Будова планет

У Сонячній системі найбільш вивчені планети земної групи (Меркурій, Венера, Земля, Марс). Будова планет має шаруватий характер, т. Е. Виділяють кілька сферичних оболонок, які розрізняються щільністю, фазовими станами, хімічним складом та ін. Планети земної групи відрізняються твердими оболонками, що містять майже всю масу планет. Венера, Земля, Марс мають атмосферу. У Землі є гідросфера (вода), біосфера (жива речовина і результати його функціонування). На Марсі є кріосфера (крижані полярні шапки, вічна мерзлота в грунті). Тверді оболонки планет:
1) зовнішня (10-100 км товщини);
2) мантія (1000-3000 км);
3) ядро ​​- найбільш щільна сфера.
Ядро Землі, що складається, ймовірно, із заліза, має дві частини: зовнішню (рідку) і внутрішню (тверду). Температура ядра – 4000-5000 К. Хімічний склад твердих оболонок Землі: залізо – 34,6%, кисень – 29,5%, кремній- 15,2%, магній- 12,7%. Інший хімічний склад гігантських планет: Юпітер і Сатурн містять в тій же пропорції, як і Сонце, водень і гелій, Уран і Нептун, ймовірно, містять більше важких елементів. Радіоактивний розпад елементів, процеси акреції гравітаційного захоплення речовини супроводжуються виділенням енергії і є її основними джерелами в надрах планет. При цьому відбувається поступовий перерозподіл речовини відповідно до щільністю.
Подібний перерозподіл на Землі ще має місце і викликає горотворення, тектонічні і вулканічні явища. Розплавлена ​​магма під тиском спрямовується вгору, прориває земну кору і через кратер вивергається на поверхню. Рельєф поверхні планет обумовлений впливом як ендогенних (вулканічних, тектонічних) процесів, так і екзогенних (метеорити, вітрові ерозії, льодовики та ін.).

Посилання на основну публікацію