Об’єкти, суб’єкти і види конституційного нагляду

Розглянемо поняття, об’єкти, суб’єкти і види конституційного нагляду (контролю).

Принцип вищої юридичної сили конституції в порівнянні з іншими джерелами права знаходиться в основі концепції конституційної законності.

Відповідно до даної концепції будь-який закон, договір, адміністративний чи судовий акт повинен неодмінно відповідати Конституції держави. У разі якщо норма, яка видана державним органом, суперечить конституції, то вона не має юридичної сили і не повинна застосовуватися, оскільки є недійсною.

В юриспруденції використовується два терміни: конституційний нагляд і конституційний контроль.

Конституційний нагляд проявляється в перевірці акта на його конституційність. При виявленні порушення закону або іншим нормативним актом конституції орган нагляду не має права на його скасування.

Конституційний контроль являє собою особливий вид правоохоронної діяльності держави, який полягає в перевірці відповідності положень законів та інших нормативних актів конституції цієї держави. Подібна форма контролю передбачає, що відповідні органи та їх посадові особи при виявленні порушує конституцію акта мають право на його скасування. Визнання закону (або його частини) неконституційним передбачає його скасування або оголошення нечинним.

Об’єктами конституційного контролю і нагляду можуть виступати конституційні і звичайні закони, поправки до Основного закону, міжнародні договори і угоди, регламенти палат парламенту, укази президента, нормативні акти виконавчих органів влади.

У деяких зарубіжних країнах органи конституційного контролю і нагляду оцінюють конституційність діяльності різних політичних партій (Федеральний конституційний суд Німеччини).

У федеративних державах об’єктом конституційного контролю і нагляду є питання розмежування компетенції між центром і його суб’єктами, вирішення спірних моментів між окремими суб’єктами федерації. У деяких суб’єктах федерацій в зарубіжних країнах для вирішення зазначених питань створені органи спеціальної юрисдикції.

До суб’єктів конституційного контролю і нагляду відносять державні органи та їх посадові особи, які наділені правом на запит щодо конституційності певного акта. Крім цього, в федеративних державах цим правом наділені органи державної влади відповідного суб’єкта.

Залежно від змісту конституційний контроль (нагляд) може бути наступних видів:

– формальним: оцінюється дотримання процедурних правил, які встановлені для прийняття законів та інших нормативних актів;

– матеріальним: перевіряється зміст законів на відповідність їх змісту конституції;

– абстрактним: реалізується за ініціативою певної уповноваженого суб’єкта або органу без конкретного приводу;

– конкретним: здійснюється тільки в зв’язку з певним судовою справою.

Залежно від часу проведення виділяють наступний і попередній конституційний контроль (нагляд).

Наступний конституційний контроль (нагляд) передбачає, що перевірці піддаються закони та інші акти, які вже прийняті і вступили в силу. Визнані неконституційними закони (в цілому або їх окремі положення) формально втрачають свою юридичну силу.

Попередній конституційний контроль (нагляд) має на увазі, що перевірці піддаються закони, які знаходяться на розгляді парламенту.

Орган конституційної юрисдикції може визнати оспорюваний акт:

– відповідає конституції;

– таким, що суперечить конституції (є неконституційним) повністю;

– таким, що суперечить конституції частково.

У другому випадку акт втрачає юридичну силу і не застосовується всіма судами, а також іншими державними органами. Винесене рішення стане остаточним і може бути переглянуте лише тим же органом.

Посилання на основну публікацію