Ознаки правової культури

Загальна характеристика правової культури

Для оцінки якісного стану рівня знань про право, об’єктивного ставлення до нього в юридичній науці сформульована категорія правової культури. При цьому як видно із самої назви правова культура виступає різновидом більш широкого поняття – культури в цілому. При цьому загальновідомим є знання про те, що поняття культура є дуже складним, широким і багатоплановим, оскільки одночасно охоплює:

  • Сукупність створених суспільством в минулому матеріальних і духовних цінностей (об’єкти навколишнього світу, твори мистецтва, результати наукових досліджень і т.д.);
  • якісне вираження ступеня розвитку конкретного суспільства на певному історичному етапі розвитку (культура Стародавнього Сходу, культура античності, культура середньовіччя і т.д .;
  • рівень розвитку конкретного індивіда, як члена людського суспільства – його знання, навички, вміння, форми світогляду і т.д.

Таким чином, виходячи з багатоплановості самої культури, може бути зроблений справедливий висновок про складність правової культури, поняття якої в сучасній науковій і навчальній літературі прийнято визначати наступним чином:

Правова культура – це сукупність створених людиною і суспільством правових цінностей в різних сферах життєдіяльності, істота яких відбивається рівень і характер правового розвитку суспільства і особистості.

Розглянемо докладніше ознаки правової культури, визначають особливості даної форми культури.

Ознаки правової культури

Як було зазначено вище культура людини і суспільства, в тому числі її правова різновид являє собою виключно складне суспільно-соціальне явище, в зв’язку з чим в сучасній юридичній науці спостерігається множинність підходів до визначення поняття і ознак даної категорії.

У зв’язку з цим вважаємо за доцільне розглянути ті ознаки правової культури, виділення яких підтримується більшістю сучасних вчених-правознавців, з огляду на їх дійсної значимості для характеристики правової культури. Такими ознаками можуть бути визнані:

  • Правова культура включається в себе ціннісну оцінку правових явищ, інститутів, існуючих суспільно-юридичних процесів, характеризуючи, тим самим правові цінності суспільства, існуючі прогресивні досягнення у відповідній сфері. У зв’язку з цим, в юридичній науці визнається аксиологический характер правової культури суспільства;
  • Оскільки правова культура відображає якісну характеристику стану правового життя суспільства, відповідне явище носить унікальний характер. Іншими словами кожному суспільству характерний власний рівень і характер правової культури;
  • Як було зазначено раніше, правова культура виступає різновидом культури суспільства в цілому, при цьому необхідно мати на увазі те, що правова культура має значну самостійність і відокремленістю в суспільній культурі, в зв’язку з чим що вона характеризує виключно правовий аспект суспільного розвитку, на відміну від, наприклад, політичної, моральної, і інших форм культури конкретного суспільства.
  • З усіх різновидів суспільної культури правова культура в найбільшою мірою тяжіє до моральної культури, оскільки вона багато в чому залежить від сформованого в суспільстві стану моральності, домінуючих духовних цінностей і моральних ідей і якості тих людей, якими здійснюється правотворча і правозастосовна діяльність в конкретній державі;
  • Високий рівень розвитку правової культури передбачається усвідомлення індивідом або суспільством потреби в правовому регулювання складаються навколо суспільних відносин. У зв’язку з цим для правової культури характерно усвідомлення права як самостійної соціальної цінності;
  • Правова культура завжди виступає неодмінною умовою і передумовою формування правової держави і громадянського суспільства;
  • Аналіз правової культури великих соціальних груп завжди дозволяє виявити якісний стан права, правозастосування, а також умов законності і правопорядку, і породжуваних ними правопорядку, або навпаки – протиправної активності.
  • Формування правової культури завжди відбувається в результаті цілеспрямованого впливу системи культурного і правового виховання та освіти;
  • Найяскравіше проявляється і виявляється правова культура у взаємодії, спілкуванні, поведінці суб’єктів суспільних відносин, одночасно виступають в якості суб’єктів права;
  • Зміст правової культури може бути представлено як сукупності правових знань, виражених в нормах, переконання і установках, які формуються в процесі життєдіяльності суспільства та індивідів.

    Елементи правової культури як її відмітні ознаки

На сучасному етапі в науковій літературі переважає точка зору про те, що правова культура складається з ряду взаємопов’язаних елементів:

  • Рівень правосвідомості і правової активності громадян, виражений в ступені освоєння громадянами, посадовими особам юридичних приписів норм чинного права. У зв’язку з цим кожен суб’єкт суспільних відносин повинен прагнути до розуміння права як цінності, вивчення і з’ясування юридичних основ, до здатності витлумачити абстрактні правові приписів для захисту власних прав, свобод і законних інтересів;
  • Рівень правотворчої діяльності та якісний стан діючої в державі правової системи, який може бути оцінений шляхом аналізу нормативно-правових актів на предмет їх якості, продуманості, узгодженості, культурі, тобто оцінка того, наскільки виконані вимоги юридичної техніки;
  • Рівень правозастосовчої (в тому числі правоохоронної і судової) діяльності, що виражається в якості роботи компетентних органів державної влади та їх посадових осіб у процесі реалізації ними покладених державно-владних повноважень, пов’язаних з реалізацією правових норм.
Посилання на основну публікацію