Поняття суспільного прогресу

Соціальний розвиток – це зміна суспільства, яке призводить до появи нових суспільних відносин, інститутів, норм і цінностей. Характерними ознаками соціального розвитку є три риси: незворотність, спрямованість і закономірність.
Незворотність – це сталість процесів накопичення кількісних і якісних змін.
Спрямованість – це ті лінії, за якими здійснюється накопичення.
Закономірність – це необхідний процес накопичення змін.
Важлива характеристика соціального розвитку – період часу, протягом якого воно здійснюється. Результатом соціального розвитку є нове кількісний і якісний стан соціального об’єкта, зміна його структури та організації.
Погляди на спрямованість суспільного розвитку
1. Платон, Арістотель, Дж. Віко, О. Шпенглер, А. Тойнбі: рух по певних щаблях в рамках замкнутого циклу (теорія історичного кругообігу).
2. Релігійні течії: переважання регресу в багатьох сферах суспільства.
3. Французькі просвітителі: безперервне оновлення, вдосконалення всіх сторін життя суспільства.
4. Сучасні дослідники: позитивні зміни в одних сферах суспільства можуть поєднуватися з застоєм і регресом в інших, т. Е. Висновок про суперечливість прогресу. Людство в цілому ніколи не регресувати, але його рух вперед могло затримуватися і навіть на час зупинятися, що називається стагнацією (застоєм).
Процес соціального розвитку нерозривно пов’язаний з терміном «соціальний прогрес». Соціальний прогрес – це напрямок розвитку, що характеризується переходом від нижчого до вищого, до більш досконалих форм, виражається в їх більш високої організації, адаптації до середовища, зростанні еволюційних можливостей.
Критерії визначення прогресивності: рівень продуктивності праці і добробуту населення; розвиток людського розуму; вдосконалення моральності людей; прогрес науки і техніки; розвиток продуктивних сил, включаючи самого людини; ступінь свободи особистості.
Сучасна соціальна думка розробила і ряд інших критеріїв соціального прогресу: рівень знань, ступінь диференціації та інтеграції суспільства, характер і рівень соціальної солідарності, звільнення людини від дій стихійних сил природи і суспільства та ін. Поняття прогресу застосовується лише до людського суспільства. Для живої та неживої природи слід вживати поняття розвиток, чи еволюція (жива природа), і зміна (нежива природа). Людство безперервно вдосконалюється і йде по шляху соціального прогресу. Це універсальний закон суспільства. Поняття «розвиток» ширше поняття «прогрес». Всякий прогрес пов’язаний з розвитком, але не всякий розвиток є прогрес. Регрес (зворотний рух) – тип розвитку від вищого до нижчого, процеси деградації, пониження рівня організації, втрати здатності до виконання тих чи інших функцій.
Основні прояви суперечливості прогресу – це чергування підйомів і спадів у суспільному розвитку, поєднання прогресу в одній області з регресом в іншій. Так, розвиток промислового виробництва, з одного боку, призводить до підвищення кількості вироблених благ, до зростання міського населення, але, з іншого боку, це веде до екологічних проблем, до того, що молодь, їдучи з села в місто, втрачає зв’язок з національною культурою, і т. д.
За своїм характером соціальний розвиток підрозділяється на еволюційне та революційне. Характер того чи іншого соціального розвитку залежить від способу соціальних змін. Під еволюцією розуміють поступові плавні часткові зміни суспільства, які можуть охоплювати різні сфери суспільства – економічну, політичну, соціальну, духовну. Еволюційні зміни найчастіше приймають форму соціальних реформ, що передбачають проведення різних заходів щодо перетворення тих чи інших сторін суспільного життя. Реформа – це будь-яка ступінь удосконалення в якій-небудь сфері суспільного життя, проведеного одночасно, через ряд поступових перетворень, що не зачіпають фундаментальні основи, а лише змінюють її частини і структурні елементи.
Види реформ:
1. за спрямованістю: прогресивні реформи (60-70-х рр. XIX ст. Олександра II); регресивні (реакційні) («контрреформи» Олександра III).
2. за сферами перетворень: економічні, соціальні, політичні та ін.).
Під соціальною революцією розуміється корінне, якісна зміна всіх або більшості сторін суспільного життя, що зачіпає основи існуючого соціального ладу. Революційні зміни носять стрибкоподібний характер і являють собою перехід суспільства з одного якісного стану в інший. Соціальна революція завжди пов’язана з руйнуванням одних соціальних відносин і затвердженням інших. Революції можуть бути короткочасними (Лютнева революція 1917 р), довготривалими (неолітична революція).
Співвідношення еволюційних і революційних форм суспільного розвитку залежить від конкретно-історичних умов держави та епохи.
Суперечливість прогресу
1) Товариство являє собою складний організм, в якому функціонують різні «органи» (підприємства, об’єднання людей, державні установи та ін.), Одночасно відбуваються різні процеси (економічні, політичні, духовні і т. П.). Окремі процеси, зміни, що відбуваються в різних сферах життя суспільства, можуть бути різноспрямованими: прогрес в одній області може супроводжуватися регресом в інший (наприклад, прогрес техніки, розвиток індустрії, хімізація та інші зміни в галузі виробництва призвели до руйнування природи, до непоправного збитку для навколишнього середовища людини, до підриву природних основ існування суспільства.
2) Прогрес науки і техніки мав неоднозначні наслідки: відкриття в галузі ядерної фізики дали можливість не тільки отримати нове джерело енергії, але і створити потужне атомну зброю; використання комп’ютерної техніки не тільки надзвичайно розширило можливості творчої праці, а й викликало нові хвороби, погіршення зору, психічні відхилення та ін.
3) Людству доводиться платити за прогрес високу ціну. Зручності міського життя оплачуються «хворобами урбанізації»: транспортним втомою, забрудненим повітрям, вуличним шумом та їх наслідками – стресом, хворобами органів дихання і т. Д .; зручність пересування в автомобілі – перевантаженістю міських магістралей, транспортними пробками. Поряд з найбільшими досягненнями людського духу в світі спостерігається розмивання культурних і духовних цінностей, поширюються наркоманія, алкоголізм, злочинність.
Гуманістичні критерії прогресу: середня тривалість життя людини, дитяча та материнська смертність, стан здоров’я, рівень освіти, розвиток різних сфер культури, почуття задоволеності життям, ступінь дотримання прав людини, ставлення до природи та ін.
У сучасному суспільствознавстві:
* Акцент переноситься з дилеми «реформа – революція» на «реформа – інновація». Під інновацією розуміється рядове, одноразове поліпшення, пов’язане з підвищенням адаптаційних можливостей соціального організму в даних умовах.
* Суспільний розвиток пов’язується з процесом модернізації. Модернізація – процес переходу від традиційного, аграрного суспільства до товариств сучасним, індустріальним.

Посилання на основну публікацію