Фактори виробництва та факторні доходи

Фактори виробництва – 1) ресурси, за допомогою яких можна організувати виробництво благ; 2) використовуються у виробництві ресурси, від яких у визначальній мірі залежать кількість, обсяг випущеної продукції; 3) фактори, що використовуються при виробництві товарів і послуг.
Економічні ресурси – фундаментальне поняття економічної теорії, що означає джерела, засоби забезпечення виробництва: природні (сировинні, геофізичні); трудові (людський капітал); капітальні (фізичний капітал); оборотні кошти (матеріали); інформаційні ресурси; фінансові (грошовий капітал).
Основні фактори виробництва: а) земля; б) праця; в) капітал; г) підприємницька активність; д) інформація; е) загальна культура; ж) наука; з) соціальні фактори (стан моральності, правова культура).
Фактори виробництва
1. Людина – головний фактор і мета суспільного виробництва
Економічна теорія у вивченні людського суспільства виходить з того, що людина є одночасно і виробником і споживачем економічних благ. Він створює, пускає в хід і визначає способи використання техніки і технології, які, у свою чергу, висувають нові вимоги до фізичних та інтелектуальних можливостей людини. Характерна особливість особистого чинника виробництва полягає в тому, що людина – не просто елемент виробництва, а головна продуктивна сила суспільства. Впливаючи на виробництво, змінюючи його, він тим самим змінює всю систему економічних відносин, змінює своє власне економічне поводження. Науково-технічний прогрес стає реальністю завдяки працівникам, які перебувають у певних суспільних умовах. Задоволення потреб людини, її розвиток є природним кінцевим призначенням суспільного виробництва.

2. Земля як природний фактор
На відміну від інших факторів виробництва земля володіє однією важливою властивістю – обмеженістю. Людина може впливати на родючість землі, але цей вплив не безмежне. При характеристиці землі або «природних ресурсів» виділяються економічні (функціональні) та потенційні (резервні) ресурси, які ще не залучені в господарський оборот. Масштаби та інтенсивність використання землі як фактора виробництва постійно наштовхуються на екологічні кордону. Якість землі в процесі її використання може бути покращено за рахунок внесення добрив, використання гідротехнічних споруд, шляхом застосування прогресивної технології. Це дає підставу розглядати землю як штучно створений фактор виробництва. До природних властивостей землі слід віднести таку властивість, як місце розташування:
А) У сільському господарстві місце розташування конкретної ділянки землі по відношенню до ринку збуту виробленої продукції, крім природного і штучного родючості, набуває особливого значення.
Б) У добувній промисловості земля виступає як джерело корисних копалин.
В) У промисловості та будівництві земля розглядається і як географічне місце розташування конкретного індустріального об’єкту. В економічних розрахунках не останнє значення має і ринкова ціна конкретної ділянки землі.
Г) На сучасному етапі розвитку людської цивілізації під землею як фактором виробництва у відповідних сферах діяльності часто розуміють і таку її «небесну надбудову», як космос, виділяючи при цьому особливу цінність не всіх, а лише окремих навколоземних орбіт і т. Д.

3. Праця як фактор виробництва
Праця є доцільна діяльність людини, спрямована на перетворення речовини природи з метою отримання необхідних для життя людини економічних благ. Праця представлений інтелектуальної і фізичної діяльністю людини, сукупністю здібностей особистості, обумовленої загальним і професійною освітою, навичками, накопиченим досвідом. В економічній теорії під працею як фактором виробництва маються на увазі будь-які розумові та фізичні зусилля, прикладені людьми в процесі господарської діяльності з метою справити корисний результат.
Час, протягом якого людина трудиться, називається робочим часом. Під інтенсивністю праці розуміється його напруженість, зростання витрачання фізичної і розумової енергії в одиницю часу. Продуктивність праці показує, яка кількість продукції виробляється в одиницю часу. В якості основних елементів процесу праці виділяються предмети праці, засоби праці і доцільна діяльність людини. В якості основних результатів праці виділяються:
а) створювані економічні блага; тож праця виступає в якості основного джерела національного багатства;
б) фізіологічне і розумовий розвиток людини. Під впливом праці історично поступово, але невпинно розвивалися мова людини, її мозок і руки;
в) накопичення знань і досвіду, підвищення кваліфікації та працездатності;
г) умови життя людини (праця стає частиною життя нормально існуючого людини).
З урахуванням реального змісту трудової діяльності розрізняють:
* Низькокваліфікованої праці – характерна наявність можливості швидкого навчання безпосередньо на робочому місці. Таким чином, формуються прості види праці (вантажники, піднощики, підсобні робітники), коли в першу чергу використовується фізична енергія людини.
* Праця середньої кваліфікації – характерні частково виконавство, необхідність попереднього осмислення отриманого завдання.
* Висококваліфікований працю – потрібна велика попередня підготовка, включаючи наявність системного вищої освіти, проходження спеціальної підготовки, в багатьох випадках – здача спеціального державного атестаційного іспиту, доручається регулювання складних процесів, прийняття відповідальних рішень.

