Світогляд, його види та форми

Світогляд – 1) сукупність поглядів людини на світ, який його оточує; 2) сукупність знань, поглядів, оцінок, норм і установок, що визначають ставлення людини до навколишнього світу; 3) цілісне уявлення про природу, суспільство, людину, що знаходить вираження в системі цінностей та ідеалів особистості, групи, суспільства. Світогляд включає також переживання, емоції, думки і уявлення людини, носить систематизований характер.
Світогляд включає компоненти:
1. Світовідчуття – емоційний досвід людей; емоційно-психологічна сторона світогляду на рівні настроїв, почуттів;
2. Світосприйняття (емоційно-чуттєве становить світогляду) – світ образів, що додають наочність нашим світоглядним установкам;
3. Світорозуміння (інтелектуальне становить світогляду, на раціонально-теоретичному рівні представлено науковими ідеями) – пізнавально-інтелектуальна сторона світогляду;
4. Міроотношеніе (формується на основі світовідчуття і світорозуміння) – сукупність ціннісних установок людини з тих чи інших життєвих питань.
5. Менталітет – 1) специфічний психологічний склад, що виник на базі культури, громадського та особистого досвіду, який проектується на практичну діяльність; 2) сукупність всіх підсумків пізнання, оцінка їх на основі попередньої культури і практичної діяльності, національної свідомості, особистого життєвого досвіду. Менталітет є результатом розвитку культури і традицій; більшою мірою, ніж світогляд, пов’язаний з мисленням.

Структура світогляду: знання, принципи, ідеї, переконання, ідеали, духовні цінності, установки. Суб’єкти (носії) світогляду: окрема людина; групи людей (соціальні, національні, професійні, релігійні); суспільство в цілому.
Шляхи формування: стихійний, усвідомлений.
Класифікація типів світогляду:
А) визначається епохою і часом, в яких живе людина. Можна виділити кілька історичних типів світогляду:
* Міфологічне – властиво для первісної свідомості і стародавніх культур; в його основі – комплекс міфів, в яких викладається уявлення про виникнення і устрій світу, людини.
* Космоцентризм – властиво для стародавніх культур і пов’язане з натурфілософією (Дао в Древньому Китаї, фюсис (природа) і логос в Стародавній Греції);
* Теоцентризм – філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага;
* Антропоцентризм – світогляд, яке виникло в епоху Відродження: «людина є міра всіх речей» (Протагор);
* Соціоцентризм – властиво для сучасності, визначається розумінням значущості для людини суспільних відносин, формується філософією і суспільствознавство;
* Знаніецентрізм (наукоцентризм, сциентизм) – властиве для сучасності світогляд, в основі якого лежить уявлення про наукове знання як про головне факторі суспільного прогресу і основному засобі вирішення екологічних і соціальних проблем.
Б) по методологічним ознаками (спираючись на різні пізнавальні здібності людини):
* Чуттєво-образне – грунтується на повсякденних уявленнях, формується стихійно, в повсякденному побуті;
* Естетичне – пов’язане зі сприйняттям навколишнього світу з точки зору краси;
* Раціоналістичне, або раціоналізоване (абстрактно-логічне, філософське і наукове) – може будуватися на основі узагальнення наукових знань, які в ньому синтезуються.
В) по видовим відмінностей:
* Філософське – теоретично узагальнює досвід духовного і практичного освоєння світу людиною; філософія виконує найважливішу функцію, будучи раціональним ядром світогляду, бо спирається на досягнення наук про природу і суспільство;
* Релігійне – пов’язано з визнанням надприродного начала, підтримує в людях надію на отримання ними того, чого вони позбавлені в повсякденному житті;
* Наукове – прагне до всецілої об’єктивності, являє собою теоретичне осмислення результатів наукової діяльності людей, узагальнених підсумків людського пізнання; ґрунтується на сучасних досягненнях наукового пізнання світу;
* Буденне – відносно або умовно-об’єктивно, є породженням повсякденному житті людей, у сфері якої здійснюється задоволення їх потреб;
* Забобонне – є необ’єктивним і дезорієнтує людину; спотворено сприймає навколишній світ.
Г) по емоційному забарвленню:
* Оптимістичне;
* Песимістичне.
У світогляді можуть проявлятися догматизм, скептицизм, розумний критицизм.
Д) за змістом: наукове та ненаукове; матеріалістичне і ідеалістичне; атеїстичне і релігійне; революційне і консервативне; прогресивний і регресивний і т. д.
У світогляді виділяють два рівні: 1) раціонально-теоретичний, 2) життєво-практичний.
Найважливіше змістовне відмінність полягає в тому, що є воно гуманістичним (людинолюбним) або негуманістіческім (людиноненависницьким); висловлює воно національні та загальнолюдські ідеали або націоналістичні та расистські.
Світогляд може бути як загальним, масовим, визначальним суспільну свідомість, так і індивідуальним, притаманним окремої особистості. Розвинена особистість може перевершувати своїм світоглядом ту епоху, в якій живе. Такий світогляд прогресивно, т. К. Відображає потреби як суспільного, так і особистісно-духовного розвитку. В протилежному випадку індивідуальне світогляд може деградувати до попереднім епохам, носити забобонний характер, бути деструктивним (наприклад, у асоціальних суб’єктів, злочинних елементів; у людей, з тих чи інших причин позбавлених нормальних сімейних відносин або людських умов існування).
Прогресивне світогляд сучасної людини повинно містити в собі моральні і правові норми, соціальні пріоритети і гуманістичні цінності. Сучасне суспільство, засноване на правових і демократичних принципах, стверджує свободу совісті та світоглядний плюралізм.

Посилання на основну публікацію