Геоцентрична теорія

Більш складним виявилося питання про становище Землі щодо Сонця. Більшість грецьких філософів дотримувалися геоцентричної точки зору, т. Е. Стверджували, що Земля знаходиться в центрі світобудови, а Сонце разом з іншими планетами обертається навколо неї. Однак на початку III ст. до н. е. Аристарх Самоський (бл. 310-230 до н. Е.) Запропонував геліоцентричну систему, згідно з якою Земля разом з іншими планетами обертається навколо Сонця. Така система на відміну від геоцентричної пояснювала бентежить давньогрецьких вчених рух планет. Якщо рух Сонця і зірок хоча і не цілком, але більш-менш добре відповідали поданням про їх обертанні навколо Землі, то планети поводилися дивно. Траєкторії їх руху навколо Землі не були такими регулярними. Планети «блукали» по небесному склепіння, звідки і відбулася їх назва. По-грецьки «планетес» означає «блукати», «поневірятися». Якщо припустити, що планети, так само як і Земля, обертаються навколо Сонця, таке їх рух ставало більш зрозумілим.
Однак в Античності геліоцентрична теорія великого поширення не отримала, і в I в. загальним визнанням стала користуватися геоцентрична система, розроблена Клавдій Птолемей (бл. 90-160) – грецьким астрономом, математиком, фізиком, географом і теоретиком музики, які жили, як і більшість учених того часу, в Олександрії (рис. 165, 166). Для пояснення складного руху планет Птолемею довелося ввести нові поняття і складну систему додаткових розрахунків, але з урахуванням цих поправок його теорія настільки добре збігалася з даними спостережень, що не викликала заперечень протягом наступних півтори тисячі років.

 

У ранньому Середньовіччі не існувало єдиного уявлення про форму Землі, більшість людей цілком задовольнялися поняттям «земна твердь». Але в XI-XII ст. Європа познайомилася з працями давньогрецьких мислителів. Уявлення Аристотеля і Евкліда придбали велику популярність, у тому числі і серед авторитетних християнських філософів. До початку епохи Відродження загальноприйнятим стала думка, що Земля являє собою кулю, підвішений у порожнечі без опори, навколо якого на небосхилі обертаються зірки і планети (Місяць і Сонце теж вважали планетами).

Посилання на основну публікацію