Радіотелескоп

У 1931 р американський астроном Карл Янський виявив короткі радіохвилі, що йдуть від центру галактики. На основі його розробок в 1937 р був створений перший радіотелескоп, що і знаменувало появу нової науки – радіоастрономії. Після Другої світової війни конструкція радіотелескопів була значно вдосконалена (рис. 161).

Радіотелескоп складається з антени, яка вловлює приходять з космосу хвилі, підсилювача сигналів і пристрою, що дозволяє перетворювати невидимі радіохвилі у випромінювання видимої області. Так як потужність доходять до Землі радіохвиль дуже мала, антена повинна бути дуже великою, а підсилювач – дуже чутливим. У сучасних радіотелескопах площі улавливающих антен складають десятки тисяч метрів.
Для того щоб по можливості зменшити поглинання світлових хвиль атмосферою, обсерваторії, в яких проводилися спостереження за небесними тілами, намагалися влаштувати якомога вище в горах. Але найкращі умови для подібних досліджень з’явилися після створення штучних супутників Землі. Телескопи, встановлені на супутниках, дозволяють уникнути поглинання атмосферою електромагнітного випромінювання, тому що перебувають за межами цієї атмосфери. Одним з найбільш відомих таких телескопів є апарат «Хаббл», названий на честь відомого астронома (рис. 162). «Хаббл» знаходиться на орбіті з 1990 р З його допомогою зроблено безліч цікавих астрономічних спостережень і вимірювань (рис. 163). Складна апаратура «Хаббла» потребує періодичного огляду та ремонту, для чого потрібен час від часу направляти на космічну станцію експедиції.

Посилання на основну публікацію