Об’єкти і суб’єкти матеріального права

Матеріальні правовідносини: поняття, склад

Матеріальними правовими відносинами є ті суспільні відносини що врегульовані правовими нормами. З точки зору права будь-який учасник матеріальних правових відносин має набір певних обов’язків і прав, в зв’язку з цим правові відносини визначаються як суспільні відносини, які виникають на підставі взаємних обов’язків і прав осіб, які беруть в них участь.

У матеріальних правовідносинах традиційно виділяють:

  • Зміст, представлене юридичними правами і обов’язками учасників правого відносини;
  • Об’єкт, представлений тими матеріальними і нематеріальними благами, з приводу яких утворюється правове відношення;
  • Суб’єкти, представлені фізичними та юридичними особами, які беруть участь в правовому відношенні.

Суб’єкти матеріального права

Зупинимося докладніше на суб’єктах матеріального права.

Фізичні особи – група, представлена ​​окремими громадянами держави, а також іноземними громадянами та особами без громадянства, які перебувають на державній території.

Юридичні особи – група представлена ​​установами, підприємствами або організаціями, які виступають в образі самостійних носіїв юридичних обов’язків і прав.

Обставини, які є підставою для освіти, зміни або припинення правового відношення, називаються юридичними фактами. Наприклад, юридичним фактом можна вважати звільнення співробітника, укладення трудового договору.

Юридичні факти поділяються на події, які не залежать від волі суб’єктів правових відносин, і дії, які є результатом їх усвідомлених дій. Наприклад, досягнення повноліття є подією, а укладення договору є дією.

Найголовнішою особливістю матеріальних правовідносин є наявність у їх суб’єктів юридичних обов’язків і прав, зазвичай взаємопов’язаних.

Особливості матеріального правового відносини як виду суспільних відносин з боку суб’єктів укладені в наступному:

з одного боку, правове відношення формується на базі матеріальних правових норм, а з іншого боку, за допомогою правових відносин вимоги правових норм отримують втілення; правовідносини завжди представляється конкретної індивідуалізованої зв’язком, суб’єкти якого визначаються поіменно; в межах правовідносини конкретна зв’язок між суб’єктами відбивається їх суб’єктивними правами і юридичними обов’язками. Одна особа є уповноваженою, володіючи будь-яким правом. Інша особа зобов’язана діяти таким чином, щоб забезпечувати реалізацію даного права.

Велика частина прав в певних правових відносинах можуть реалізовуватися лише діями іншої особи. У цьому полягає сутність правового відносини. Суб’єкт в силах реалізувати подане йому право, вдаючись до допомоги інших осіб, вступає в певні матеріальні правовідносини;

Правовідносини зазвичай виражається вольовий зв’язком. Особа приходить в правове відношення за власним бажанням, тобто добровільно. Але в окремих випадках правове відношення може утворюватися і без волі суб’єктів, наприклад, в результаті заподіяння шкоди іншій особі.

Об’єкти матеріального права

Об’єкти матеріальних правових відносин представлені матеріальними і духовними благами, заради яких люди входять в певні відносини: предмети, вироблені людиною, природа, цінні папери, гроші, тощо.

Об’єктами правових відносин можуть ставати результати інтелектуальної діяльності, а також блага, які пов’язані зі здоров’ям і життям людини, наприклад, в кримінальних правових відносинах.

До об’єктів матеріального права дослідники традиційно відносять:

  • роботи;
  • речі;
  • послуги.

Цивільний кодекс України передбачив різноманітні класифікації речей (об’єктів) в матеріальному праві: оборотоздатні, обмежені в обороті або ж вилучені з обігу речі; нерухомі і рухомі речі; складні і прості речі; приналежності і головні речі; неспоживна і споживані; неживі і одухотворені.

Оборотоздатні речі – це об’єкти матеріального права, що мають можливість вільно відчужуватися або переходити від будь-якого однієї особи до іншої особи.

Обмежені в цивільному обороті речі – це об’єкти матеріального права, які мають можливість приналежності тільки конкретно учасникам обороту або перебування яких в обороті допущено виключно за спеціалізованим вирішенню.

Вилучені з обігу речі – це об’єкти матеріального права, перебування яких в обороті не допустимо.

До нерухомих речей традиційно відносяться: ділянки надр; земельні ділянки; ліси; водні об’єкти; споруди, будівлі; багаторічні насадження.

До нерухомих речей так само відносять такі речі, які підлягають державній реєстрації: морські і повітряні судна; космічні об’єкти; судна внутрішнього плавання.

Речі, які не відносяться до нерухомості, включаючи цінні папери і гроші, визнані рухомим майном.

Права на нерухоме майно, а у випадках, які передбачені законом і операції з нерухомістю, підлягають державній реєстрації, згідно з Федеральним законом «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним».

Державна реєстрація прав на нерухоме майно та угод з ним – подається юридичною актом підтвердження і визнання державою освіти, обтяження (обмеження), припинення або переходу прав на нерухоме майно, відповідно до Цивільного кодексу України.

Державна реєстрація – це єдиний доказ того, що зареєстроване право існує.

Особливим об’єктом матеріального права представляється підприємство. Підприємством в формі об’єкта прав визнаний майновий комплекс, який використовується для реалізації підприємницької діяльності.

Посилання на основну публікацію