Економічні системи

Економічні системи – це сукупність взаємопов’язаних економічних елементів, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства; єдність відносин, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ.
Критерії виділення економічних систем: форма власності на засоби виробництва (засоби та предмети праці); спосіб координації та управління економічною діяльністю – ринковий, плановий.
Елементи економічної системи
* Виробництво товарів і послуг укупі з подальшим їх розподілом, обміном, споживанням і перерозподілом.
* Рішення основних соціально-економічних проблем: що і як робити, на якій основі розподіляти створений національний продукт.
* Відмінності за своїми основам: формам власності; господарському механізму.
* Існування різноманітних моделей економічного розвитку окремих країн і регіонів.
Натуральне господарство – така економіка, в якій велика частина продукту виробляється суб’єктами для особистого споживання, і лише невелика частина продукту обмінюється. Обмін при цьому носить випадковий характер. Умовами обміну між суб’єктами є економічна відособленість, т. Е. Кожен суб’єкт має право обмінювати тільки той продукт, який йому належить; розмаїття вироблених продуктів як результат суспільного розподілу праці.
Типи економічних систем та їх ознаки
1. Традиційна економічна система розвивається як результат становлення товарних відносин. Умовами його існування є: сталий суспільний поділ праці та економічна відокремленість.
Традиційна економічна система заснована на спільній (колективній) общинної власності на головний для цієї системи ресурс – землю. Характерні риси економік традиційного типу: слабкий розвиток техніки і технологій виробництва; велика частка ручної праці в усіх галузях економіки; незначна роль в традиційній економіці підприємництва, в тому числі і малого при постійному збільшенні масштабів діяльності великих підрозділів; переважання у всіх сторонах життєдіяльності суспільства традицій і звичаїв.
2. Командна (командно-адміністративна, централізована) економічна система була створена шляхом експропріації приватної власності на землю, націоналізації в тій чи іншій формі всіх промислових, торгових та інших видів підприємств. Для неї характерні державна власність практично на всі матеріальні ресурси і колективне прийняття економічних рішень за допомогою централізованого економічного (директивного) планування. При цьому велика частина землі і капіталу належить державі, економічна влада централізована, основним економічним суб’єктом виступає держава, ринок не виконує функцію регулятора економіки, в поведінці економічних суб’єктів спільний інтерес домінує над особистим, ціни на більшість товарів встановлює уряд.
3. Ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм) склалася в XVIII в. і припинила своє існування в кінці XIX – перших десятиліттях XX в. (У різних країнах по-різному), значна частина її елементів увійшла в сучасну ринкову систему (сучасний капіталізм). Однією з головних передумов чистого капіталізму виступає особиста свобода всіх учасників економічної діяльності, т. Е. Не тільки капіталіста-підприємця, а й найманого працівника. Характеризується: приватною власністю на ресурси і використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності та управління нею; нерівністю у розподілі багатства; децентралізацією економічної влади; функцію регулятора економіки виконує система ринків, у поведінці економічних суб’єктів особистий інтерес домінує над загальним; приватною власністю; свободою підприємницького вибору; конкуренцією; обмеженою роллю держави та інших.
Сучасна ринкова економіка (сучасний капіталізм).
Основні риси:
А) різноманіття форм власності, серед яких провідне місце займає приватна власність у різних її видах (від індивідуальної до великої, корпоративної). У країнах з розвиненою ринковою економікою склався свого роду багатошаровий тип економіки. Верхівку її складають потужні транснаціональні корпорації, серединний шар – менші за розміром національні корпорації (ті й інші функціонують на основі акціонерної форми власності).
Б) широке поширення маркетингової системи управління. Вона дає можливість ще до початку виробництва товарів визначати їх оптимальний асортимент і якісні параметри створюваної продукції на основі маркетингових досліджень ринку, а також ще до початку виробництва приводити індивідуальні витрати компанії у відповідність зі сформованими на ринку цінами. Задачі розподілу ресурсів в рамках корпорацій вирішуються на основі стратегічного планування.
В) більш активний вплив держави на розвиток економіки і особливо соціальної сфери. За рахунок бюджетних асигнувань здійснюється підтримка сільського господарства та інших галузей, величезних соціальних витрат (на освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення і т. Д.).

4. Змішана економічна система
У більшості сучасних розвинених країн існує змішана економіка, що поєднує елементи всіх трьох видів. Змішана економіка – це економіка, в якій і урядові, і приватні рішення визначають структуру розподілу ресурсів, в суспільстві поряд з приватною власністю присутній державна власність, економічна система управляється і координується не тільки системою ринків, а й державою. Держава здійснює антимонопольну, соціальну, фіскальну (податкову) та інші види економічної політики, що в тій чи іншій мірі сприяє економічному зростанню країни та підвищення життєвого рівня населення.
Для кожної системи характерні свої національні моделі організації господарства, оскільки країни відрізняються своєрідністю історії, рівнем економічного розвитку, соціальними і національними особливостями.

Посилання на основну публікацію