індивід або група індивідів, які виступають в якості джерела пізнання і перетворення дійсності.

Сутність понять “людина” і “індивід”

У російській науці поняття “людина” володіє двома значеннями: широким і вузьким. У першому з них “людина” — це категорія, яка відноситься до всього людського роду.

Поняття характеризує сукупність людей в їх різноманітних відмінностях від тваринного світу. У цій ситуації можна говорити, що воно родове, тобто відноситься до всього людського роду.

У першому значенні поняття характеризує людину і в якості біологічного виду, і в якості соціальної істоти, яке відрізняється від тварин. У вузькому розумінні поняття також позначає кожного окремо взятої людини, але виступає при цьому в якості терміна, що відокремлює будь-якої людини від інших.

В останньому значенні слово складається з властивостей, що виявляються у окремої людини, а не з усіх ознак людей. Психологія виділяє кілька понять, які відображають духовний світ людини, включаючи його цінності, самосвідомість і світогляд.

Індивід є одиничним представником людського виду. Індивіди можуть відрізнятися один від одного морфологічними особливостями (наприклад, по зростанню, статурі, кольором очей), а також психологічними властивостями (наприклад, за здібностями, темпераменту, емоційності).

Індивід в співвідношенні з поняттями особистість і індивідуальність визначається як:

  • Одиничне природна істота, що є продуктом філогенетичного і онтогенетичного розвитку в єдності вродженого і набутого початку;
  • Носій особистих, індивідуальних, своєрідних рис і сторін;
  • Окремий представник суспільного життя, соціальна істота, яка виходить за рамки природної (біологічно обумовленої) обмеженості.

Важлива і особлива характеристика індивіда представлена його здатністю долати закладені біологічні обмеження, усвідомлено керуючи власної поведінкової активністю з контролем всіх найважливіших психологічних процесів.

Співвідношення понять “індивід”, “особистість” і “індивідуальність”

До найзагальніших характеристик, які дають можливість назвати людину індивідом, можна віднести цілісність його психофізіологічної організації, стійкість в процесі взаємодії з оточуючими і активність.

Категорія» індивід «вживається, як правило, в змістовній зв’язці зі словом»особистість”. Співвідношення індивідуальності і особистості можна визначити тим, що вони є двома варіантами буття людини, двома його різними визначеннями.

Становлення особистості являє собою процес соціалізації людини, освоєння їм родової і суспільної суті. Становлення особистості також відноситься до прийняття індивідом соціальних ролей і функцій, норм і правил поведінки, вироблених в суспільстві і соціумі.

На думку дослідника А. Н.Леонтьєва, особистість не можна вважати генотипічно обумовленим цілісним утворенням. Це пов’язано з тим, що вона створюється через суспільні відносини, в які індивід починає вступати в своїй діяльності.

Та обставина, що відбувається трансформація, зміна деяких особливостей як індивіда, являє собою не причину, а наслідок формування його особистості.

Категорія “індивідуальність” включає єдність неповторних особистісних властивостей конкретних людей. Вона складається зі своєрідності його психофізіологічної структури:

  • Темпераменту людини.
  • Фізичних і психічних особливостей.
  • Інтелект.
  • Світогляд.
  • Життєвого досвіду.

Формування індивідуальності здійснюється при проходженні процесу індивідуалізації об’єкта. Вона являє собою самовизначення і відокремлення особистості, коли оформляється її «виділеність», унікальність і неповторність. Особистість, яка змогла стати індивідуальністю, представлена своєрідним, неповторним, активно і творчо проявив себе в житті людиною.

Поняття “суб’єкт” і його особливості

Суб’єкт (від латинського subjectum – підмет) – це індивід (група індивідів) як джерело пізнання і перетворення дійсності. Як правило, суб’єкт являє собою носія активності. Суб’єкт є організмом (людським або іншим), який визнається учасником (добровільним чи ні) експерименту.

Взаємозамінним синонімом поняттю “інші «є категорія» спостерігач” (використовувалася раніше і іноді продовжує використовуватися для того, щоб позначити суб’єкта в експерименті інтроспекції або в рамках психофізичного дослідження).

В цілому термін “суб’єкт” застосовується для визначення учасника будь-якого дослідження в психології. Використання ж інших понять обмежене певним форматом.

Якщо взяти за основу таке узагальнене і разом з тим деталізоване уявлення про суб’єкта, то можна певним чином уточнювати співвідношення між обсягом і змістом категорій “особистість” і “суб’єкт”

Дані поняття найчастіше використовують як синоніми, якщо брати за основу всі наведені вище визначення суб’єкта. Це доводить той факт, що в текстах, де часто застосовують поняття «суб’єкт», практично не можна зустріти термін «особистість», і навпаки.

Суб’єкт являє собою також особистість, але вона досягла високого рівня зрілості. З цієї причини можна припустити, що обсяг і зміст категорії «суб’єкт» більш вузький, ніж обсяг і зміст терміна «особистість».

Категорія “суб’єкт” здатна включати в себе тільки лише частина людини в якості особистості. Найчастіше вона відноситься до активного і творчого початку. У зв’язку з вищесказаним поняття особистість, суб’єкт, індивідуальність необхідно розмежувати певним чином.

Посилання на основну публікацію