4. Капітал як фактор виробництва
Під фактором «капітал» розуміють матеріальні та фінансові ресурси, використовувані для організації процесу виробництва і здатні приносити дохід. Капітал складається з благ тривалого користування, створених економічною системою для виробництва інших товарів. Ці блага включають незліченні верстати, дороги, комп’ютери, молотки, вантажівки, прокатні стани, будівлі та ін. Інший аспект категорії капіталу пов’язаний з його грошовою формою. Капітал – це створені людьми засоби виробництва і грошові накопичення, які використовуються у виробництві товарів і послуг. Капітал буває: реальний (фізичний); 2) грошовий, або фінансовий (гроші, використовувані для придбання фізичного капіталу). Безперервно відбувається круговий рух капіталу утворює його оборот. Капітал ділять на: а) основний – верстати, обладнання, будівлі (використовується протягом ряду років, переносить свою вартість на продукт частинами, витрати повертаються поступово); б) оборотний – сировина, матеріали, напівфабрикати, заробітна плата працівників (витрачається за один виробничий цикл, входить у знову створений продукт цілком, витрати відшкодовуються після реалізації продукту).

5. Підприємництво як фактор виробництва
Підприємницька діяльність (підприємництво) є найважливішим інститутом будь-якої ринкової економіки, бо вона забезпечує економічне зростання, виробництво зростаючої маси різноманітних товарів, покликаних задовольнити кількісно і, що важливіше, якісно змінюються потреби суспільства, різних його верств і індивідів. Це – рушійна сила поступального розвитку сучасного ринкового господарства. Підприємницькі функції: 1) вміння правильно з’єднати фактори виробництва – працю, землю, капітал – і організувати виробництво; 2) вміння приймати рішення і брати відповідальність на себе; 3) уміння йти на ризик; 4) бути сприйнятливим до нововведень.
Продуктивні сили включають в себе: 1) особистий фактор (чоловік); 2) речовий фактор, засоби виробництва (засоби праці і предмети праці).
Засоби праці – всі матеріальні умови праці, без яких він не може відбуватися: машини, верстати, інструменти, за допомогою яких людина впливає на природу, виробничі будівлі, земля, канали, дороги тощо. Рівень розвитку техніки (і технології) служить головним показником ступеня оволодіння суспільством силами природи.

Предмет праці – речовина природи, на яку людина впливає в процесі праці з метою пристосування його для особистого чи виробничого споживання. Предмет праці, витерпить вже вплив людської праці, але призначений для подальшої обробки, називається сировиною. Деякі готові продукти також можуть вступати в процес виробництва як предмет праці (наприклад, виноград у виноробній промисловості, тваринне масло в кондитерській промисловості).
На кожному новому етапі розвитку виробництва з’являються нові чинники, без яких виробництво не може успішно розвиватися. Тому важко уявити собі сучасне виробництво без таких факторів, як підприємництво, інформація, технологія, екологія тощо.
Факторні доходи – доходи від економічних ресурсів (факторів виробництва). Власники факторів виробництва (економічних ресурсів) отримують такі види доходів:
1. Від природних ресурсів – ренту (земельну, гірську, плату за воду і т. Д.) – Дохід, регулярно одержуваний власником від використання землі, майна, капіталу, що не вимагає від одержувача доходу здійснення підприємницької діяльності, витрати додаткових зусиль;
2. Від трудових ресурсів – заробітну плату (власник робочої сили отримує дохід у формі заробітної плати);
3. Від капіталу – відсоток (як дохід власників грошового капіталу) і прибуток (як дохід власників реального капіталу): 1) відсоток кредитний (позиковий відсоток – вуст.) – Плата, яку позичальник повинен вносити за користування кредитом, грошима або матеріальними цінностями; 2) відсоток депозитний – плата вкладнику банку за надання банку грошей за вкладом на певний строк;
4. Від підприємницьких здібностей – підприємницький дохід;
5. Від знань – дохід від інтелектуальної власності.
В економічній теорії розрізняють дохід як поняття суто господарське (на мікрорівні) і як поняття народногосподарське (на макрорівні). Сукупність цих доходів визначає максимальний попит на блага, послуги, продуктивні ресурси. За підсумками господарської діяльності власники факторів виробництва отримують дохід у грошовій формі – номінальний дохід. Держава через податки відбирає частину цього доходу. Залишилася після сплати податків і відсотків по позиках частина являє собою чистий дохід.
При аналізі доходів підприємства оперують такими поняттями, як:
– Валовий дохід (дорівнює виручці від реалізації всієї продукції в грошовій формі);
– Середній дохід (розраховується на одиницю проданої продукції);
– Граничний дохід (являє собою приріст валового доходу від продажу додаткової продукції; розглядається як відношення приросту валового доходу до приросту кількості реалізованої продукції).
В економіці діє закон спадної прибутковості, суть якого полягає в тому, що додатково застосовуються витрати одного фактора при незмінній кількості інших факторів виробництва дають все менший обсяг додаткової продукції і, отже, валового доходу.
Економічні цінності, передані одними учасниками економічних відносин іншим в односторонньому порядку незалежно від результатів праці, підприємницької діяльності або власності на ресурси, називаються трансферними платежами. Розрізняють соціальні трансферти (виплати з держбюджету і (або) спеціальні фонди у формі пенсій, допомог, стипендій) і міжсімейні трансферти (безоплатна передача частини доходів від однієї родини інший). Джерелом особистих доходів поряд з трансфертами можуть стати і доходи від особистого підсобного господарства (переважно в натуральній формі).
Велика питома вага в особистих доходах населення в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою займають незаконні доходи, одержувані в рамках тіньової неформальної економіки. До цього типу доходів відносять доходи, одержувані від не зареєстрованої в установленому порядку діяльності, приховувані від оподаткування та контролю держави.
Особистий дохід являє собою сукупність факторних ринкових доходів у грошовій формі від володіння різними виробничими ресурсами, трансфертних доходів (у натуральній та грошовій формі), доходів від особистого підсобного господарства (переважно в натуральній формі), а також тіньових доходів у неформальному секторі економіки.

Посилання на основну публікацію